Ситуація на Слов’янському напрямку погіршується: за яких умов росіянам вдасться прорватися
**Автор колонки: Костянтин Машовець**
Російські війська продовжують наступальні дії у напрямках Сіверськ – Слов’янськ та Бахмут – Слов’янськ, намагаючись вийти на ближні підступи до Слов’янська (зі сходу та південного сходу) та Краматорська (зі сходу). І хоча темпи просування передових російських підрозділів на цьому напрямку значно сповільнилися, їм все ж вдалося досягти певних тактичних результатів на низці ділянок.
Наразі штурмові (піхотні) групи противника вже зафіксовані за 7,7 кілометра від Краматорська (позиції в районі Васютинського) та за 12 кілометрів від Слов’янська (від передових російських позицій в районі Юрківки та на північний захід від Рай-Олександрівки). Про це пише Костянтин Машовець.
Росія зосередила на цьому напрямку значну кількість військ
Російська 3 загальновійськова армія (ЗВА) майже у повному своєму “штатному” складі (за винятком однієї бригади – 4 ОМСБР) зосереджена виключно на Слов’янському напрямку. Це дозволило командуванню угруповання військ “Південь” значно ущільнити оперативне шикування 3 ЗВА шляхом зменшення по фронту смуги наступу цієї армії та ешелонування її сил і засобів углиб. Такі дії дозволили суттєво підвищити тактичну щільність бойових порядків частин та підрозділів.
Насправді саме цей фактор, а також “природне” та поступове звуження смуги 3 ЗВА з просуванням її військ зі сходу на захід на ділянці від Сіверського Дінця до села Маркове, у загальному напрямку Слов’янська, зрештою дали російському командуванню можливість не лише проводити атаки/штурмові дії в тактичній зоні з досить високою інтенсивністю, але й одночасно підтримувати їх достатньо довго.
Успіхи росіян на Слов’янському напрямку
Наразі командування російської 3 ЗВА, очевидно, зосереджує основні зусилля на флангах свого оперативного шикування – вздовж південного берега річки Сіверський Донець у напрямку Різниківка – Каленики – Миколаївка, а також по обидва боки дороги Е-40, на ділянці Слов’янськ – Бахмут, у напрямку Привілля – Ореховатка.
Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал до вибраних джерел у Google Додати
Ймовірно, що командування 3 ЗВА розраховує найближчим часом досягти рубежів:
- Стародубівка – Миколаївка, просуваючись уздовж південного берега Сіверського Дінця та з боку Рай-Олександрівки;
- Ореховатка – Никанорівка, прориваючись по обидва боки дороги E40 у північно-західному напрямку;
- Васильківське пустище – Васютинське, з метою перекинути частину сил 3-ї загальновійськової армії у бік Краматорська.
Проводячи досить активні наступальні дії на цих напрямках у червні та липні, росіянам на тактичному рівні вдалося досягти низки позитивних для себе результатів. Зокрема, у напрямку Каленики – Піскунівка штурмові групи противника, ймовірно, змогли просунутися на північний захід, оминаючи Криву Луку з півдня.
Крім того, ведучи запеклі зустрічні бої за захоплення Рай-Олександрівки, противник одночасно зміг просунутися кількома невеликими піхотними групами на північ від неї, уздовж дороги на Миколаївку, та закріпитися в обширному лісовому масиві на північ від села.
Таким чином, попри те, що українські війська продовжують утримувати низку позицій як у районі Кривої Луки, так і в районі Рай-Олександрівки, за два літні місяці російське командування змогло здійснити низку тактичних вклинень у напрямку Миколаївки (одного з ключових тактичних “вузлів” оборони ЗСУ на всьому Слов’янському напрямку). Наразі противник намагається прорватися до нього, діючи вздовж двох доріг, що ведуть до Миколаївки із Закітного та з боку Рай-Олександрівки.
Наразі відстань від позицій російських штурмовиків, “засілих” у лісі на північ від Рай-Олександрівки, до південно-східної околиці Миколаївки становить близько 2 кілометрів, а від їхніх позицій, затиснутих на південь від Кривої Луки – трохи більше 4 кілометрів.
Ситуація в районі каналу Сіверський Донець – Донбас
Передові російські штурмові групи, що діють уздовж каналу Сіверський Донець – Донбас, змогли просунутися від перетину цього каналу з дорогою Е-40 на північ, розпочавши бої за Юрківку, а на напрямку Привілля – Малинівка, ймовірно, їм вдалося “зачепитися” за останню.
Фактично, на ділянці від Юрківки до Маркового, діючи як через канал Сіверський Донець – Донбас у західному напрямку, так і вздовж нього на північ, противник у червні – липні зміг не тільки здійснити низку тактичних вклинь, але й просунути основні сили своїх частин та підрозділів. Наприклад, російські штурмові групи просунулися від каналу до східних околиць Васютинського (4,5 – 5 кілометрів), захопили Новомаркове та просунулися на 1,5 –2 кілометри на північ від нього.
Іншими словами, командування російської 3 загальновійськової армії, одночасно наступаючи своїми передовими підрозділами вздовж дороги Е-40 та каналу Сіверський Донець – Донбас, відповідно, на північний захід і північ (тобто у напрямку Слов’янська), вже почало перекидати частину своїх сил (війська лівого флангу) у бік Краматорська.
ЗСУ поки не вдається зупинити росіян
Темпи просування російських військ навряд чи можна назвати “особливо вражаючими”. В середньому вони становлять 4–5 кілометрів (а на деяких ділянках 6–8 кілометрів) за два місяці.
Проте слід визнати, що на ділянці від Рай-Олександрівки до Васютинського ЗСУ поки не можуть повністю зупинити ворога. Також слід наголосити, що для всього Слов’янсько-Краматорського оперативного напрямку цей район є дуже важливим, тому що у разі подальшого успішного просування російських військ вони зможуть дістатися безпосередньо до Краматорська та Слов’янська найкоротшими маршрутами.
Як ситуація розвиватиметься далі?
Що стосується подальших перспектив розвитку ситуації безпосередньо на Слов’янському напрямку, варто відзначити, що на дії росіян впливатиме низка чинників.
Зокрема, командування 3 загальновійськової армії, очевидно, окрім свого “основного” завдання, має додаткове – надавати підтримку військам 25 ЗВА угруповання військ “Захід” на Лиманському напрямку та військам 8 ЗВА і 3 армійського корпусу безпосередньо на Краматорському напрямку.
Це означає, що 3 ЗВА навряд чи зможе повністю зосередитися на своєму головному завданні, виключно з гіпотетичним “проривом до Слов’янська”. Ймовірно, частина її сил все ж буде змушена розгорнутися не тільки у бік Краматорська, але й ще південніше, у бік Дружківки, а також прорватися до місця злиття Казенного Торця з Сіверським Дінцем (тобто до Слов’янської ТЕС).
Якщо на Краматорському напрямку, в районі Костянтинівки, російські війська поки що більш-менш достатньо близько до “переходу від Костянтинівки до Дружківки”, то бої за Лиманський плацдарм ЗСУ для російських військ, скажімо так, “трохи затягуються”.
Судячи з того, що наразі командування російської 3 ЗВА зосереджує основні зусилля саме на флангових ділянках своєї смуги наступу, цей фактор все ж враховується ним досить серйозно.
Другий фактор стосується вже очевидного зниження темпів просування підрозділів. Наприклад, бої за Рай-Олександрівку тривають уже понад місяць, але російські піхотні групи поки так і не змогли повністю взяти цей населений пункт під свій щільний контроль. Українські піхотні групи, ймовірно, досі присутні в його південній частині.
Чому сповільнилися темпи просування росіян?
Очевидно, темпи просування частин та підрозділів російської 3 загальновійськової армії не сповільнилися “самі по собі”, а стали наслідком зниження загального рівня їхньої боєздатності. Що, значною мірою, було викликано “фірмовим стилем” російського командування – його хворобливим прагненням атакувати/наступати за будь-яких умов “завжди, одразу й скрізь”.
Звичайно, рано чи пізно така методологія і призводить до зниження бойових можливостей. Більше того, це відбувається навіть попри можливість їх масування та концентрації зусиль на певних ділянках та напрямках у певні проміжки часу. Особливо це стосується їхньої штурмової піхоти, яка має “вкрай погану” особливість “вичерпуватися в найбільш невідповідний момент”.
Схоже, саме це зараз відбувається з підрозділами 6 та 123 ОМСБР. Однак вони так і не втратили здатності регулярно відправляти свої невеликі штурмові групи “інфільтрації” для проникнення у бойові порядки українських підрозділів. Ймовірно, лише частота цих “пробіжок” російських штурмовиків трохи зменшилася.
За яких умов росіянам вдасться дістатися до Слов’янсько-Краматорської агломерації?
Вищесказане явно наштовхує нас на думку про те, що протягом серпня російська 3 загальновійськова армія, ймовірно, все ж отримає додаткові сили та засоби зі стратегічних резервів для свого підсилення.
До цього слід додати ще щонайменше два аргументи – 3 ЗВА все ж змогла “підповзти” ближче, ніж решта російських армій та угруповань військ, до всієї Слов’янсько-Краматорської агломерації. Нагадаю, саме вона є головною метою всієї літньої кампанії російських військ у 2026 році.
3 загальновійськова армія має цілком реальний шанс, у разі свого значного підсилення, все ж прорватися до Слов’янська або Краматорська “з ходу”.
Можливість суттєво змінити зміст та значення подальших дій російської 3 загальновійськової армії на Слов’янському напрямку залежить від того, чому її командування віддасть перевагу найближчим часом. Перш за все, сприянню союзникам на своїх флангах у їхньому просуванні до Слов’янсько-Краматорської агломерації або прагненню найближчим часом виключно власними силами “з ходу прорватися” до цієї агломерації, не звертаючи уваги на результати боїв на південь від Краматорська (уздовж осі Костянтинівка – Дружківка) та на північний схід від Слов’янська (на Лиманському напрямку).
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua