У США довели, що відеоігри можуть допомагати дітям із синдромом дефіциту уваги: українські фахівці згідні

Не лише розвага, а й терапевтичний засіб: у США одну з відеоігор офіційно визнали такою, що може допомогти дітям із синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю. Це довели спеціальні дослідження.

Що цифрові новинки справді дієві – впевнені й українські фахівці. У деяких психологічних центрах уже давно завдяки інтерактивним системам вчать навіть найменших бути уважними, зібраними та посидючими, йдется в сюжеті ТСН. 19:30.

Микола відвідував центр, де надають психологічну допомогу дітям із труднощами навчання. Його мама розповідає, що після занять хлопець став більш слухняним. “Він більший об'єм інформації сприймає”, – додає пані Ольга. 

Головне, за її словами, хлопчика тут не муштрували, а, навпаки, заохочували, зокрема до комп'ютерних, відео- та інтерактивних ігор.

У центрі дітям пропонують розваги, що тренують пам'ять, витримку чи увагу. До кожної дитини – індивідуальний підхід, адже декому лише важко сконцентруватись, а хтось, наприклад, має особливості аутистичного спектра. 

До прикладу, в одній з ігор дитині потрібно вдивлятися в екран ноутбука, адже перемогти в ній можна лише якщо не відволікатися. 

“Таким чином ми тренуємо довільність уваги і демонструємо дитині, як круто вона може керувати своїми психічними процесами”, – пояснює психологиня Вануї Мартиросян.

Читайте також:

ТСН Stories. Як працівник фастфуду став геймером, що заробляє півмільйона доларів щомісяця

Такі ігри справді можуть бути терапевтичним засобом. Це вже офіційно визнали в США – на рівні управління продовольства та медикаментів. Науковці досліджували один із аркадних відеостимуляторів впродовж семи років. У тестуванні взяли участь близько шестисот дітей, унаслідок чого в них підвищилась увага та показники успішності.

Ростислав – цілком здорова дитина. Комп'ютерні ігри обожнює, але запевняє: він теж обирає їх не навмання, а тільки корисні, для навчання.

“Мені дуже подобаються ігри, де треба будувати. Бо там можна проявити креатив”, – ділиться хлопець.

Завдяки таким розвагам він опановує також програмування, і в свої 10 років уже створив кілька віртуальних ігор: для друзів та братика. Але за монітором хлопчик безперервно просиджує не більше години. Це контролюють не лише батьки, а й сам Ростислав.

Психологи підтверджують – довго проводити час за віртуальними розвагами не можна, інакше діти можуть стати нервовими. Особливо, якщо ігри з елементами жорстокості. До того ж, дитина може втратити зв'язок із реальністю. Так, торік у Таїланді підліток грав у комп'ютерні ігри практично безперервно, відмовляючись од їжі та сну. Зрештою у свої 17 років він помер від інсульту.