Після сказаного, а згодом спростованого депутатом Арахамією, мусимо вкотре поговорити про законні та ментальні гарантії незмінності євроатлантичного курсу України
Після того, як глава депутатської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив у Давосі про те, що Україні слід тимчасово відмовитися від політики гармонізації власного законодавства з ЄС, натомість створити свої правила гри й використовувати конкурентні переваги — Мережею полилися ріки обурення. Багато хто почав нагадувати, що відмова підписати Угоду про Асоціацію Януковичем стала поштовхом до Євромайдану. “Ця заява має бути спростована негайно! На найвищому можливому рівні! Не тому їх у Трускавці вчили, ой, не тому…” – написав у Фейсбуці редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко.
Тож дуже швидко пояснити давоські “арахамілогізми” взявся віцепрем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба. “Україна буде і надалі системно адаптувати своє законодавство до європейського, тому що курс на членство в ЄС залишається незмінним і незворотним, – зазначив пан Кулеба, і додав, – Дійсно, ми маємо адаптувати своє законодавство до права ЄС розумно, з вигодою для себе. І продумано, обережно ставитися до тих норм, що становлять виклик для української економічної реальності, в якій треба відроджувати промисловість та створювати порівняльні переваги для ведення бізнесу. Але такі норми – рідкісні виключення з правила”.
Власне, не забарилося спростування й від самого пана Арахамії. Мовляв, нічого не знаю, ні за що не відповідаю — це все труднощі перекладу, фігура мовлення. “Я за договір про Асоціацію з ЄС і максимальну інтеграцію з європейськими сусідами. У той самий час інтереси України мають бути пріоритетом номер один для української влади. Всі держави в ЄС відстоюють свої інтереси, так само і Україна має відстоювати свої, інтегруючись до Європейського Союзу. Все інше – lost in translation. Євроінтеграції бути”, – йдеться у пояснювальному дописі депутата на Фейсбуці.
Мабуть, не даремно кажуть, що не варто дарувати червону руту баламуту… Адже на сьогодні Україна вкотре опинилася в супер неприємній ситуації. І це ще м’яко кажучи. З одного боку, причому вже не вперше, окремі “представники” (депутати, міністри), як кажуть, «не фільтрують базар», видають все, що попало, ніби й не замислюючись, як будуть сприйняті їхні слова. А з іншого — це журналісти (звісно, не всі), які заточені виключно на гонитву за хайпом. Хтось робить це через власну недалекість, а хтось — за гроші. От таке в Україні горе.
Між тим, з порядку денного не знято важливе питання, з якого, власне, і почався весь сир-бор, а саме: які маємо гарантії незмінності євроатлантичного курсу України?
Конституція не дає збочити
Політичний експерт Василь Мельничук наголошує, що законодавче підґрунтя для євроінтеграції є достатнім. “Гарантіями є преамбула Основного закону України. А там зазначено, що Конституція прийнята піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, – каже експерт. – Стаття 85 відносить до повноважень парламенту реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Тобто євроінтеграція не розглядається тут як просто мета, а саме як завдання для парламенту. Аналогічне завдання визначене у статті 102 для президента України як гаранта реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. А у статті 116 визначено завдання і для Уряду щодо забезпечення реалізації стратегічного курсу держави. В Основному законі визначено, що євроінтеграція є його підґрунтям, а також визначені завдання щодо гарантування і реалізації цього курсу для основних центрів влади”.
Головним запобіжником, як завжди, є реакція українців
Дещо жорсткіше висловився з цього приводу політолог Дмитро Сінченко. Він стверджує, що можна багато говорити про законодавчі гарантії незмінності політики євроатлантичної інтеграції, про зміни до Конституції, про міжнародні договори України, які мають навіть вищу юридичну силу, ніж Конституція, але… “Практика влади з її перших днів доводить, що для них мають значення виключно рейтинги і активність на вулицях. Доки українці підтримуватимуть курс України на вступ до НАТО та ЄС, доти його офіційно не змінюватимуть. Наголошую саме на слові "офіційно", – каже політолог. – Адже ми бачимо, що дії влади часто є непослідовними і хаотичними, і остання заява Давида Арахамії це підтверджує. Проте, це помилкове враження. Реальність полягає в іншому: такими заявами, які хтось робить свідомо, а хтось – несвідомо, а кимось просто маніпулюють, але все це робиться для того, щоб тестувати реакцію громадян, і щоб психологічно підготувати українців до зміни такого курсу. Законодавство можна змінити або просто його не виконувати, як у випадку із сумнівним оголошенням дострокових виборів до Верховної Ради чи у випадку безглуздих звинувачень у “справі Шеремета”. Тож головним запобіжником цьому, як завжди — реакція українців”.
Натомість політологиня Лілія Брудницька переконує, що загалом у нас не має виникати занепокоєння щодо євроінтеграції, оскільки зовнішньополітичний курс закріплено у Конституції України. “Суспільству залишається пильно стежити, аби конституційні норми не були хитро де-факто переглянуті на рівні законодавства так, як це сталося, скажімо, з безкоштовною медициною і медичною реформою. Ось у цьому сенсі я вбачаю основну загрозу, оскільки нині суспільство заганяють у глухий кут, коли основними стають не питання геополітичного та ментального вибору, і навіть не мир в Україні, а тарифи ЖКГ, зарплати та ціни на газ. За таких пріоритетів легко «крутити курсом». Зауважу паралелізм подій, який просто неможливо не помітити: перед ЄвроМайданом Віктор Янукович та Микола Азаров теж заявляли про прагнення переглянути проект Угоди про Асоціацію з ЄС з економічної точки зору. Нині з близькою заявою, та ще й у Давосі, виступає пан Арахамія. Випадковий збіг? Риторичне запитання”, – зауважила пані Брудницька.
Щодо ментальності, то, стверджує вона, жодні паперові чи словесні викрутаси не є сильнішими за колективне підсвідоме соціуму, а ментальне підсвідоме нашого соціуму тяжіє до окремішності. “Ми не є європейцями на 100%, але не є й росіянами чи азіатами. Історія довела, що українці, попри внутрішню роздільність, не схожі ні на своїх сусідів, ні – особливо – на Росію чи США. Тому будь-які спроби нам щось нав’язати, виступити в якості “великих братів”, “учителів” викличуть протидію на рівні колективного підсвідомого, навіть якщо хтось свідомо “за”, – каже Брудницька. – Ця наша здатність є найкращим запобіжником від спроб нас кудись силоміць “додати” чи під якийсь стандарт нас “заточити”. Тому у сенсі ментальності курс на здоровий глузд та мирне мультикультурне співіснування у нашого соціуму є непереборним. Отже, й перейматися через заяви пана Арахамії немає сенсу. Це лише слова. Коли дійде до конкретних справ, соціум зреагує неодмінно”.
«Покусуємо» Європу, щоби Америці сподобатися
Утім, політологиня вважає, що заяву Давида Арахамії потрібно сприймати як тестову. За її словами, на даний момент, це лише словесна гра на нервах, зокрема, на нервах європейських партнерів, і водночас спроба зробити приємне американцям. “Однак від реакції на заяву, у тому числі, в Україні, залежить, чи буде втілено у життя те, про що сказав пан Арахамія. Як на мене, говорити про перспективи загальмування євроінтеграції підстави є і без заяви пана Арахамії. По-перше, Євросоюз запроваджує з 2021 року більш жорсткі процедури перетину кордону («віза» на безвіз. ред). По-друге, накопичення неузгодженостей на суперечностей між Україною та ЄС як торговими партнерами (ліс-кругляк, бурштин, квоти на мед та інші товари, замалі для наших виробників). З точки зору тактики, нині вдалий момент для чинної української влади виставити зустрічні умови Європі. Є також проблеми децентралізації – пакет конституційних поправок, які критикують у ЄС. До того ж, фінансово вигідніше (не для країни, а для окремих політиків – наголошую!) нині продемонструвати особливу лояльність та відданість американцям. «Покусування» Європи входить до так званої програми лояльності до певних кіл істеблішменту США. З огляду на той прийом, який мав наш президент у Давосі, заява пана Арахамії – це інша «упаковочка» для однієї з ключових тез виступу Зеленського “допоможіть нам! I need hеlp!” – резюмувала Лілія Брудницька.
Источник: www.ukrinform.ua
