Вибори в Бундестаг: Невизначеність Німеччини

Вибори в Бундестаг: Невизначеність Німеччини

24.09.2021 15:33

Укрінформ

Понад третина німців ще не знають, за кого голосуватимуть 26 вересня

Давно в Німеччині не було виборів із таким великим знаком запитання щодо їх результату.

Дві партії, які через менші чи більші періоди часу змінюють одна одну біля керма влади у ФРН, ідуть буквально ніздря в ніздрю.

Насправді, важко зі 100-відсотковою впевненістю прогнозувати, хто врешті-решт дійде до фінішу з кращим результатом. Ситуація змінюється чи не погодинно, і консерватори, які ще пару тижнів тому поступалися есдекам кількома процентними пунктами, за останні дні змогли трохи відіграти  позицію, хоча все ж залишаються трохи позаду. Згідно з останніми опитуваннями, СДПН має 25% підтримки, блок ХДС/ХСС – 23% (що виглядає сумно після 32,9% на минулих виборах, але краще, ніж 19% наприкінці літа). На третьому місці – «Зелені» з 16,5%.

При цьому до 40% німців досі не визначилися зі своїми симпатіями, отже два дні, що залишилися, можуть мати велике значення.

Зрозуміло одне: перевага одного з конкурентів буде дуже незначною і навряд чи навіть ці двоє постійних конкурентів-партнерів, які регулярно кажуть, що ніколи більше не будуть править разом, зможуть утворити чергову коаліцію на двох.

Отже на німців чекають напружені тижні, а скоріше місяці коаліційних перемовин.

РІЗНОБАРВНІ СХЕМИ

Самих коаліцій при цьому може бути рекордна кількість, з огляду саме на те, що жодні 2 партії не матимуть разом більше 51% голосів у Бундестазі 20 скликання (хіба що раптом вони різко покращать свої результати).

Малі партії в майбутніх коаліційних «торгах» відіграватимуть велику роль. Йдеться, насамперед, про лібералів (Вільна демократична партія, яка має 11%) і Лівих (6%). З 2017 року є в Бундестазі ще одна партія, яка має 10%, але з нею на одному полі не хоче грати ніхто – правопопулістська «Альтернатива для Німеччини».

Отже, на сьогодні можливі такі варіанти коаліцій (відповідно до партійних кольорів): «Світлофор» (СДПН, СвДП і «Зелені»), «Ямайка» (ХДС/ХСС, «Зелені та СвДП), «Німеччина» (ХДС/ХСС, СДПН і СвДП) і «червоно-зелено-червона» (лівий блок).

Таким чином, участь у коаліції «Зелених» є питанням майже вирішеним. Свій шанс очолити її вони як швидко отримали навесні, так стрімко його й втратили. У цьому контексті цікаво виглядали треті теледебати трьох основних кандидатів – Арміна Лашета (ХДС/ХСС), Олафа Шольца (СДПН) та Анналени Бербок («Зелені»), коли двоє останніх фактично виступали єдиним фронтом проти першого. Вони хоча й критикували одне одного, але виглядали майже командою. Ці дві партії вже були разом в уряді.

«Жовті» ліберали підбадьорилися, тим більше, що досвід керування із СДПН у них також уже є. За їхню підтримку боротимуться обидва конкуренти. Партію Крістіана Лінднера вже називають Königsmacher – тим, хто зробить короля.

Найбільш гострим є питання, чи покличуть до уряду Лівих, уперше в історії. Якщо есдеки досі не спростовують такого варіанту, консерватори його виключають абсолютно та категорично. І будують на цьому свою агітаційну стратегію, лякаючи виборців перспективою «червоно-червоного» блоку, який, мовляв, точно принесе хаос як Німеччині, так і всій Європі та поза її межами.

Олаф Шольц

КАЗУС ПРОГРАШНОГО ВИГРАШУ

Цікаво, що не можна виключати й такої можливості, коли партія-переможниця в кінцевому залишку може опинитися в ситуації, коли навіть не ввійде в новий уряд, а її кандидат, відповідно, його не очолить.

Таке буває дуже нечасто, але прецедент в історії німецького парламентаризму все ж був: на виборах 1976 року перемогли консерватори, яким із 48,6% не вистачило зовсім трошки, аби мати монобільшість, а соціал-демократи, які отримали рівно на 6 відсотків менше, домовилися з лібералами – і канцлером був переобраний глава СДПН Гельмут Шмідт, тоді як глава ХДС Гельмут Коль вимушений був очолити найбільшу опозиційну силу в Бундестазі. (Щоправда, і партій у тодішньому законодавчому органі ФРН було всього 3, а якщо рахувати ХДС і ХСС окремо – 4).

Коль таки став канцлером, але то було вже в 1982-му. І правив він країною 16 довгих років. Як і його наступниця Ангела Меркель.

Їй, Меркель, іноземні партнери наразі співають дифірамби та при нагоді дякують за співпрацю і наголошують на досягненнях. Усередині країни першу канцлера-жінку позитивно оцінюють 75% німців, називаючи її компетентною, надійною, із сильними лідерськими якостями та загалом симпатичною. Тож вона вся «в шоколаді», тоді як її партія переживає найгірші свої часи, і це не в останню чергу через те, що її тягне вниз нинішній лідер і кандидат у канцлери, якого достойним канцлерського крісла, якби вибори глави уряду були прямими, вважає всього чверть німців. Мабуть, це розуміє й сама Меркель, яка підключилась до передвиборчих перегонів лише на завершальному етапі, а до цього – трималася максимально осторонь. На цьому тижні вона виступила разом із Лашетом на мітингу в Штральзунді, та й то – обох зустріли гулом і гучним свистом.

Цікаво, що набагато більше на Меркель схожий кандидат партії-суперниці Олаф Шольц. Він не один рік працював із нею: в першому уряді Меркель міністром праці, в 4-му й останньому – фінансів, посідаючи і пост віце-канцлера. Шольц, як кажуть, перейняв чимало якостей і рис поведінки «залізного канцлера». Він і сам позиціонує себе як той, хто продовжуватиме курс нинішнього уряду, тобто, курс Меркель.

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *