© Getty Images
Володимир Цибульник
Перший місяць літа продемонстрував повернення уваги Євросоюзу до Західних Балкан. На початку місяця відбувся саміт ЄС—Західні Балкани. А за тиждень — слухання про досягнення країн цього регіону в євроінтеграції 2025 року. Також було представлено звіти щодо кожної з них — Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Північної Македонії та Чорногорії.
Але без Сербії, що сталося вперше. Причин цього чимало, зокрема й утома від невизначеності політики президента країни. Але це тема для окремої розмови.
У контексті ж початку вступних переговорів України та ЄС нас цікавить насамперед досвід країн, які давно перебувають на цьому треку. То чим відзначився минулий євроінтеграційний рік для п’ятьох держав Західних Балкан?
Лідером стала Чорногорія, яка найближче підійшла до членства в ЄС. Євросоюз висловив упевненість у тому, що до кінця 2027 року країна може стати 28-м членом союзу, адже вона вже закрила 16 із 33 переговорних розділів (у інших країн на рахунку 0). Цьому сприяв консенсус усіх політичних сил, що визнають необхідність інтеграції в ЄС, і системна співпраця з громадянським суспільством, що перетворила євроінтеграцію на справді загальнонаціональну ідею та завдання.
Чорногорія «досягла відчутного прогресу», але перед нею — ще 17 найскладніших переговорних розділів. Звіт пропонує країні умовну «дорожню карту» завдань, які необхідно виконати за короткий час. Їх, умовно, два блоки — внутрішній і загальний для країн регіону.
Серед внутрішніх завдань — реформування системи державного управління; деполітизація органів внутрішніх справ, судової системи й Агентства національної безпеки; активізація всіх соціально-економічних реформ; обмеження втручання релігійних організацій (насамперед Сербської православної церкви) у політичні процеси; недопущення дискримінації щодо національних меншин і ЛГБТ+ груп і багато іншого.
І ще спірні питання з Хорватією, яка пообіцяла блокувати вступ Чорногорії до ЄС до їхнього вирішення: виплати в’язням концтабору Моринь, делімітація кордону в районі півострова Превлака, належність історичного вітрильника «Ядран».
До спільних для всіх п’ятьох країн належать: утвердження верховенства закону та політичної стабільності; посилення результативної боротьби з корупцією й організованим криміналом; створення сприятливих умов для розвитку демократії й захисту прав і свобод; розвиток регіонального співробітництва; гарантування енергетичної безпеки та ще десятки завдань із національними особливостями. Євроінтеграція має піднятися над вузькополітичними інтересами.
Усі доповідачі від Європарламенту акцентували увагу на тому, що оцінювання проводитимуть на підставі суворого аналізу реального виконання поставлених завдань і глибини реформ. І тому для України особливо важливо системно моніторити перебіг євроінтеграції в країнах цього регіону — це допоможе уникнути помилок.
Друге місце впевнено посіла Албанія. Доповідач щодо неї Андреас Шидер заявив, що мета завершити вступні переговори до кінця 2027 року «перестає здаватися мрією» і є цілком реальною, оскільки країна «досягла значних успіхів в імплементації реформ». Важливо, що Албанія 28 травня виконала всі умови у кластері 1 «Основи процесу вступу до ЄС», що дає змогу відкрити інші п’ять переговорних кластерів.
Зять Трампа створив Албанії проблеми на шляху до Євросоюзу
Водночас звіт вказує й на наявні проблеми, серед яких зловживання адміністративним ресурсом під час виборів; тривала політична поляризація, що розколює суспільство; обмеження свободи ЗМІ тощо. Необхідні посилення парламентського контролю над виконавчою владою, задоволення прав національних меншин у сфері освіти, їхньої соціалізації та ліквідації дискримінації.
Чималу роль у прогресі Албанії відіграв улюбленець преси та публіки — глава уряду Еді Рама. Його іронічні заклики до чиновників ЄС не тримати довго країни Західних Балкан у «передпокої» Євросоюзу й «не відмовлятися» від них завжди викликали симпатію, граючи на руку регіону. А порівняння Урсули фон дер Ляєн із мамою дітей, які непомітно виросли за столом, не лише викликало добрі усмішки, а й змусило замислитися багатьох у ЄС: Західні Балкани справді дедалі більше відповідають вимогам членства в ЄС, тож варто допомогти їм прискоритися.
Північна Македонія (ПМ) посідає третє місце у євроінтеграційному марафоні. І хоча Європарламент висловив стабільну підтримку європейській перспективі ПМ і привітав політичний сигнал про відновлення реформ, висновок був невтішним — «відсутність прогресу». Особливо це стосувалося таких ключових сфер, як верховенство права, судова реформа, боротьба з корупцією, конституційні виправлення (низка питань щодо болгар, які проживають у ПМ). Головна причина — в обмежених можливостях державного управління, відсутності стабільної багатопартійної підтримки євроінтеграції.
Ще однією причиною варто назвати й кількаразове відкладання Євросоюзом вступних переговорів, хоча Північна Македонія здобула статус країни-кандидата раніше за всіх у західнобалканському пулі — 2005 року.
У звіті щодо ПМ найчіткіше висловлено занепокоєння європейців «постійним» впливом Росії на події в країні, «зростанням впливу» Китаю за допомогою інфраструктурних проєктів і кредитування, а також «тісними зв’язками ПМ і Сербії, що створює умови для поширення наративів «сербського миру». І тому звіт закликає ЄС допомогти Північній Македонії «посилити опірність» іноземному впливу.
Як найболіснішу проблему визначено відносини Скоп’є та Софії. Через увесь звіт червоною ниткою проходять вимоги до влади ПМ вирішити так зване болгарське питання, внісши до Конституції раніше погоджені з болгарською стороною положення, що зрівнюють болгар у правах із македонцями, надавши їм статусу «державності» (конституційності. — В.Ц.) болгарського народу, і ширше застосовуючи концепцію «спільної історії» для розв’язання цієї проблеми.
Далі йдуть дві країни, які, поза сумнівом, можна назвати лузерами в контексті євроінтеграції, — Косово та Боснія і Герцеговина.
У звіті висловлено рішучу підтримку прагнень Косова до інтеграції в ЄС і НАТО.
Країна втратила рік і досі перебуває у політичній кризі, головною причиною якої стали перманентні вибори: протягом року двічі відбулися парламентські й одні місцеві вибори, що фактично паралізувало владу й загальмувало процес інтеграції. У всіх відкритих кластерах більшість бенчмаркерів залишилися невиконаними через вакуум влади.
Це стосується стагнації діалогу із Сербією щодо нормалізації відносин; погіршення боротьби з корупцією; безупинного тиску на ЗМІ; також не вжито ефективних заходів проти торгівлі людьми; зберігається дискримінація за статтю й національністю.
Слова «занепокоєння», «не виконано», «стурбованість» можна зустріти у більшості параграфів звіту щодо Косова.
Результатом може стати втрата 882,6 млн євро, які Євросоюз виділяє Косову за Планом зростання для Західних Балкан.
Як позитив згадано успішну реалізацію Програми зниження адміністративного навантаження, розвиток ринкової економіки та банківського сектору, підвищену увагу до питань безпеки.
Ознакою розуміння в ЄС того, що євроінтеграція — процес двосторонній, є заклик до Греції, Іспанії, Кіпру, Румунії та Словаччини якомога швидше визнати незалежність Косова, що стримує євроінтеграцію цієї країни.
Загалом для Косова 2025 рік у контексті інтеграції в ЄС був невдалим.
Через спротив Угорщини ЄС переглянув графік вступу України: що сказав Петер Мадяр
Як здебільшого й для Боснії і Герцеговини (БіГ). Успіхів отут обмаль, і головна проблема — тривала політична криза, загроза розколу країни, провокаційне втручання з-за кордону, пасивність місцевих політиків. Звіт рясніє словами «закликає», «стурбований», «занепокоєний», «засуджує», «шкодує» і подібними дієсловами, що відображають ставлення ЄС до євроінтеграції БіГ.
Місцеві політики не мають бажання проводити реформи, сподіваючись, що це зробить хтось інший. А ті, хто хотів би жити в ЄС, просто залишають країну, не вірячи в її майбутнє.
Тому звіт закликає політиків досягти консенсусу, підтвердити, що євроінтеграція залишається стратегічною метою БіГ, і розпочати необхідні реформи, відкинувши вузькопартійні інтереси. Варто відмовитися від агресивної риторики, сепаратистських дій і спекуляцій навколо подій минулого, що загрожує порушити цілісність країни й загострює міжетнічне та релігійне протистояння. Тому висловлено тверду підтримку діяльності Офісу високого представника, що залишається гарантом Конституції та рушієм реформ.
Лише у звіті щодо БіГ зазначено одне прізвище — Мілорада Додіка, головного ворога євроінтеграції. А підтримка Росії дає йому можливість загрожувати і єдності країни.
Напевно, не буде помилковим твердження, що й для БіГ 2025-й не наблизив країну до ЄС.
Уважніший аналіз звітів дає змогу виділити аспекти, на яких потрібно сфокусуватися і Києву в процесі вступних переговорів. Назвемо деякі з них.
Варто врахувати, що нинішній етап інтеграції в ЄС відбувається на основі жорсткіших вимог оновленої 2020 року методології. І не можна виключати їхнього чергового оновлення.
На особливу увагу заслуговує кластер «Основи» (Fundamentals), що відкривається першим і закривається останнім. Нагадаю, що без прогресу в ньому не можна буде закрити жодну главу.
Консенсус усередині українського політикуму та єдність політикуму із суспільством — наріжні камені успіху переговорного процесу.
Звіт щодо Західних Балкан показує, що особливу увагу приділятимуть прогресу в реформуванні судово-правової системи й державного управління, боротьбі з корупцією, міжнаціональним відносинам, аграрному сектору, екологічним нормам і стандартам.
А прогрес оцінюватимуть не за багатосторінковими звітами-відписками, не за проханнями враховувати ситуацію, а за реальними досягненнями, без жодних політичних авансів.