Війна супроти України тягнеться вже той самий період, що і радянська кампанія у Другій світовій, одначе про будь-який тріумф думати не випадає.
Володимир Путін і Дональд Трамп / © ТСН
Російська армія у війні супроти України не просувається, тоді як США показують миттєві спецоперації, а економічна система РФ тріщить. Для лідера Росії Володимира Путіна 2026 рік може стати ще складнішим. Є певні обставини, які можуть примусити главу Кремля піти на справжні перемовини про спокій.
Про це написано у матеріалі The Wall Street Journal.
2026 рік для Путіна розпочався невдало
Для Путіна поточний рік розпочався вкрай погано. На 11 січня тривалість війни досягла 1 418 днів — саме стільки, скільки, за радянською термінологією, тривала Велика Вітчизняна війна. За цей проміжок часу армія Сталіна змогла захопити Берлін, у той час, як теперішні досягнення Кремля виглядають значно скромніше. Протягом минулого року російські сили взяли менше 1% української території. Якщо ситуація не зміниться, Росії буде потрібно ще щонайменше рік, щоб дійти до меж Донецької області і встановити контроль над територіями, які Путін називає як умову для миру.
Затримання Мадуро — удар по престижу російської армії
Події 3 січня, коли американські солдати швидко заарештували венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро разом з його дружиною, стали ще одним ударом по іміджу російської армії, показавши її неміч.
«Блискучий успіх американців, які на прикладі Венесуели довели, якою має бути „спеціальна військова операція“, ще більше деморалізує жителів Росії — і звичайних людей, і еліту. Відмінність між максимальною ефективністю американських військових та спецслужб і вражаючою неефективністю їхніх російських колег занадто очевидна», — сказав російський політичний аналітик Аббас Галлямов.
Ситуацію для Кремля погіршило і те, що Мадуро вважався одним із найближчих соратників Москви.
Захоплення нафтового танкера — ще один неприємний сигнал для Путіна
Ще один неприємний сигнал для Путіна надійшов 7 січня: США перехопили нафтовий танкер поблизу Ісландії, попри його ескорт російським флотом.
План реформ від Козака
Труднощів Путіну додав і внутрішній фактор. Його давній соратник Дмитро Козак, який нещодавно пішов з посади через війну супроти України, оприлюднив у впливовому російському медіа великий план реформ. Російський політичний експерт Олег Іванов оцінив документ так: «цей документ дивує своєю відвагою, особливо на тлі поточної політичної риторики. По суті, це програма глибокої трансформації важливих державних інституцій, яка має відповісти на світові й внутрішні виклики».
Хоча Путін може змусити Козака мовчати, варто згадати, що у лютому 2022 року той був не єдиним у Раді безпеки, хто застерігав від вторгнення в Україну. Сумніви тоді висловлював і Микола Патрушев — голова ради, якого згодом понизили, але не прибрали повністю.
Війна супроти України коштувала РФ занадто багато
Незадоволення росте і серед тих, хто формально підтримував війну. Кампанія супроти України коштувала Росії дуже дорого. За оцінками The Economist, лише від початку 2025 року до середини жовтня загинули щонайменше 100 тис. російських військових. Класичної лінії фронту практично більше не існує — її замінила «зона знищення», де дрони виводять з ладу до 80% техніки й особового складу з обох сторін.
2025 року військові витрати Росії досягли приблизно 15,5 трлн руб. — уп’ятеро більше, ніж 2021-го, якщо рахувати в номінальних показниках. Ці цифри не включають витрати на утримання окупованих українських територій та соціальні виплати військовим і їхнім сім’ям.
Водночас у листопаді 2025 року прибутки від експорту нафти й газу скоротилися на 34% у річному обчисленні. Для покриття рекордного бюджетного дефіциту (очікувані 72 млрд дол., або 2,6% ВВП) і продовження війни влада від 1 січня підвищила ПДВ від 20% до 22%.
Це рішення боляче вдарило по звичайних громадянах, оскільки вартість життя зросла, а прагнення побачити кінець війни — посилилося. Дані «Левада-центру» говорять про великий зсув суспільних настроїв: у грудні 2024 року за продовження війни були 37%, тоді як 54% підтримували ідею мирних переговорів. Через рік лише 25% хотіли продовження бойових дій, а вже 67% виступали за пошук миру.
Антиінфляційна політика з високими відсотковими ставками практично зупинила інвестиційну діяльність. Один із найбільш лояльних до Кремля олігархів Олег Дерипаска публічно поділився редакційною статтею російської газети, де уряд різко критикували за відсутність умов для нормального інвестиційного клімату. Автори писали, що «наступний рік неможливо пройти, спираючись на інерцію», і закликали владу «зосередитися на створенні надійного й розвиненого ринку капіталу та фінансів». Додатковим подразником для еліт стало блокування їхніх приватних активів у європейських банках.
Соратники та олігархи можуть змусити Путіна погодитися на мирні перемовини
8 січня Москва жорстко відкинула ініціативу європейських та українських перемовників щодо розміщення миротворчого контингенту для забезпечення майбутнього припинення вогню. Тієї ж ночі російська армія завдала потужного удару по Львівській області, вдруге за час повномасштабної війни застосувавши гіперзвукову балістичну ракету «Орешнік».
Попри здатність режиму придушувати протестні настрої всередині країни за допомогою репресій, Путін не може нескінченно вести війну без схвалення власного оточення. І якщо Сполучені Штати забезпечать Україну засобами для ефективної протидії російським дронам і ракетам, ця підтримка може похитнутися. У такій ситуації змучені війною соратники та пов’язані з ними олігархи цілком можуть примусити Путіна погодитися на перемовини щодо миру, прийнятного для України.
До речі, британський експерт Геміш де Бреттон-Гордон вважає, що мирна угода з Україною — це найкращий варіант для РФ, оскільки далі ситуація лише погіршуватиметься. Кремль невдовзі зіткнеться з критичною нестачею грошей та людей. Коли на фронт почнуть масово відправляти молодь із еліт Москви та Петербурга, олігархи відкрито заговорять про доцільність війни. На тлі рекордної інфляції та високих відсоткових ставок воєнна машина агресора неминуче зупиниться.