Літак збили ще влітку 2014 року.
Розслідування катастрофи літака MH17 тривало шість років. Пошуки винних та докази причетності Росії до трагедії міжнародна слідча група збирала по крихтах.
Трагедія сталася на непідконтрольній Україні території. Бойовики усіляко намагалися замести сліди, йдеться у сюжеті ТСН.19:30.
Відео
Хід розслідування: слідчі шість років збирали докази причетності Росії до справи МН17
17 липня 2014 року літак малайзійських авіаліній, який виконував рейс МН17, збили з російського "буку" над окупованим Сніжним. Загинули 298 людей. Розслідування катастрофи тривало шість років. Про сліди, які не приховати – дивіться у сюжеті.
Левову частку у розслідуванні справи відіграли десятки розслідувачів-волонтерів, які годинами сиділи в інтернеті – передивлялися усі пости у соцмережах та на форумах й збирали фото та відео-докази. Саме завдяки британським ентузіастам із Bellingcat вдалося відтворити увесь шлях пересування російського зенітно-ракетного комплексу “Бук”, з якого поцілили у лайнер.
А згодом уже Міжнародна слідча група оприлюднила один із найважливіших доказів. Їй вдалося відшукати частини випущеної із ЗРК “Бук” ракети. Її знайшли на території вже підконтрольній українським військам. На оболонці збереглися серійний номер типу ракетного двигуна, рік виготовлення та код виробника – підприємства з Московської області. Тож тепер достеменно відомо, що ракета перебувала на балансі збройних сил Росії та належала 53-й Курській бригаді протиповітряної оборони.
“Те, що ми бачили як докази провини Росії, нас абсолютно не влаштовує. Ми вважаємо, що там немає абсолютно жодних доказів. І все, що було представлено ні про що не говорить”, – запевняв тоді російський президент Володимир Путін.
Рік тому слідча група назвала й імена перших підозрюваних у збитті Boeing – трьох громадян Росії та одного – України. Перший у списку – ФСБівець Ігор Гіркін на позивний “Стрєлков”. Також на лаві підсудних чекають російських генерал-майора Сергія Дубинського та підполковника Олега Пулатова. Серед підозрюваних – українець Леонід Харченко з прізвиськом “Крот”. Саме завдяки цим чотирьом російський “Бук” з’явився на території України. Згодом у справі завдяки Bellingcat з’явилося ще одне ім’я – співробітника російського ГРУ Олега Іваннікова.
Іванніков вчився у Київському вищому військово-авіаційному інженерному училищі. До війни на Донбасі під іменем Андрія Лаптєва займав посаду “міністра оборони” в окупованій Росією Південній Осетії. А згодом взявся координувати луганських сепаратистів й теж відповідав за доставку російського “Бука” на Донбас.
“Це безпрецедентний випадок у нідерландській правовій системі. Дуже багато жертв, дуже багато родичів жертв й вони усі мають право бути учасниками провадження, говорити, вимагати відшкодування”, – пояснює експерт з міжнародного права Маріке де Хун.
Усі шість років Москва усіляко намагалася перевести стрілки на Київ й винною у катастрофі зробити Україну. Бо начебто Україна не закрила повітряного простору для цивільних літаків над зоною бойових дій. От тільки є одна важлива деталь – небо було закрите на рівні 8 тисяч метрів. Й це набагато вище, аніж на той час робили інші держави, на територіях яких були збройні конфлікти – приміром, Сирія, Афганістан, Ємен. Про те, що Росія постачає сепаратистам потужні зенітно-ракетні комплекси, здатні запускати ракети значно вище – тоді ще навіть не здогадувалися.
Мар’яна Зінковська
