Контекст, про який заведено замовчувати: що приховується за лаштунками перемовин в Абу-Дабі
Автор колонки: Вадим Денисенко
Зустрічі в Абу-Дабі багатьом вселяють надію на швидке настання миру. Але спробуємо подивитися глибше, ніж на загальноприйняте уявлення про те, що ці перемовини виключно про території.
Основні тези
- Зустрічі в Абу-Дабі торкаються не тільки територіальних питань, але й доступу до ресурсів Арктики.
- Путін вимагає скасування санкцій і повернення російських фірм на європейські ринки, що на даний момент блокується США та Європою.
Автор колонки: Вадим Денисенко
Зустрічі в Абу-Дабі багатьом вселяють надію на швидке настання миру. Але спробуємо подивитися глибше, ніж на загальноприйняте уявлення про те, що ці перемовини виключно про території.
Вірніше, території є одним із наріжних каменів цих перемовин. Але вони також є і завісою, за якою приховане більш масштабне підґрунтя. Про це розмірковує Вадим Денисенко.
Читайте також Меркантильний проєкт Трампа: навіщо Рада миру, якщо є ООН
Глобальне підґрунтя переговорів в Абу-Дабі
-
Арктика
В результаті перемовин США хотіли б отримати те, про що їм так часто говорить Кирило Дмитрієв: доступ до вуглеводнів та рідкісних земель Арктики, а також доступ до певних логістичних вузлів північного морського шляху. Схоже на те, що за рік американці не досягли тут практично нічого.
Чому цей аспект має значення? Справа в тому, що в Росії є один значний козир – Арктика. Тут Володимир Путін поводиться як класичний пес на сіні: Росія не в змозі виробляти криголами, не може видобувати нафту в тих непростих умовах і має обмежені можливості в очищенні рідкісних земель. У зв’язку з цим, у Путіна є три шляхи розвитку подій:
-
спробувати віддати Арктику Китаю;
-
спробувати балансувати між Китаєм та США (залучити і тих, і інших);
-
нічого не робити.
Поки що ми спостерігаємо ситуацію, коли Путін обирає третій шлях, сподіваючись, що Вашингтон і Пекін домовляться про другий.
-
Скасування санкцій
Окрім територій, Путін вимагає скасування санкцій. Без цього він не зможе завершити війну. Скасування санкцій, серед іншого, передбачає повернення (хоча б часткове) російських компаній на європейські ринки вуглеводнів.
Але тут Путін наштовхується на подвійну перешкоду: США вважають, що європейський ринок має бути підконтрольний саме США. І поки що до повернення росіян зовсім не готова Європа.
-
Послаблення Росії
Ослаблена Росія вигідна абсолютно всім: США, ЄС та Китаю. Продовження війни – це безсумнівне послаблення Росії.
-
Фактор Китаю
Пекін не буде брати участь у завершенні війни, поки це не буде його власна гра або він хоча б не стане рівноправним партнером США в цій грі. А Вашингтон поки що не виявляє зацікавленості (див. пункт 1). Є надії на перемовини Трампа та Сі Цзіньпіна, але поки вони дуже непевні, в першу чергу через позицію Трампа. Хоча повторю те, що говорив неодноразово, – ключ до швидкого миру знаходиться лише в руках Китаю.
-
Запас міцності Росії
Криза (економічна) в Росії настане в середині 2027 року, якщо співпадуть два фактори:
-
весь цей час зберігатиметься несприятлива нафтова кон’юнктура (низька ціна на нафту і полювання на тіньовий флот);
-
триватиме серйозне накопичення управлінських прорахунків.
Ми не знаємо відповіді на питання ціни і поки що не розуміємо, чи продовжать США переслідувати танкери та чи підуть європейці далі заяв (маю на увазі заяву 15 країн про закриття Балтійського моря).
Усе це вказує на те, що, з точки зору логіки, завершення перемовин в найближчій перспективі малоймовірне. Однак, я все ж дотримуюся думки, що логіка американських виборів і низькі рейтинги республіканців можуть суттєво вплинути на прискорення певних процесів. У нас залишається переговорне вікно можливостей на квітень – травень, після перемовин Трампа й Сі.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Читають зараз:Чому у сусідів є світло, а у вас – ні: інтерв’ю експерта з енергетики про графіки відключень і коли стане легше
Источник: www.24tv.ua