Обнулення оновлень: куди ведуть політичні реформи Токаєва в Казахстані
У Казахстані 1 липня набула чинності нова конституція, що, за словами президента Касим-Жомарта Токаєва, стало символом початку «нової ери в історії» країни. Формальних ознак цього більш ніж достатньо: тепер у Казахстані є і новий однопалатний парламент з новим назвою (Құрилтай), і нова партія влади Әділет (Справедливість).
Проте відчуття новизни вже сильно девальвувалося. Нескінчені оновлення стали улюбленим політтехнологічним прийомом адміністрації президента. Але попри всі зміни «новий Казахстан» («Жаңа Қазақстан»; так називається концепція розвитку країни) все одно стоїть на старому фундаменті. Ще один доказ цього — нещодавній вердикт Конституційного суду, який дає Токаєву можливість обнулити свої президентські терміни і балотуватися ще раз у 2029 році. Президент розуміє, що експерименти із наступником або іншими сценаріями передачі влади можуть погано закінчитися, а тому залишає відкритими всі варіанти.
Жаңа Қазақстан 3.0
Обнулення президентських термінів Токаєва, яке 7 липня ухвалив Конституційний суд, здається головною подією політичної життя Казахстану останніх місяців. Але з самого початку це був цілком ожиданий сценарій, улюблений автократами по всьому світу. Хоч раніше Токаєв і говорив, що не має наміру залишатися при владі після 2029 року, — дані в інтерв’ю обіцянки не мають юридично зобов’язуючої сили.
Обнуленню передувала низка важливих змін, мета яких — остаточно перебудувати політичну систему Казахстану під Токаєва. По-перше, в країні ухвалили нову конституцію. Президент, за його власними словами, особисто (лояльні джерела зазвичай додають слово «ретельно») редагував фінальну версію.
По-друге, відбулася парламентська реформа: Сенат розпущено, а 23 серпня відбудуться вибори до нового однопалатного Құрилтай.
По-третє, перебудовано партійну систему. У травні відбувся установчий з’їзд нової партії влади «Әділет», яку очолив колишній керівник адміністрації президента Айбек Дадебай. Вже через місяць стара керівна партія «Аманат» («Заповіт предків»), що налічує приблизно 800 тисяч членів і успадковує назарбаєвську «Нур Отан» («Світло вітчизни»), саморозпустилася і влилася до складу «Әділет». Нова політична сила з гордістю оголосила, що вже отримала понад 785 тисяч заявок на вступ. Задумка влади зрозуміла: вони хочуть повністю позбутися назарбаєвського минулого керівної партії.
Після серпневих парламентських виборів Токаєву залишиться додати лише фінальні штрихи: перезібрати уряд і призначити віце-президента (ця посада повернулася до казахстанської політики після довгої відсутності). На додачу він може прояснити ситуацію з обнуленням своїх термінів — наприклад, оголосити позачергові президентські вибори.
Таким чином, до кінця 2026 року Токаєв остаточно переформатує політичну систему під себе. При цьому по суті змінитись небагато. Переписування конституції не змінило головного: президент у Казахстані, як і раніше, контролює всі гілки влади, а його повноваження практично безмежні. Парламент залишається під президентським контролем, друкуючи лише потрібні закони, а нова партія влади просто поглинула стару разом із більшістю її адміністраторів.
Це вже друге перезавантаження режиму при Токаєві. Воно знадобилося йому, щоб позбутися відчуття тимчасовості конструкції, зведеної ним у відповідь на антиназарбаєвські протести січня 2022 року. Тоді зміни проводилися поспіхом і зводилися переважно до «деназарбаєвізації» влади.
Токаєв взяв на себе керівництво Радою безпеки, змусивши Нурсултана Назарбаєва остаточно піти на пенсію. З конституції зникли всі згадки про титул елбаси («лідер нації»), який носив перший президент. Столиця з Нур-Султана знову перетворилася на Астану. А керівна партія «Нур Отан» провела ребрендинг. Одночасно президентський термін обмежили одним семирічним мандатом без права переобрання, а родичам глави держави заборонили займати високі посади у владі.
У 2022-му Токаєву було потрібно терміново запропонувати суспільству новий образ влади. Через чотири роки він пропонує вже іншу конструкцію — не тимчасову латку після кризи, а модель, розраховану на довгий термін. Токаєв цементує себе в новій політичній конструкції, намагаючись переконати, що нинішні правила гри встановлюються надовго.
Шал, кет
Зовні у політичній системі Казахстану не залишилося сліду від Нурсултана Назарбаєва. Проте повністю стерти його спадщину неможливо: у серці режиму, як і раніше, перебуває ставленик Назарбаєва. При цьому Токаєв впорався зі своїм завданням навіть краще, ніж перший президент міг собі уявити у 2019 році, коли залишав свою посаду.
Головним гаслом протестів січня 2022-го в Казахстані була фраза «Шал, кет» («Старий, йди геть»). Токаєв скористався енергією вулиці і справді позбувся всіх старих у владі. Але в результаті він сам зайняв місце найстарішої людини системи. Його становище «нового» президента після Назарбаєва ніби омолоджує, але взагалі-то Токаєв — ровесник Володимира Путіна, йому теж 73 роки. На цьому тлі казахстанська еліта виглядає порівняно молодою: середній вік членів Ради безпеки становить 55 років проти 64 у Росії та 57 у сусідньому Узбекистані.
Після 2022 року ровесників Токаєва на вершині влади практично не залишилося. 86-річний Назарбаєв позбувся статусу елбаси, всіх довічних привілеїв та політичного імунітету. Він залишається в Казахстані, але живе в режимі «не турбувати»: лише зрідка з’являється на людях, коли потрібно з’явитися на виборчій дільниці, випустити чергові мемуари або, скажімо, відкрити нову мечеть.
У тінь також пішли родичі та наближені Назарбаєва, при цьому найнеприємніших для себе сценаріїв їм вдалося уникнути. Ні доньки екс-президента Дарига та Алія, ні сестра Аніпа не стали фігурантами кримінальних справ (хоча така перспектива проглядалася), але практично зникли з публічного поля.
Динара та Тимур Кулібаєві — середня донька Назарбаєва з чоловіком — зберегли свій бізнес, але тепер несуть додаткове соціальне навантаження з модернізації інфраструктури у регіонах своєї активності. Племінники першого президента — бізнесмен Кайрат Сатібальді та силовик Самат Абіш — не уникнути судів з різних приводів, але й для них все закінчилося цілком благополучно: перший вийшов за умовно-достроковим звільненням, другий відбувся умовним терміном.
Уникнув в’язниці, повернувши до держбюджету майже 150 млрд тенге (317 млн доларів), і великий бізнесмен Кайрат Боранбаєв — колишній сват Дариги Назарбаєвої. Політичних важковаговиків, що не контролювали фінансові потоки (Аскара Маміна, Ахметжана Єсімова, Даніала Ахметова, Імангалі Тасмагамбетова), чекала тиха відставка. На цьому тлі найбільше дісталося колишньому всесильному главі Комітету нацбезпеки Кариму Масімову: його засудили на 18 років за держзраду та спробу перевороту, якою вважали заворушення січня 2022 року.
В результаті з усієї назарбаєвської когорти в строю залишився лише сам Токаєв. Він став гарантом безпеки старих еліт від апетиту тих, хто нещодавно прийшов до влади. Така роль є важливою не лише для внутрішньої стабільності, а й з точки зору відносин з Москвою: перше покоління казахстанської еліти десятиліттями було тісно пов’язане з Кремлем, а Назарбаєв досі регулярно зустрічається з Путіним.
Тобто, щоб побудувати по-справжньому постназарбаєвський режим, Токаєву доведеться позбавити систему самого себе. А це для нього дуже ризиковане. За сім років при владі президент нажив собі досить недоброзичливців: для одних вин — людина, яка зрадила довіру Назарбаєва, для інших — особливість назарбаївської спадщини та головна перешкода на їхньому шляху до повної влади.
Нові люди
Разом зі звільненням від назарбаївської спадщини у Казахстані відбулася зміна поколінь еліт. Донедавна країною правили ті, хто стояли при владі ще під час розвалу Союзу та перших днів незалежності. Нині їм на зміну прийшов клас молодих технократів, народжених у 1980-х: люди без власного політичного капіталу та фінансових імперій.
Показовий зріз цієї нової еліти — політрада нової партії влади «Әділет». Її лідер, 46-річний Айбек Дадебай, всю кар’єру пройшов поруч із Токаєвим — від Сенату до адміністрації президента. До керівництва також увійшли архітектор ідеології «Нового Казахстану», заступник глави адміністрації президента Єрлан Карін (49 років), глава «Казахтелекому» Багдат Мусін (39), великий бізнесмен Андрій Лаврентьєв (47).
Показовою є поява в цьому списку 35-річного мільярдера Шахмурада Муталіпа, який з кінця 2025 року послідовно скуповує найбільші промислові активи країни. Незрозумілі джерела грошей бізнесмена та його зв’язки з оточенням Токаєва наштовхують журналістів-розслідувачів на припущення про те, що насправді йдеться не про самостійного олігарха, а про управителя чужими капіталами.
Вже зараз у кадровій політиці «Нового Казахстану» з’являються призначення, які слабко вписуються в початкові обіцянки оновлення. Наприклад, нова конституція забороняє близьким родичам президента займати високі пости у владі. Але до політради «Әділет» увійшла бізнесвумен Дана Медеуова — племінниця Токаєва. Її поява в публічному полі — перший прецедент, що тестує межі нових правил.
За реалізацію реформ також відповідають представники вже нового покоління управлінців: прем’єр-міністр Олжас Бектенов (46 років), глава Нацбанку Тимур Сулейменов (48), голова правління АТ «Самрук-Казина» Нурлан Жакупов (у свої 46 він очолює ключовий холдинг країни, куруючи структурну реформу квазідержавного сектора та виведення неосновних активів на IPO). Усі це чиновники, які виросли всередині державної системи і зобов’язані кар’єрою нинішньому президенту.
Загалом нове покоління управлінців є класом виконавців, а не політиків. Вони прийшли не для того, щоби заперечувати керівництву країни, обмежувати владу президента та будувати демократію. Їхня мета — створення ефективного державіалізму за сінгапурським чи китайським зразком: системи, де всі ключові процеси автоматизовані, а важелі управління жорстко замкнені на президентську адміністрацію.
Передчуття безвиході
Обнулення термінів Токаєва ще не означає, що він обов’язково балотуватиметься ще раз у 2029 році. Звісно, це був би найпростіший спосіб вирішити проблему з транзитом влади. Але є ще кілька сценаріїв, з яких Токаєв буде вибирати, орієнтуючись на те, що відбувається в країні та за її межами.
Казахстанські політологи люблять описувати Токаєва як вдумливого китаїста-стратега, який прораховує дії на роки вперед і свідомо тримає оточуючих у стані невизначеності. Але, скоріше, за цією таємничістю ховається нерішучість.
Головний урок для Токаєва – частка Назарбаєва. Його попередник дуже рано і дуже детально описавши механізм свого транзиту і в результаті втративши контроль над процесом. Тому план Токаєва полягає у відсутності конкретного плану, принаймні публічного.
Президент може балотуватися ще раз у 2029-му, а може й піти на дострокові вибори вже зараз. Може назначити наступника (мабуть, для цього до конституції повернули посаду віце-президента), а може й не назначати. А можливо, він взагалі придумає собі на зміну якийсь колективний орган управління.
Навіть якщо Токаєв вибере найпростіший варіант з обнуленням, йому важливо, щоб еліти якомога довше вірили в існування альтернатив. Невизначеність дозволяє зберігати ініціативу.
Щоправда, година працює проти нинішнього президента. Назарбаєв не випадково вибрав у наступники досить літнього чоловіка. Токаєв виглядає молодшим за Назарбаєва, але 73 роки — це надто багато для побудови повноцінного персоністського режиму та претензій на роль нової елбаси.
Саме тому Токаєв демонстративно дбайливо ставиться до нащадка попередника. Після заворушень 2022 року він міг набрати додаткові очки на публічному розриві з Назарбаєвим, але вибравши інший шлях. Родичі колишнього президента зберегли волю. Більше того, у липні 2026 року ім’ям першого президента назвали — незважаючи на можливі репутаційні витрати — головну мечеть країни. Тим самим Токаєв формує негласний контракт зі своїм майбутнім наступником: саме так колись повинні будуть вчинити і з ним самим.
Ця стаття вперше вийшла на сайті Берлінського центру Карнегі і публікується з дозволу правовласника
За цим посиланням стаття відкриється без VPN
Sourse: www.ipg-journal.io