Судова реформа: чи готуватися до спротиву «суддівської мафії»?
20.07.2021 17:42
Укрінформ
Самі по собі добрі закони не вирішать проблему, все залежатиме від персонального наповнення ВРП і ВККС, вважають експерти
Головною подією цього літа став новий імпульс судової реформи. Це один із пунктів президентської програми, про яку багато говорили у штабі ще кандидата в президенти Зеленського члени його команди.
За нею напружено стежили суспільство та міжнародні партнери України. Наприкінці червня – у середині липня з різницею в кілька днів було ухвалено закон №3711 та закон №5068, які перезавантажують роботу Вищої кваліфікаційної комісії та Вищої ради правосуддя. Обидва ключових для відбору та відповідальності суддів органи будуть у тій чи іншій формі створюватися за допомоги міжнародних експертів. По свіжих слідах Укрінформ писав про це тут, тут і тут.
Таким чином запускається принцип добору, який у чомусь є родичем принципів роботи спільноти поліграфологів (слід насамперед перевіряти перевіряючих) ще на етапі відбору. Одночасно з прийняттям законів вийшли ще заяви членів депутатського корпусу. Одночасно два народних депутати України зареєстрували аж ТРИ постанови про скасування голосування за закон №5068. Вони блокують підписання і набрання законом сили.
Водночас лунають часом агресивні, а часом роздумливі коментарі обережних або навпаки – радикальних критиків реформи.
Основний лейтмотив яких був: ми віддаємо контроль над розвитком судової системи в чужі (іноземців) руки. Хіба це убезпечить судову систему від корупційності майбутніх кандидатів? Адже те, що ми “віддаємо в руки” контроль Етичній раді, зовсім не значить, що прийдуть кращі судді. І чи людину, навіть якщо вона відібрана міжнародними експертами, зупинить, коли сума хабаря буде занадто великою? Міжнародних експертів уже звинувачують у тому, що вони не відчувають життя нашої суддівської системи.
Чи є перезавантаження ВРП і ВККС перемогою? Які небезпеки містить саме існування Етичної ради? І якщо вона є небезпечною для корупціонерів у мантіях, то як нам протидіяти спротиву “суддівської мафії”, як звикли цю спільноту називати?
ЗАКОНИ Я СПРИЙМАЮ ЯК ВЕЛИКИЙ КРОК ДО ПЕРЕМОГИ
Віктор Чумак, експерт, ексзаступник генерального прокурора:
– Ухвалені закони я сприймаю як великий крок до перемоги. Сама ж перемога буде тоді, коли будуть перезавантажені ці два органи (ВРП та ВККС) і коли вони почнуть працювати нормально. Але зроблене депутатами – правильний крок і він дає шанс на запуск судової системи.
Я просто боюся, що це не кінець, що буде спротив, ми ще побачимо подання в Конституційний Суд – і це будуть робити та ж сама «Батьківщина», «ОПЗЖ». Знайдеться півсотні людей, які подадуть подання до Конституційного Суду щодо неконституційності законів та шукатимуть будь-які зачіпки, щоб пригальмувати розвиток подій.
Віктор Чумак
Не виключаю саботаж під час вибору конкурсної комісії, яка обиратиме нову Вищу кваліфкомісію, щоб затягнути час. Тож навіть при будь-якому оптимістичному сценарії – вся ця історія потребує часу.
Але раніше чи пізніше, й Етична (для ВРП – ред.) і Конкурсна комісії (для ВККС – ред.) будуть сформовані.
Саме тоді повинні розпочатися перезавантаження і перевірки діючих членів Вищої ради правосуддя, тому що спочатку потрібно запустити ВРП, а потім вони мають переобрати ВККС.
І вже потім, коли переобрана ВРП переобере ВККС, власне й розпочне формуватися суддівський корпус.
Тобто, це, в принципі, може затягнутися на достатньо довгий час. Бо буде саботування і з боку суддів щодо формування цієї трійки для Етичної ради, і щодо Конкурсної комісії. Система чинитиме шалений тиск.
Втім “система” має прізвища, тому що ключовим елементом системи – крім процедури, інституцій тощо – є людина. Вона – ключовий інструмент системи, ключовий носій цінностей системи. І тому, якщо це буде якийсь саботаж, то це буде саботаж з боку конкретних осіб, і їх треба називати за прізвищами, за іменами, за посадами. І оце повинно бути величезним тиском з боку громадянського суспільства на тих людей, які будуть опиратися цій процедурі.
Але це – шанс, це в будь-якому випадку – величезний і величезний шанс і крок уперед!
Що стосується побоювань узалежнення, то ми маємо прекрасний кейс. Є Вищий антикорупційний суд, який обирався за таким принципом, і до нього найменше є якихось претензій у суспільства. Він абсолютно нормально працює, стає таким собі маленьким жахом і для суддів, і для прокурорів, і для політиків тощо. Вони в будь-який суд хочуть передати свою справу – Печерський, Солом’янський, будь-який, але тільки не в Антикорупційний! Тому що там ухвалюються рішення не за домовленістю, а за законом.
Можна говорити про ризики, можна говорити про те, що європейські експерти чогось там не знають, але ми вже маємо приклад – і приклад цей позитивний.
ПРЕДСТАВНИКИ СУДДІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ЗАХИЩАЮТЬ УЧОРАШНІЙ ДЕНЬ, ЗАХИЩАЮТЬ МИНУЛЕ
Микола Сірий, вчений секретар, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України:
– Дуже добре, що процес зрушився. Ми критично довго затримались на місці. Бо, з одного боку, лунала серйозна критика на адресу влади щодо відсутності кроків судової реформи, і не було відповіді на цю критику. А з іншого боку – не було якісних зрушень від Вищої ради правосуддя. Ця ситуація з усіх боків виглядала критично неякісною, тому дуже добре, що відбулося таке суттєве зрушення.
Чи цей кластер (два закони) можна назвати повноцінно судовою реформою? Я думаю, що ні, в даному випадку йдеться виключно про розблокування процесу.
Чи визначено цими законопроєктами однозначно позитивний вибір, і чи 100-відсотково буде позитивний результат? Ні, бо самі законопроєкти, на мою думку, не дають категорично позитивної відповіді.
Микола Сірий
Тому що перезапуск Вищої кваліфікаційної комісії, перезапуск ВРП – самі по собі говорять лише про ротацію. Вони не говорять і не можуть сказати про те, яким буде результат цієї ротації. А результат може бути як позитивним, так і малопозитивним, або – без особливих змін.
Тому існує серйозна залежність від індивідуального наповнення нового складу ВККС і оновлення Вищої ради правосуддя.
Щодо відповіді суддівського корпусу… Справа в тім, що консерватизм у сфері організації правосуддя – це одна з характеристик судової системи. Судові системи, як правило, консервативні. Зазвичай, представники суддівської системи захищають учорашній день, захищають минуле і дуже з нехіттю повертають свій погляд на якісь зміни. І це не лише стосується нашої країни, це загальна тенденція.
Погано, що у нас надовго збереглася тупикова ситуація… Тобто, можна відстоювати якісь усталені підходи, традиції, але при цьому треба демонструвати якість, треба демонструвати продуктивність цієї консервативної позиції. І якщо вона не підтверджується, тоді, очевидно, суспільство буде вимагати змін. У цілому я думаю, що ми зараз перебуваємо все-таки (чи перейшли) в етап руху, а оскільки почали рухатися, відповідно – й ті сили, які захищали “законсервовану” позицію (бажаючи зберегти так, як було), станом на сьогодні програли. Будемо сподіватися, що президент підпише законопроєкти і не тільки підпише, а й політично їх супроводжуватиме.
Тепер, щодо Етичної ради, яка викликає найбільше дискусій. Завжди існують побоювання, пов’язані з традицією, коли легальні процедури підміняються різними таємними домовленостями. І якщо Етична рада буде наповнена особами, які потраплять до неї через позаофіційні домовленості, тут завжди можна очікувати негативів. І це момент загрозливості.
У сьогоднішній нашій практиці це – новий інститут, і за будь-яких дискусій – треба все-таки сказати, що він виглядає, як позитивний інститут. Є прибічники його, є ті, що критикують, не погоджуються, але я думаю, що в цілому Етична рада як інститут себе виправдає, і слід позитивно його оцінювати, підтримувати й очікувати на його якісну роботу.
Я ВВАЖАЮ, ЩО СУДДІВ СЛІД МІНЯТИ ПОВНІСТЮ, РАЗОМ З ПОМІЧНИКАМИ
Андрій Циганков, адвокат:
– У мене нема оптимістичних оцінок. Як і п’ять років тому, я вважаю, що суддів слід міняти повністю, разом із помічниками, через яких здійснюються оборудки. Так само вважаю, що ВРП – структура, яка останнім часом більше спрямована на захист суддів, аніж на визначення принципової позиції. Знаєте, як виглядає типова відповідь ВРП на скаргу на суддю?
Описую ситуацію. Іванов звернувся зі скаргою на суддю такого-то, крапка. Отримано висновок члена ВРП Петрова: рішення – відмовити у задоволенні скарги Іванова на суддю такого-то, крапка. Після цього ця особа пише: скажіть, будь ласка, а можна висновок? Петров зробив висновок «вам відмовлено» – ні аргументів, ні опису, нічого, тобто все це відбувається непублічно. І кожна наступна скарга подібна на попередню. І виходять вони на пенсію під акомпанемент чуток про чверть мільйона, які їм начебто занесли. І непогано потім живуть.
Источник: www.ukrinform.ua
