Наша стійкість не безмежна: що потрібно робити сьогодні, щоб не програти Росії завтра

Автор колонки: Ольга Айвазовська
Нині ми перебуваємо на дуже складному етапі війни. Тому що ми виснажені, тому що боляче, тому що хочеться, аби все це закінчилося. Водночас ми чітко усвідомлюємо, що здача позицій, капітуляція, деградація, відмова від опору призведуть до втрати всього одразу: життів у не менших масштабах, ніж під час бойових дій; дому будь-якої надії на розвиток і відновлення; справедливого та гідного фіналу.


Автор колонки: Ольга Айвазовська
Нині ми перебуваємо на дуже складному етапі війни. Тому що ми виснажені, тому що боляче, тому що хочеться, аби все це закінчилося. Водночас ми чітко усвідомлюємо, що здача позицій, капітуляція, деградація, відмова від опору призведуть до втрати всього одразу: життів у не менших масштабах, ніж під час бойових дій; дому будь-якої надії на розвиток і відновлення; справедливого та гідного фіналу.
Обирати між рабством і боротьбою (із самим собою, за своїх, проти чужих) зовсім не складно. Складно жити з цим вибором. Але без нього життя немає зовсім, є лише існування, біль та сором. Про це пише Ольга Айвазовська.
Я всім серцем бажаю ворогам таких самих ночей і днів, просто пропорційно помножених на всі ці роки.
Що українці мають робити у воєнному плані?
Військові мають отримувати стільки підтримки, скільки це можливо та неможливо. Вибачте, але не на словах про “слава ЗСУ”, бо слова стираються та зневажаються. Ціннішими є лише дії.
Необхідна конкуренція за якість і вартість оборонних засобів та нульова толерантність до нечесної конкуренції.

24 Канал – у WhatsApp Підпишіться, щоб не втратити та читати перевірені новини Додати
Слід знищувати джерело проблеми, а не забивати цвяхи мікроскопом (дуже добра аналогія зі збиванням дронів на території НАТО коштовними ракетами). Абсолютно логічною та цілком законною є військова ціль на території ворога, з якої запускають усі ці російські та північнокорейські боєприпаси.
Що потрібно робити в тилу?
Необхідна мобілізація ефективного управління з боку органів місцевого самоврядування. У Києві та інших містах мають будуватися укриття, бо лише так тут залишаться люди. А енергетична стійкість має будуватися на основі диверсифікації та максимальної мобільності рішень, навіть якщо вони точкові.
З кожного кутка (виборці, біженці, аналітичні центри, ЗМІ) має лунати голос розуму про те, що українська стійкість не безмежна, і про необхідність інвестицій в ППО та економіку. Безпека коштує дуже дорого, але колапс України коштуватиме ще дорожче.
Управлінська вертикаль має формуватися з професіоналів, а не лояльних до президента людей. Це і в його інтересах.
З іншого боку, ми не повинні накидатися один на одного через втому та виснаження, адже виплеснути біль та накопичену злість легше на того, хто поруч, а не на автократа, який знаходиться в Кремлі і до якого поки не дотягнутися.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua
