Треба бути готовими, – військовий оглядач пояснив, яка небезпека є з Білорусі Раїса Торчишник
Військовий оглядач пояснив, яка небезпека є з Білорусі / GettyImage
З білоруського напрямку наразі не спостерігається військ, готових до повномасштабного наступу, проте цей напрямок не можна вважати безпечним. Ризики зумовлені не тільки потенційним тиском Кремля на Лукашенка, але й можливими диверсіями, провокаціями та використанням білоруської території для російських операцій.
Військовий аналітик Іван Тимочко в ефірі 24 Каналу закликав оцінювати ці загрози без паніки, але й без самообману. Водночас радник білоруської опозиціонерки Світлани Тихановської Франак Вячорка зазначив, що для Путіна пріоритетнішими можуть бути не самі білоруські військові сили, а інфраструктура та територія Білорусі.
Небезпека з півночі
З білоруського напрямку не варто очікувати якоїсь “прихованої” надпотужної загрози, яку Росія раптово витягне в слушний момент. Однак це не означає, що з боку Білорусі можна розслабитися, адже самі ризики звідти нікуди не зникли.
Нагадаємо! 23 травня 2026 року Володимир Зеленський повідомив, що Україна отримує від різних розвідок дані про можливу ескалацію з боку Росії та Білорусі. Після цього на Ставці було ухвалено рішення щодо посилення північного напрямку особовим складом, озброєнням та фортифікаційними спорудами. За словами президента, спільні російсько-білоруські навчання самі по собі не свідчать про неминучий наступ, але змушують Україну зміцнювати оборону на півночі.
Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
Загроза тут пов’язана не стільки з готовністю Білорусі до великої війни, скільки з дестабілізаційними сценаріями. Мова йде про терористичні акти, диверсійні операції, провокації в прикордонні, можливі запуски дронів або коригування з білоруської території російських засобів ураження.
Тимочко пояснив, чому білоруський напрямок для України залишається небезпечним: дивіться відео
Частково подібні дії вже спостерігалися, а частково противник ще може спробувати їх застосувати, щоб посилити напругу та тримати північний напрямок у стані невизначеності.
Ризики та загрози існують. Це загрози терактів, диверсійних дій, якихось артилерійських чи дронових ударів. Потенційно можливі запуски дронів чи коригування з Білорусі російських засобів ураження. Тому до таких ризиків справді необхідно бути готовими,
– зазначив Тимочко.
З огляду на це, на півночі продовжують облаштовувати окопи, встановлювати загородження, готувати фортифікації та не зменшують увагу до безпеки в прикордонних районах. До таких ризиків, за його словами, мають бути готові не лише військові та прикордонники, але й місцева влада та жителі, які повинні знати, як діяти у випадку теракту, де знаходяться запаси питної води і які медичні установи можуть приймати постраждалих у разі удару. Водночас цю загрозу не слід ні применшувати, ні гіперболізувати, оскільки паніка так само грає на руку ворогу.
Білорусь як інструмент тиску
Для Москви цей напрямок може бути потрібен не стільки для реального наступу, скільки для постійного тиску на Україну. Навіть без значного угруповання Росія здатна використовувати Білорусь як майданчик для залякування, щоб змушувати Україну тримати там свою увагу, ресурси та сили, а також підтримувати нервозність у прикордонні.
Наскільки готова Білорусь воювати? Для мене це питання викликає сумніви. Але інше питання – наскільки Путіна це цікавить, чи вони готові, чи спроможні воювати,
– сказав Тимочко.
Кремлю достатньо підтримувати на півночі постійне відчуття небезпеки. Йдеться про дестабілізацію, яка не обов’язково має перейти в повномасштабний сценарій, але змушує реагувати на погрози, відстежувати переміщення ворога і тримати готовність на цьому напрямку.
Якщо вони бачать, що ми адекватно реагуємо, відповідно приймаємо рішення і проводимо дії, то цей рівень загрози буде знижуватися. І навпаки, якщо це сприймати гіпертрофовано, противник буде намагатися на цьому напрямку нарощувати загрози,
– наголосив військовий оглядач.
Отже, ключове тут не в гучних заявах з Мінська чи Москви, а в тому, щоб спокійно та практично працювати з ризиками. Такий підхід не дозволяє Росії перетворити білоруський напрямок на більшу кризу, ніж вона реально може там створити.
Білоруська армія не виглядає як ударна сила
Радник білоруської опозиціонерки Світлани Тихановської Франак Вячорка заявив, що білоруська армія не є потужною силою і не становить для України такого рівня загрози, якого часто намагаються досягти в інформаційному просторі. Якщо брати активний склад, то йдеться приблизно про 40 тисяч осіб, включаючи цивільний персонал, а тих, хто реально може виконувати бойові завдання і має хоча б якийсь досвід, там небагато.
Абсолютна більшість проти вступу у війну. У нас немає опитування конкретно по армії, але є опитування по суспільству, і тих, хто вважає, що білоруська армія повинна вступити на стороні Росії, лише 5 – 7%,
– сказав Вячорка.
За його словами, спротив такому сценарію спостерігається не лише в суспільстві, але й серед самих військових. Частина офіцерів займає проукраїнську і про-незалежницьку позицію, а навіть серед прихильників Лукашенка немає підтримки ні прямої участі у війні, ні розміщення ядерної зброї на території Білорусі.
Я думаю, що коли буде наказ, коли буде ескалація, то багато військових можуть зайняти сторону України або розвернути зброю проти самого Лукашенка. Це теж розуміють у Кремлі,
– наголосив радник білоруської опозиціонерки.
Через це Москва, ймовірно, більше розраховує не на білоруські підрозділи як такі, а на територію та інфраструктуру Білорусі, які можна використовувати у своїх інтересах. Лукашенко ж у такій конструкції радше залишається виконавцем, який дозволяє Кремлю користуватися цим ресурсом.
Що відомо про загрозу з боку Білорусі для України?
26 травня 2026 року білоруська влада почала говорити про нібито численні спроби українських дронів перетнути кордон. На цьому тлі в ISW зазначили, що ознак підготовки Білорусі до наземного вторгнення наразі немає, а Росії також бракує резервів, щоб підтримати такий сценарій. Водночас там припускають, що Москва може використати ці заяви як інформаційне прикриття для нових ударів по Україні з білоруської території.
На даний момент більш імовірними з боку Білорусі виглядають не масштабні наступальні дії, а локальні провокації, дронові атаки або дії диверсійно-розвідувальних груп. Для повторення сценарію 2022 року Росії довелося б заздалегідь накопичувати сили та перекидати додаткові ресурси, а це було б помітно.
В Україні також дають зрозуміти, що використання білоруської території для ударів матиме пряму відповідь. У разі запуску “Шахедів” або інших атак з боку Білорусі під удар може потрапити її військова та економічна інфраструктура. Для Мінська це означало б надто високу ціну втягування у війну.
Окремим сигналом стали спільні ядерні навчання Росії та Білорусі, під час яких на білоруську територію були доставлені “спеціальні боєприпаси” для “Іскандерів”. Це ще раз показало, наскільки глибоко Мінськ втягнутий у російську військову орбіту. Водночас всередині самої Білорусі немає помітної готовності воювати проти України, а в разі такого наказу невдоволення може вдарити вже по самому Лукашенку.
Читають зараз:”Маємо бути готові”: Лукашенко може будь-якої миті перекинути війська Росії на бази, – ДПСУ
Источник: www.24tv.ua