Чому збірна України досі без тренера?
13.08.2021 14:05
Укрінформ
Рішення Андрія Шевченка ставить під сумніви наші перспективи потрапити на ЧС-2022 в Катарі.
Минуло вже два тижні як Андрій Шевченко повідомив, що залишає посаду головного тренера збірної України. Він просто не став продовжувати контракт. За цей час Українська асоціація футболу (УАФ) так і не призначила нового тренера. Не факт, що це станеться 17 серпня – новий дедлайн призначення. А, між іншим, 1 вересня у збірної вже відбірковий матч ЧС-2022 проти Казахстану. Ситуація провальна і в ній винні всі – Шевченко, УАФ, Ребров.
Так, Шевченко втомився від роботи зі збірною, його не все влаштовувало в організації роботи і фінансових умовах, але його відхід не мав нагадувати втечу. Чим він тоді кращий за Олега Блохіна, який в 2007 році раптово кинув роботу в збірній заради контракту в Москві. Ми всі любимо і поважаємо Андрія Миколайовича, однак прощання зі збірною мало бути іншим. В ідеалі міг мав залишитись до кінця року і довести відбір на ЧС-2022 (три нічиї в стартових трьох матчах) до кінця.
Якщо ж бажання піти було безкомпромісним, Шевченко мав заздалегідь проінформувати УАФ. Скажімо, він міг особисто попередити про це Андрія Павелка ще перед фінальною частиною Євро-2020. У цьому разі пошуки нового тренера не нагадували б хаотичні рухи. Відхід Шевченка – це вчинок втомленої і розчарованої людини. Для тренера він зняв багато проблем, натомість збірній він цих проблем лише додав.
Дії УАФ в цій ситуації засвідчили, що Павелко не мав ні плану В, ні плану C. Демарш Шевченка його, вочевидь, застав зненацька, як і більшість вболівальників та журналістів. І це дуже погано. Перша людина в нашому футболі має майстерно відчувати такі моменти і діяти на випередження. В результаті маємо збірну-сироту і ніякої конкретики. Усі кандидати, за винятком Сергія Реброва, виглядають діями у безвихідній ситуації.
До речі, поведінка Реброва – це також невдача. Саме його усі бачили наступною людиною в збірній. Натомість тренер уклав суперечливий контракт з клубом з ОАЕ, який не дозволяє йому швидко і без репутаційних втрат переїхати на роботу до Києва. Якщо юристи не зуміли вирішити усі нюанси за два тижні, то не факт, що усе складеться добре для збірної в найближчі кілька днів.
І що ми маємо на сьогодні? Ребров повернувся в «Аль-Айн», Мирон Маркевич стверджує, що йому нічого не пропонували, а кандидатура Олександра Петракова – це пожежний варіант. До того ж Петраков – не людина Павелка, тренер який зробив нашу юніорську збірну чемпіоном світу, опинився майже у забутті.
УАФ вже двічі переносила дату призначення нового тренера. Якщо ж усе нарешті вирішиться 17 серпня, то нам усім слід готуватися або до розчарування, або до великого сюрпризу. Звісно, ми віримо у хеппі-енд в історії з Сергієм Ребровим. Однак, час все одно втрачений. Новий керманич збірної, хто б це не був, матиме стовідсоткові виправдання у разі провального відбору на ЧС-2022.
Источник: www.ukrinform.ua
