Київ. У кафе поруч дві жінки п’ють кокосовий лате чи якийсь інший подібний новомодний напій і розмовляють про те, як жити далі. І старша жінка каже своїй трохи молодшій подрузі: “Ось так і жити”.
Попри всю парадоксальність цієї історії (тривога, дим десь над Куренівкою тощо), ця жінка має рацію. Можна прочитати чи прослухати тисячі важливих або безглуздих порад (псевдо)психологів, але відповідь буде одна: “Ось так і жити”. Про це пише Вадим Денисенко.
Треба навчитися жити в новій нормальності
Я хочу повернути всіх нас у недалеке минуле – кінець лютого 2022 року. Лише невелика частина з нас була готова до того моменту.
Хтось був у паніці, хтось на адреналіні, а хтось місяць провалявся під телевізором. Але потім ми всі так чи інакше адаптувалися. Хтось краще, хтось гірше. Але адаптувалися. І почали жити в новій нормальності.
Зараз ця нормальність, що склалася приблизно з літа 2022 року, знову руйнується. І нам усім знову потрібно шукати нові точки опори. Це неймовірно складно. І головна складність, на мій погляд, складається з двох компонентів: страх і неможливість планувати хоч щось. Зрештою, те саме, що і в лютому 2022 року.
Я не люблю психологічних порад. Але я точно знаю, що людина, доклавши певних зусиль волі, може придушити страхи та знайти мету, навколо якої буде будувати плани на майбутнє.
Якщо виходити з чотирьох психологічних стадій (заперечення, усвідомлення, переживання та прийняття), ми зараз перебуваємо на стадії усвідомлення, але попереду у нас кілька дуже складних місяців емоційної стадії переживання. І чим швидше ми перейдемо до стадії прийняття (а вона обов’язково настане), тим легше буде нам усім.
Необхідна здорова комунікація влади з громадянами
Наостанок скажу те, що говорю вже багато років. Державні комунікації – це одна з найважливіших речей для психологічного здоров’я нації.
Коли ти відкриваєш дискусію про зменшення мобілізаційного віку до 55 років, ти повинен розуміти, що приблизно мільйон людей у цій країні починають злитися не через те, що ти ухвалив рішення не знижувати цей вік, а через те, що ти взагалі почав цю дискусію.
Якщо прем’єр виходить і каже, що буде переглянуто комендантську годину, без будь-яких розумних пояснень, то він мусить бути готовим до того, що ще кілька мільйонів людей будуть злитися. Людина завжди повинна спрямувати свою агресію чи невдоволення на щось або на когось. Особливо в такі переломні моменти.
Я просто не розумію: навіщо весь час наступати на одні й ті ж граблі.
Джерело: www.24tv.ua