Чому Польща стає все більш жорсткою щодо України
Автор колонки: Вадим Денисенко
Наші розбіжності з Польщею значно глибші, ніж небажання частини польського політикуму дозволити Україні приєднатися до Європейського Союзу.
Автор колонки: Вадим Денисенко
Наші розбіжності з Польщею значно глибші, ніж небажання частини польського політикуму дозволити Україні приєднатися до Європейського Союзу.
Останніми днями багато хто стверджує, що нинішнє загострення українсько-польських взаємин має перш за все (виключно) раціональне підґрунтя. На жаль, причини значно ширші, і простих відповідей та рішень тут вже не існує. Про це пише Вадим Денисенко.
Читайте також: Виграє лише Росія: що стоїть за новим загостренням між Україною та Польщею
Які основні причини нинішнього загострення?
1. Багаторічна кампанія “Волинська різня”, започаткована ще за часів Януковича Вадимом Колісниченком. За останні 14 років ця тема вийшла за межі історичного дискурсу і стала одним з ключових наративів польського ресентименту.
Я багато років поспіль говорив і продовжую говорити, що наша позиція, яка полягала у виключній глорифікації української сторони, була непродуктивною, і зараз ми бачимо наслідки цієї історії. Як і будь-який подібний міжетнічний конфлікт, Волинська трагедія не має виключно чорно-білих фарб. А ми роками намагалися втиснути її саме в цю палітру.
Не покладайтеся на випадок у стрічці. Додайте 24 Канал до вибраного в Google. Додати
Але, якщо розглядати ширше, нам все одно доведеться написати власну історію Другої світової. Дуже складну та неоднозначну. Чим довше ми це відкладаємо, тим частіше потраплятимемо в пастки ресентиментів (власних та наших сусідів).
2. Відносно невелика частина польського суспільства не бажає визнавати українців собі рівними. Це не визначальний фактор, але через практично одномоментний великий наплив українських мігрантів ми спостерігаємо загострення цієї “хвороби”. І ця “хвороба” перекидається на тих, хто ще кілька років тому навіть не мислив такими категоріями. Тут ми стикаємося з проблемою одного з ключових законів піару: ті, хто перебувають у негативному полі, навіть позитивні події перетворюють на нейтральні або нейтрально-негативні.
Раз на тиждень ми маємо великий скандал за участю українця. То якийсь блогер заїхав в парк на автомобілі та хизується тим, що він єдиний, хто собі це дозволив. То інший виловив сома, який був улюбленцем місцевої публіки. Все це призводить до формування загального негативного тла. І Бандера тут є лише другорядною фігурою.
3. Загострення боротьби на правому фланзі, на жаль, каталізує антиукраїнські процеси. Зараз проблема вже не в партії “Право і Справедливість”, а в її майбутніх сателітах – відносно невеликих партіях, які особливо наголошують на своїй радикальності щодо українців. Соціологія зараз показує, що партія Качинського не може отримати більшість без цих сателітів. І це той випадок, коли більший гравець змушений активно й радикально мімікрувати під меншого.
4. Побоювання польських аграріїв перед вступом України до ЄС. Як казав колись один наш міністр: “Поляки не так бояться ядерної ракети з Росії, як українського аграрія”.
Донедавна частина польського політикуму вважала, що завдяки Віктору Орбану можна буде й так не допустити Україну до ЄС. Зараз Орбана немає, тому потрібно шукати інші шляхи обмеження українського агросектору.
5. Існують також конспірологічні мотиви, які активно поширюються останніми тижнями. Найяскравіший приклад – це нібито німці навчили Зеленського назвати підрозділ ССО на честь героїв УПА, щоб потім поляки образилися і не змогли стати головним розпорядником фондів з відновлення України. А цими фондами керувала Німеччина. У нашому випадку я не схильний применшувати роль конспірології.
Як вирішити конфлікт з Польщею?
Тепер головне питання: що з цим робити, зважаючи на те, що простих рішень тут немає. До простих рішень належить і найбезглуздіше: образитися.
Почати потрібно з того, що ні в якому разі не можна допустити ескалації, яка б перейшла в реальне русло і дозволила б справді забрати орден Білого Орла. Наскільки я розумію, певні кроки вже робляться.
Наріжним каменем залишається і буде залишатися Волинська трагедія. Ми вже дали дозволи на ексгумацію. Але ми не інституціоналізували цю історію. У нас немає умовного “головного історика” з цього питання, який би виступав ключовим спікером і виразником ідей України.
Це не може бути президент. Ми маємо побудувати інформаційну екосистему навколо цієї історичної події, яка б, з одного боку, відійшла від чорно-білого сприйняття, а з іншого – мала б інформаційні та фінансові спроможності для зміни наративів.
Переговори щодо польського аграрного сектору та вступу до ЄС співпадуть з виборами в Польщі (жовтень 2027 року). Тому вже зараз потрібно розробити окремий інформаційний план з цього приводу та надати йому інституційного впливу. Знову ж таки, це не повинно зосереджуватися на президенті. Це має бути комплексна та розгалужена горизонтально орієнтована кампанія.
Наостанок я ще раз хочу повторити те, що писав вище: ми не маємо права ображатися. В політиці ображаються або дурні, або неймовірно сильні гравці. Слабкий має грати, а не ображатися.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Читають зараз: Путін відмовився від прямих переговорів із Зеленським, – постпред Мельник в ООН
Источник: www.24tv.ua