Я зламалася морально, – військова поділилася найскладнішим епізодом на війні Раїса ТорчишникКлючові моменти
- Анастасія Муцей, офіцерка пресслужби полку “Айдар”, розповіла про найважчий момент на війні після атаки поблизу Андріївки, що тривала добу під безпілотниками та артилерійським вогнем.
- Після цього інциденту вона потребувала психологічної допомоги, проте продовжує нести службу та не планує змінювати свою посаду.
На війні найбільш складним випробуванням для військовослужбовця може стати не тільки безпосередньо сам бій, але і те, що настає після нього. Один із таких епізодів Анастасія Муцей пережила після атаки біля Андріївки, яка розтягнулася на добу під дронами, артилерійськими обстрілами та без води.
Військова, пресофіцерка полку “Айдар” Анастасія Муцей в ефірі 24 Каналу повідомила, що саме цей випадок став для неї вирішальним. Після нього їй знадобилося пройти психологічну реабілітацію, хоча покидати службу чи змінювати посаду вона не збиралася.
Перша атака поблизу Андріївки стала для неї переломною
Найбільш складним епізодом на війні для неї став не перший вихід на передову, а перша штурмова операція поблизу Андріївки. До цього під час бойових завдань вона не дозволяла собі піддаватися паніці, але саме там, після переходу з оборони до наступальних дій разом із 92-ю бригадою, вперше відчула, що морально надламується.
Найбільш напружений момент на полі бою, коли я потім морально зламалася, – це був наш перший штурмовий вихід біля Андріївки. Він мене конкретно зламав,
– згадала Муцей.
Під час цього бою всі довкола були поранені, поранення отримала і вона сама, а коли відбудеться евакуація, ніхто не знав. Над позицією вже діяли дрони, по них била артилерія, а бійцям доводилося сидіти під відкритим небом і чекати в обставинах, коли ситуація швидко виходила з-під контролю.
Я усвідомлювала, що ми з цього бойового завдання не виберемося. Ніхто. Я просто розуміла, що це нереально – туди зайти і звідти вийти,
– поділилася військова.
Незважаючи на це, група все ж таки вийшла з того бою, хоча сама вона досі не може пояснити, як саме це вдалося. Вже після атаки їх змінювали бійці 92-ї бригади, а серед своїх тоді не було жодного непошкодженого, крім командира.
Штурм затягнувся на добу і перетворився на безлад
Завданням було зачистити 100 метрів посадки, але пройти вдалося лише 50. Далі довелося вибивати окупантів із цієї смуги, відбиватися від контратак і триматися в обставинах, коли ситуація ставала все менш керованою.
Це було штурмове завдання. Ми повинні були зачистити 100 метрів, але змогли зачистити 50. Ми вибивали окупантів з посадки, а вони потім йшли в контратаки,
– згадала Муцей.
Найбільш важким було те, що операція, розрахована приблизно на п’ять годин, розтягнулася на цілу добу. Інші групи повинні були дійти і закріпитися, але дорогою у них виникли проблеми, тому довелося сидіти на позиції без води, без їжі та без розуміння, коли ситуація зміниться.
Важливо! На Покровському напрямку росіяни продовжують тиснути невеликими штурмовими групами. За словами Володимира Назаренка, ворог намагається проникати між позиціями через посадки та укриття, а своє технологічне відставання компенсує масовістю. Водночас зона ураження на цій ділянці розширюється через активніше використання дронів, а більшість таких штурмів Сили оборони України зривають ще під час висування.
Вона згадала, що в підрозділі вже не було важкого озброєння, тому що один із бійців просто не витримав напруження, кинув кулемет і почав говорити речі, які ніхто не міг пояснити. Для неї це був момент, коли хаос став вже не просто виразом, а реальністю, в якій ламалися навіть ті, кого важко було замінити.
Ми сиділи добу. У нас не було води, у нас не було їжі. Я пам’ятаю, що хотіла випити антибіотик, тому що сильно було лице поранене, а я не могла проковтнути таблетку, тому що не було взагалі води,
– розповіла військова.
Коли вони вже виходили, довелося йти не посадкою, як того вимагають усі правила, а відкритим полем, тому що в іншому випадку шансів вижити, за її словами, майже не було. Паралельно в посадку падали FPV, поруч лежала велика кількість тіл росіян, а артилерія наводилася на поле, яким група відходила.
Після штурму їй довелося лікуватися психологічно
На цей штурм наклалася ще й смерть її найкращого друга на Запорізькому напрямку, про яку вона дізналася за кілька днів до виходу. Після цього, за її словами, удар по психіці виявився настільки сильним, що почався розлад адаптації, і їй довелося приблизно півтора місяця проходити лікування.
Це все сильно вдарило мені по мізках, у мене стався розлад адаптації, і я проходила психологічне лікування близько півтора місяця,
– згадала Муцей.
Спочатку вона лікувалася в клініці ментального здоров’я в Харкові, а потім проходила реабілітацію в центрі “Лісова поляна” під Києвом. Змінювати посаду чи покидати службу тоді не хотіла, тому що розуміла, що їй потрібно не піти з війська, а відновити себе психологічно. Найбільш гостро це проявилося вже після повернення, коли спочатку все ніби було нормально і всі трималися на емоціях від того, що вижили. Але в якийсь момент вона зайшла до своєї кімнати в прифронтовому селі і більше не змогла з неї вийти, тому що їй стало страшно навіть просто з’явитися на вулиці чи заговорити з людьми.
Мене дуже різко замкнуло, і я не розуміла, що це таке. Мені було страшно спілкуватися з людьми, мені було страшно вийти з кімнати,
– розповіла військова.
Тоді вона написала командиру, що відчуває, ніби з нею щось не так, а потім сама знайшла через соцмережі приватну клініку, де її безкоштовно пролікували, змінили антидепресанти, прокапали і вже після цього відправили на подальшу реабілітацію. Після лікування вона повернулася до служби.
Останні новини з фронту
Українські сили мали успіх відразу на кількох ділянках фронту, за даними ISW, Сили оборони України просунулися в тактичному районі Костянтинівка – Дружківка, а також на Покровському напрямку, зокрема в районі Родинського. Водночас росіяни продовжують інфільтрації, мотоциклетні штурми та тиск на Харківщині, Куп’янському й Сумському напрямках.
У ніч проти 25 квітня ЗСУ провели серію точних ударів по російських цілях. Генштаб повідомив про знищення складів боєприпасів і матеріально-технічних засобів, командно-спостережних пунктів, пунктів управління БпЛА та живої сили ворога на Луганщині, Донеччині, Запоріжжі й Сумщині.
На Сумщині росіяни намагаються розтягнути українські сили, але головний пріоритет ворога залишається на Донеччині. Іван Ступак зазначив, що на півночі окупанти інфільтрувалися обмеженими силами, щоб змушувати Генштаб перекидати людей і техніку. Водночас основний акцент Росія робить на районі Костянтинівки, Покровська і Мирнограда, де посилює тиск резервами, КАБами, FPV-дронами й артилерією.
Читають зараз:Сирський наказав усім командирам перевірити забезпечення воїнів на передовій до 20 травня
Источник: www.24tv.ua