Як виживали поранені на “Азовсталі” під час облоги / Колаж 24 Канала (фото Дмитра Козацького)
В оточеному Маріуполі, на заводі “Азовсталь”, українські захисники протягом тижнів продовжували запеклу боротьбу. Запаси ліків та їжі були на межі, але моральний дух наших бійців – незламний.
Маріуполь – символ стійкості та жертовності. Захисники міста, відрізані від зовнішнього світу у травні 2022 року, були змушені виживати за умов дефіциту медичних засобів та продовольства. Щоденні обстріли лише збільшували трагедію, яка розгорталася на очах усього світу, – повідомляє 24 Канал.
Виживання за умов повної блокади
Поранені захисники “Азовсталі” стикалися з неймовірними випробуваннями. Відсутність антибіотиків та знеболювальних, брак бинтів та перев’язувального матеріалу змушував воїнів вживати відчайдушних заходів, щоб вижити.
Навіть мурахи стали частиною невеликого арсеналу медичних засобів, які використовувалися для боротьби з інфекціями.
Не було чим лікувати. Спочатку кололи якісь знеболювальні, а потім уже дійшли до того, що давали “Парацетамол”. Це “найважчі” таблетки, тому що інших не було. Бінтів також не було. Перев’язки, пам’ятаю, були раз на 5 – 7 днів,
– ділиться боєць із позивним “Пастором”.
Ситуація з пораненими на “Азовсталі” була критичною. Лікарі та медики робили неможливе, щоб зберегти життя та здоров’я бійців, але були обмежені у ресурсах. Вони використовували будь-яку нагоду, щоб забезпечити поранених хоча б мінімальною допомогою.
Жорстокість облоги відчувалася у кожному куточку “Азовсталі”. Їди ставало дедалі менше, а потреба у ній для поранених дедалі зростала. Виживання стало питанням не лише медицини, а й здатності витримати голод та втому.
Незважаючи на важкі умови, дух українських захисників залишався непохитним. Вони продовжували чинити опір, незважаючи на втрати та неможливість отримати повноцінну медичну допомогу. Їхня відвага та героїзм надихають українців по всьому світу.
Спроби евакуації поранених з “Азовсталі” були ускладнені постійними обстрілами та відсутністю безпечних коридорів. Кожна спроба вийти з пекла була ризиком, але командування та медичні працівники не здавалися, шукаючи якихось можливостей для порятунку.
У мене була наскрізна рана від ВОГ – вирвало м’яз, пошкодило нервові закінчення, перебило артерію. Кістка не зачепила, але рана почала гнити. Моя перша перев’язка була за 8 днів. Тоді вже все загнило. А потім операцію зробили, зашивали артерію і ще більше щось занесли туди. Там умови такі, там інакше важко було. До лікарів претензій жодних. Вони робили, що могли,
– добавил “Пастор”.
Маріупольська трагедія – це не лише про біль та втрати, а й про незламний дух українських воїнів. Вони продовжували боротьбу тижнями, всупереч усім перешкодам, і світ повинен пам’ятати про їхню жертовність і героїзм.
Згадаймо насамкінець, що на початку цього року відбувся обмін полоненими, внаслідок якого додому повернулися додому 230 героїв. Серед них – бійці, які захищали Маріуполь, а також острів Зміїний.
На жаль, це не всі бійці, яких ворог захопив у полон після евакуації з “Азовсталі” 17 травня 2022 року. Рідні та близькі воїнів гарнізону наголошують: треба продовжувати боротьбу за кожного військового, який зараз перебуває в Росії.