Дилема середньої держави Чи зможе Індія змінити свою зовнішню політику відповідно до нинішньої глобальної турбулентності?
Прем'єр-міністр Канади Марк Карні кинув бойовий клич, закликавши до глобальної боротьби з деглобалізацією. В історичній промові на щорічному засіданні Всесвітнього економічного форуму в Давосі він закликав «середні держави» світу обрати новий підхід до ревізіоністських держав, серед яких тепер входять не тільки Китай та Росія, а й США. На думку Карні, в епоху економічного націоналізму середні держави мають об'єднатися, щоб підтримати міжнародний порядок, що ґрунтується на правилах.
Чи зможе Індія, найбільша середня держава у світі, змінити свою зовнішню політику відповідно до цієї вимоги моменту? Такий крок, звичайно, пішов би країні на користь, оскільки її інтереси повністю збігаються з підходом, запропонованим Карні. Економічні успіхи Індії за останні тридцять років були досягнуті завдяки контактам зі світовою економікою: чудо послуг, що експортуються, спиралося на західні технології, фінансування та ринки.
Примхлива торговельна політика президента США Дональда Трампа націлена саме на ці торгові зв'язки та завдала серйозного удару по Індії. Торговельна угода Індії та США, про яку нещодавно оголосив Трамп, ймовірно знизить американські мита на індійські товари, що експортуються, з 50 відсотків (одна з найвищих ставок, введених його адміністрацією) до 18 відсотків в обмін на згоду Індії припинити імпорт російської нафти і знизити торговельні бар'єри. Але багато питань залишаються без відповіді, а відсутність порядку, що базується на правилах, означає, що торговельні протиріччя між двома країнами збережуться.
У цій ситуації поглиблення зв'язків з іншими країнами ОЕСР, сукупний ВВП якого становить приблизно $38 трлн, відкриває для Індії величезний потенціал. Вага Індії також допоможе стабілізувати міжнародний лад. Логіка диктує, що саме тут Індії треба зосередити свої дипломатичні зусилля, налагоджуючи торговельні та технологічні зв'язки, які потрібні для стимулювання зростання економіки. Нові угоди про вільну торгівлю з Євросоюзом та Великобританією стали кроками у цьому напрямку.
Але цей підхід відповідає традиційним уявленням індійського зовнішньополітичного істеблішменту. Багато хто в Індії сприйняв заклик Карні як підтвердження традиційної для країни доктрини неприєднання. Низка коментаторів скористалися риторикою «середніх держав», щоб довести користь повернення до концепції першого прем'єр-міністра Індії Джавахарлала Неру, який вважав, що Індії слід триматися осторонь глобальної політики, височіючи над суперництвом великих держав.
Звідки взялося це мислення? Воно пояснюється антиколоніальними і антизахідними настроями, що глибоко вкоренилися. Понад те, хоча десятиліттями заявляється позицією Індії було неприєднання, практично вона схилялася до СРСР. Стратегічна пам'ять індійської держави довга: напад Китаю на Індію в 1962 році і допомогу СРСР Індії у війні 1971 року з Пакистаном, що підтримувався Америкою, в результаті якої з'явився незалежний Бангладеш, не є якоюсь історичною приміткою. Це, як і раніше, визначальні події для багатьох в індійському істеблішменті, який, до речі, давно схильний до економічного націоналізму: він завжди тактично готовий використати силу держави для «захисту» вітчизняних компаній та працівників.
Поведінка Трампа підтвердила думку скептиків, що Захід ненадійний, а «стратегічна автономія» – єдиний надійний притулок для Індії.
Колишні прем'єр-міністри Атал Біхарі Ваджпаї та Манмохан Сінгх, а також колишні міністри закордонних справ Джасвант Сінгх та Яшвант Сінха багато років намагалися адаптувати індійський істеблішмент у сфері зовнішньої політики та безпеки до пострадянських реалій. Вони розуміли, що у ХХІ столітті природним партнером Індії є Захід. Але їхній вплив на домінуючі уявлення виявився обмеженим. Поведінка Трампа підтвердила думку скептиків, що Захід ненадійний, а «стратегічна автономія» – єдиний надійний притулок для Індії.
Щоб спрогнозувати майбутній напрямок зовнішньої політики Індії, нам слід поділити можливості держави у сфері зовнішньої політики на три типи. На самому базовому рівні держава може прагнути стратегічної автономії і не укладати жодних угод. Влада може займатися моралізаторством і виступати з промовистими промовами, при цьому уникаючи компромісів, необхідних для глибокої взаємодії з партнерами по альянсам. Це нагадує суддю, який читає всім нотації, але відмовляється приймати рішення, що виконуються.
Другий тип – транзакційна поведінка, як у Трампа, результатом якого є волатильні відносини «гаряче-холодно», що залежать від новин. Третій, найбільш просунутий тип наголошує на формуванні альянсів, що спираються на цінності і потребують довгострокових стратегічних зв'язків в економічній, оборонній та культурній сферах. У разі такої зовнішньої політики уряди визнають необхідність корекції внутрішньої політики, щоб задовольнити інтереси партнерів, оскільки вигоди у сфері безпеки та економіки переважують втрату абсолютного суверенітету.
У влади країни алергія на корекцію внутрішньої політики на догоду зовнішнім партнерам
Але створення альянсів потребує комплексних здібностей держави, щоб координувати роботу МЗС та решти всіх відомств. Легко займатися дипломатією бойових вовків, але важко пояснювати необхідні компроміси аудиторії всередині країни. Після десятиліть неприєднання та стратегічної автономії зовнішня політика Індії коливається між першим та другим типами. У влади країни алергія на корекцію внутрішньої політики на догоду зовнішнім партнерам. Крім того, це відповідає нестратегічному підходу, який загалом характерний для індійської держави. В результаті Індія часто опиняється в ізоляції, а коли її безпека під загрозою (наприклад, через вилазки Китаю на її північному прикордонні), їй доводиться боротися поодинці.
Потенціал держави змінюється швидко. Хоча багато хто в міжнародній спільноті сподівається, що Індія приєднається до коаліції середніх держав, щоб компенсувати американський ізоляціонізм та китайський експансіонізм, така еволюція буде повільною – у кращому разі. Індійський уряд, швидше за все, відреагує на нинішню глобальну турбулентність сумішшю з усунення та подальшої взаємодії з Росією.
(с) Project Syndicate 2026
За цим посиланням стаття відкриється без VPN
Sourse: www.ipg-journal.io