«Другий фронт» у Придністров’ї: цей сценарій буде «суїцидальним» для рф 02.03.2023 10:40 Укрінформ У росії недостатньо сил для окупації Молдови. Географія — теж проти. Хоча ігнорувати можливість придністровської авантюри не слід
Тема Молдови та Придністров’я повернулася в український інформаційний простір. Чому — пояснюємо.
Але спершу критично важливо нагадати, як ще наприкінці квітня минулого року авторитетні західні видання — The Times і Financial Times — із посиланням на джерела в українській розвідці писали, що керівництво країни-агресора нібито ухвалило рішення атакувати Молдову під 9 травня. Мовляв, рф хоче запустити в країні сценарій, схожий на захоплення у 2014 році Донецької та Луганської областей України. А саме: оголосити визнання «незалежності» сепаратистського Придністров'я. Після цього росіянами нібито планувалася висадка десанту в Тирасполі на транспортних літаках Іл-76 і гелікоптерах, які мали летіти з летовищ в окупованому Криму. Водночас очікувалася організація заколоту та протестів у Кишиневі, щоб спробувати захопити владу у Молдові.
Що це було — реальна загроза чи інформаційна операція ворога, так зване ІПСО — важко сказати. Головне, що задум росіян тоді провалився. Звісно, не без допомоги ЗСУ. Отримавши добряче по зубах під Києвом, путін наказав військовому командуванню в терміновому порядку перейти до виконання плану другого етапу війни — повністю захопити Луганську та Донецьку області до 9 травня. Але й там на рашистів чекали численні провали, їм точно було не до розіграшу так званої «придністровської карти». Прямий доказ цьому парад до Дня перемоги, який став для росії днем «побєдобезсілія». (Укрінформ про це писав, детальніше — за посиланням).
А що сьогодні відомо про ситуацію навколо Молдови, наскільки серйозний рівень загроз з цього напрямку?
Спроба №2 або раша знову планує дестабілізацію у Молдові
Цьогоріч, у лютому, президент Молдови Майя Санду повідомила про чергові плани росії здійснити держпереворот у країні. За її словами, цю інформацію їй передала українська сторона.
Сценарій ймовірного перевороту не у всьому нагадує той, який рф не реалізувала у квітні 2022-го. За допомогою протестів опозиції та із залученням людей із військовою підготовкою, а також громадян рф, білорусі, Сербії та Чорногорії, рф спробує напасти на урядові будівлі в Кишеневі та змінити владу в республіці. Крім того, москвою розглядається варіант із висадкою десанту окупантів у Молдові, який мав підтримати російський військовий контингент у Придністров'ї.
Про «реальні загрози ескалації або військових, або гібридних операцій» у Молдові розповів і новий прем'єр-міністр країни Дорін Речан, наголосивши на тому, що «лівий берег Дністра (тобто Придністров'я, – Ред.) необхідно демілітаризувати і вигнати звідти російський окупаційний контингент». До слова, пан Речан відомий у Молдові як «Залізна рука» і прихильник жорсткого вирішення проблеми Придністров'я.
Президент України Володимир Зеленський, своєю чергою, заявив про готовність допомогти Молдові з Придністров’ям, якщо виникне загроза для територіальної цілісності самої України.
Президент Молдови Майя Санду та президент України Володимир Зеленський
Після цього донеслося виття з московських боліт…
Міністерство агресії рф (міноборони ворога, тобто) у відповідь звинуватило Україну в підготовці «нападу» на Придністров'я. Спершу в рф стверджували, що бійці ЗСУ «готують провокацію» — начебто вони «перевдягнуться в російську форму та інсценують атаку російських військ з території Придністров'я, щоб отримати формальний привід для власного наступу». Потім вигадали нову маячню про «радіоактивну провокацію», а саме: українські війська нібито «планують невибіркові удари по радіаційно небезпечних об’єктах задля зараження місцевості», щоби звинуватити в цьому російську армію.
Ще одна деталь, яка в потоці новин опинилася майже поза увагою: путін скасував свій же указ від 2012 року, в якому йшлося про “пошук шляхів вирішення придністровської проблеми на основі поваги до суверенітету, територіальної цілісності та нейтрального статусу Республіки Молдова”. Ймовірно, тепер у кремлі не вважають, що Придністров’я має залишитися у складі Молдови.
Підходимо до головного питання: наскільки серйозний рівень загроз із цього напрямку?
Певні рухи в Молдові фіксуються. Наприклад, з 28 лютого в Кишиневі проходять так звані «антиурядові акції протесту» під назвою «Рух для народу». Чому «так звані»? А тому, що серед головних «протестантів» — представники проросійської партії «Шор» та PACE Георге Кавкалюка. Місцева преса повідомляє, що на мітинг людей спеціально звозили автобусами.
А ще — в Придністров’ї з 1 березня розпочинаються тримісячні військові збори.
Що ж, Україна готова до будь-якого розвитку подій.
Сили оборони України: наші кордони поблизу Придністров'я щільно укріплені
На кордоні з Молдовою не виключені провокації, але наразі активності ворога на придністровському сегменті не спостерігається. Про це повідомила керівниця об’єднаного пресцентру Сил оборони півдня України Наталія Гуменюк.
«Сили оборони на кордоні забезпечують загальну взаємодію з адекватним реагуванням на ймовірність тих загроз, які можливі з того напрямку. Наразі вони не критичні. Ми говоримо про вірогідну активність диверсійно-розвідувальних груп, або якихось провокацій типу обстрілу державного кордону – вони не виключені. Ми пильно спостерігаємо. Наразі активності з того боку кордону не спостерігається», – сказала речниця.
За її словами, сили, які має країна-агресор в Придністров’ї, не дотягують до сили критичної, яка здатна відкрити другий фронт. «Їм все одно буде потрібна підтримка, а географічно вони її отримати не можуть. Саме тому ми спостерігаємо за тим, що зараз працюють більше інформаційно психологічні операції в Молдові, де намагаються розхитувати соціально-політичний устрій. кордони України поблизу Придністров’я міцно укріплені, це відбулося ще до початку повномасштабного вторгнення», – сказала пані Гуменюк.
На кордоні з Молдовою Сили оборони України проводять посилені заходи безпеки
Тим часом речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко теж заявив, що кордони України поблизу Придністров’я міцно укріплені: «Від моменту повномасштабного вторгнення ми посилили і цей напрямок. Відбувається не тільки посилення контролю, а й будівництво інженерно-фортифікаційних робіт, щоб Сили оборони мали можливість здійснювати всі необхідні заходи, перебуваючи на цьому напрямку».
рф хоче поширити так звану “сво” на Молдову?
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко припускає, що росія розраховує поширити так звану “сво” на Молдову. Для цього кремль може вигадати сценарій із “порятунком” Молдови від “вторгнення” якоїсь третьої сторони до Придністров'я. Пропаганда рф назве молдовську владу “нацистською” та заявить, що її треба якомога швидше денацифікувати і демілітарізувати.
“Такий гібридний сценарій можливий. Будь-яка ІПСО – це фактично підготовка. Загроза збільшується… росіяни можуть розповідати своєму населенню, що була, мовляв, загроза для Придністров'я, саме тому треба розповсюджувати так звану “сво” і на Молдову”, – каже експерт.
Проте пан Коваленко вважає цей сценарій “суїцидальним” для рф: “Якщо він буде використаний росіянами, то вони зазнають ще більшого фіаско, ніж в Україні”.
І ось чому…
1700 осіб – сили рф у Придністров’ї, 5-6 тисяч – так звані «збройні сили ПМР»: не критично, але й ігнорувати це теж не варто
Оперативна група російських військ у Придністровському регіоні Республіки Молдова (скорочено – ОГРВ ПРРМ) «окопалася» в регіоні ще з розпаду СРСР – це залишки радянської 14-ої армії. Статус «миротворців» у них з 1995 року. Щонайменше з початку 2000-х від росіян вимагають вивести свої війська з території Молдови, втім цей віз і досі там.
«ОГРВ складається з «миротворчого» батальйону – це десь 410-420 осіб. Ще 1100-1200 військових, «охороняють» склади 14-ої армії в Колбасній. Загальна чисельність ОГРВ РФ разом зі штабними – близько 1700 осіб.
Що цікаво, росіяни говорять, що в Молдові у них миротворчий контингент 400 осіб, а допустима його чисельність – 1700 (в угоду була включена вся чисельність російського контингенту) і тому вони «мають законні права» перекинути в регіон ще 1300 «миротворців» – типове російсько-дипломатичне «кручу-верчу надурить хочу»…» – розповідає в коментарі Укрінформу керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
Так звані «збройні сили ПМР» – це 5-6 тисяч солдат, з яких сформовані чотири «мотострілецьких бригади» в Тирасполі, Бендерах, Рибниці і Дубоссарах.
«Щось на кшталт корпусів ДНР/ЛНР тільки на порядок менше за чисельністю. Самостійно росіяни, навіть разом з придністровськими сепаратистами для ЗСУ серйозної військової загрози не представляють. Втім, головне тут – склади в Колбасній. Це армійські склади радянського військового майна, озброєння і боєприпасів», – акцентує військовий експерт.
З 1980-х там зберігається понад 40 тисяч тон військового майна, у тому числі 20 тисяч тон боєприпасів для стрілецької зброї і артилерії. «Ось це і є – каже експерт – справжній предмет інтересу окупантів. Вони не можуть створити надійне логістичне плече для наступу на Одесу і Бессарабію, морські комунікації з Криму вразливі і довгі. І не факт, що у них ще є необхідна кількість спорядження і боєприпасів для цього. А тут усе потрібне для наступу заскладоване. Хоча й старе та невідомо в якому стані. Але ситуація у каZапів «не до жиру…». От і мутять вони з Придністров’ям».
Що стосується висадки десанту. Для його прийому в Тирасполі є аеродром, який колись призначався для базування винищувальної авіації.
«Тому можливість посадки на ньому оперативного десанту на військово-транспортних Іл-76МД під питанням. Найбільше, що там колись достовірно сідало, був Ан-12 у 2012 році. Тобто реально, він точно може прийняти – малі транспортники типу Ан-26. А це максиму 30 десантників. Яку армаду треба направити аби доставити в Тирасполь хоча б бригаду – рахуйте самі. Висадка парашутним способом? Зовсім безглузда затія. Втім, росіяни в минулому розглядали і такий варіант поповнення свого «миротворчого» контингенту в Молдові», – звертає увагу керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ». І це, нагадуємо, ми ще не враховуємо питання, як вся ця авіація пролітатиме над територією України. Про це – нижче.
Фактично, відкриття «другого фронту» з Придністров’я матиме для росіян військову доцільність тільки тоді, коли буде відбуватись потужний наступ на з’єднання з сухопутному напрямку і за підтримки оперативно-тактичного морського десанту. Поки навіть передумови такого розвитку подій не проглядаються. А усе інше – авантюра: «Хоча знімати можливість придністровської авантюри з шальок терезів не слід. Бо уся затіяна рашистами війна в Україні – суцільна авантюра, яка триває».
«У росії недостатньо сил і засобів, щоб окупувати Молдову, навіть при тому, що Молдова немає реальної можливості подібній агресії протистояти. Дисонує, чи не так? Поясню. Армія Молдови набагато слабша і менш підготовлена, ніж НВФ так званої «ПМР» та російського контингенту, розміщеного в Придністров'ї. З іншого боку, будь-які агресивні дії окупантів щодо Молдови змусять Кишинів звернутися по допомогу. До кого? Звичайно ж, не тільки до міжнародної спільноти, а й до Румунії та України», – висловився військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Тож ЗСУ можуть у найкоротший термін на прохання Кишинева зачистити цей лепрозорій російського світу, переконує експерт, там самим вирішивши проблему як для себе, так і для Молдови.
«І щось мені підказує, що це чудово розуміють у москві та Тирасполі. Особливо в Тирасполі, який настільки звик до своєї корупційної, феодальної млості, що подібні потрясіння, ініціаторами яких може стати москва, в першу чергу не потрібні йому», – додав пан Коваленко.
Що стосується висадки рашистського десанту, то військовий експерт назвав цю ідею «досить цікавою», втім наголосив, що жодного уявлення не має, як вони це реалізують: «Зважаючи на те, що їм доведеться пролетіти, як мінімум, над Одеською областю, де ефективно працює ППО.
Павло Лакійчук погоджується: «Звісно, наші ППО будуть збивати рашистські літаки в нашому повітряному просторі не радячись ні з ким – ворог має бути знищеним».
Нарешті, беручи до уваги те, що сьогодні відбувається в Кишиневі… Наскільки реалістичним виглядає сценарій із організацією заколотів та протестів у столиці Молдови? Врешті-решт, наскільки готова ця маленька країна сама захищати свій суверенітет?
Хаотизація країни – це неодноразово перевірений російською стороною варіант.
“Важливо розуміти, на чиєму боці силові структури та армія. Якщо Санду спромоглася за доволі короткий термін свого президентства об'єднати навколо себе силовиків, то будь-яка хаотизація приречена на провал. Не забуваймо, що президента Молдови обрали люди, які не симпатизують Москві. Тож опора на прихильників Москви (а таких у Молдові поменшало: раніше було 50%, а зараз – 25%, – Ред.) може завершитися протистоянням з євроорієнтованою частиною суспільства », – каже Олександр Коваленко.
Цікаву думку з цього приводу висловив в інтерв’ю “Європейській правді” депутат парламенту Молдови від партії влади Оазу Нантоєм. За його словами, проблема наявності російської агентури в країні дійсно існує. Але доки путінський режим зазнає поразки на фронті, всі ці сценарії неможливо реалізувати.
“Місцева "п'ята колона" все ж не божевільна, щоб іти на це в ситуації, коли український народ і українська армія героїчно протистоять путінській агресії. Потенційний ризик, звісно, є, але я не вважаю, що сьогодні є приводи для паніки”, – резюмував Оазу Нантой.
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
