Центральна Азія
Айгюн Баліярлі /БАКУ/Trend/
Питання вартості міської інфраструктури та управління швидким зростанням мегаполісів стануть однією з ключових тем Всесвітнього форуму з питань міського розвитку (WUF13), що відбудеться у Баку 17-22 травня 2026 року.
На цьому тлі проект «Новий Ташкент» в Узбекистані розглядається як один з найбільших прикладів будівництва нового міського центру в умовах урбанізації, що прискорюється, і зростаючого навантаження на столичну інфраструктуру.
За прогнозами влади, до 2035 року населення Ташкента може збільшитися приблизно на 25% і наблизитися до 4 млн. осіб, що закріпить за столицею статус найбільшого міста Центральної Азії.
Вже сьогодні розширення міста супроводжується зростанням навантаження на транспортну систему, комунальні мережі, енергопостачання та ринок житла, що обмежує можливості подальшого розвитку в межах існуючої інфраструктури та робить необхідність створення нового міського центру очевиднішим.
За даними Національного статистичного комітету Узбекистану, урбанізація країни продовжує прискорюватися. До середини 2025 року у містах проживало понад 19,3 млн осіб, або близько 51% населення, тоді як у сільській місцевості — близько 18,6 млн. Ташкент залишається головним центром тяжіння.
За офіційної чисельності близько 3,1 млн осіб фактичне населення столиці щодня може бути на 30–35% вищим з урахуванням студентів та внутрішньої міграції, що посилює тиск на дороги, житло, енергетику та соціальну інфраструктуру.
У цих умовах влада реалізує проект «Новий Ташкент», який має сформувати нове адміністративне та ділове ядро столиці та забезпечити перехід до поліцентричної моделі розвитку міста. Під проект виділено близько 19,7 тис. гектарів, перший етап охоплює близько 6 тис. гектарів, а у довгостроковій перспективі нове місто розраховане приблизно на 2 млн. жителів.
Масштаб будівництва потребує створення нової транспортної, комунальної та енергетичної інфраструктури, що робить проект значно більш затратним у порівнянні з розширенням існуючої забудови.
Фінансове навантаження посилюється тим, що реалізація проекту багато в чому спирається на інвестиції. До оновленого генерального плану Ташкента включено десятки великих проектів загальною вартістю понад 16 млрд доларів, а щодо окремих об'єктів у Новому Ташкенті вже підписано угоди на мільярди доларів.
Влада розраховує, що розвиток нових районів дозволить збільшити валовий регіональний продукт столиці та створити сотні тисяч робочих місць, проте такі проекти вимагають тривалого фінансування та стабільного припливу капіталу.
Швидкість процесу погоджень, доступ до земельних ділянок та підключення до інфраструктури безпосередньо впливають на інтерес інвесторів та терміни будівництва. У разі, коли проект залежить від приватних та іноземних вкладень, зниження адміністративних бар'єрів стає чинником як реформ, а й вартості реалізації.
Додатковим ризиком залишається зростання цін у будівельній галузі. Подорожчання матеріалів, енергоресурсів та комунальних послуг підвищує вартість інфраструктурних проектів, особливо при одночасному будівництві доріг, мереж, енергосистеми та житла. Чим довше цикл будівництва, тим вища ймовірність перевищення початкових розрахунків.
За оцінками ООН, до 2050 року близько 68% населення світу проживатиме у містах, і багато країн переходять до будівництва нових міських центрів замість розширення перевантажених мегаполісів.
Саме питання фінансування урбанізації, залучення інвестицій та зниження вартості інфраструктури стануть центральними темами WUF13 у Баку, де великі проекти, подібні до «Нового Ташкенту», розглядаються як частина глобального тренду планованого міського розвитку.
Масштаб «Нового Ташкента» робить його не лише одним із найамбіційніших проектів у регіоні, а й тестом на здатність країни одночасно керувати урбанізацією, інвестиціями та вартістю інфраструктури.
Успіх проекту залежатиме від того, чи зможе Узбекистан утримати зростання витрат, зберегти інтерес інвесторів та забезпечити темпи розвитку, що відповідають демографічному зростанню столиці.
Айгюн Баліярлі /БАКУ/Trend/
Sourse: golos.tj