США більше не друзі? Важливий висновок для УкраїниОсновні тези
- Сергій Фурса критикує угоду, яку пропонує Україні Дональд Трамп, вважаючи її колоніальною та несправедливою.
- Фурса наголошує на важливості збереження українського суверенітету та підтримує жорсткі перемовини з США, якщо угода не буде переглянута.
Автор колонки: Сергій Фурса
Якось ми інакше уявляли “мир через силу”. І от Україну змушують підписати угоду, яка навіть не має жодного стосунку до мирного процесу. Водночас перемовини з Росією починають з фрази: “Я знаю, що вони сильні й могли б завоювати всю Україну, але просто з доброї волі сідають за стіл перемовин”.
Про це заявив Сергій Фурса, інформує 24 Канал.
Що не так з угодою про корисні копалини
Я так і бачу, як працюють успішні нью-йоркські забудовники. Як ведуть перемовини, коли хочуть купити нову ділянку. “Я знаю, друже, що ти заможний і тобі не треба продавати цю ділянку. І ти це робиш просто тому, що я кльовий хлопець і подобаюсь тобі. І тому я дам тобі найвищу ціну, бо тобі ж не треба продавати, на тебе не тиснуть кредитори, твоїм дітям не треба оплачувати дорогі університети і твоя дружина не найняла найкращого адвоката з розлучень. Тому ось тобі ціна, вдвічі вище ринкової й по руках”.
Десь так же це працює, правда?
А угода про корисні копалини – це що? Якби Дональд Трамп казав, що Україна чи українська влада не хоче сідати за стіл перемовин і тому він говорить жорстко, то це мало б пояснення. Але ж ні. Він сам підтверджує, що українська влада хоче перемовин. А потім викидає на стіл угоду в стилі “ви нам винні”, угоду в стилі іспанських конкістадорів при перемовинах з тубільцями. Хоче нашим коштом отримати хоч якийсь успіх під час свого президентства.
Тепер вони кажуть – або ви віддасте борг, якого не існує, або ми відключимо вам старлінки і не будемо продавати ракети ППО, щоб Владімір Путін зміг покращити позиції на полі бою і знищити енергетику? Оце мир через силу.
Я не знаю, чи підпише Володимир Зеленський угоду, яку хоче отримати від нас Трамп. Чи буде підписана будь-яка угода, яка може повністю змінитись по суті, залишившись лише за формою перемогою Трампа. Ми не знаємо, чи вдасться перетворити цю угоду на щось притомне.
Це чи не вперше я зрозумію, якщо Україна пошле Вашингтон у напрямку російського військового корабля.
Я розумію, що нам важливо мати американські інвестиції, і це не тільки про зростання ВВП, а також про рівень лобізму у майбутньому. Так само я розумію, що як мінімум 4 роки ми будемо мати справу саме з таким США і Трамп нікуди не подінеться.
Але так само я не можу прийняти угоду, коли на Україну покладають зобов’язання з компенсації щодо неіснуючих боргів. Коли Україну ставлять у роль папуасів, де за бусінки забирають усе. Коли Україну нагинають, шантажуючи ще глибшими обіймами із Путіним, мотивуючи це тезами російської пропаганди.
Я завжди був за зовнішнє управління. Але зараз Вашингтон потребує зовнішнього управління, а не Київ.
Для нас прийнятним є майбутній розподіл прибутків від американських інвестицій. Але ж ніяк не борги перед американцями за неіснуючим зобов’язаннями.
США нам більше не друзі
Якщо українська влада відправить американців услід за російським військовим кораблем, бо не зможе добитись переформатування угоди – я не буду критикувати українську владу. Я буду підтримувати наших. Бо це справжній суверенітет.
Ми не для того боремося в антиколоніальній війні з Росією, щоб потрапити у колоніальну залежність від девелоперів з Нью-Йорка. Досить з нас київських забудовників і їх жадібності.
Так само я буду вітати угоду, якщо вдасться її привести до притомного вигляду, і вона буде стосуватись виключно майбутніх рентних платежів щодо тих копалин, які американці чи їх партнери будуть видобувати.
Я хочу, щоб українська влада відчувала підтримку і мала простір для маневрів. Навіть якщо цей маневр вимагає непублічного посилання американців. Навіть тоді, коли під загрозою стає подальша підтримка.
США тепер не є друзями, а значить з ними можна розмовляти жорстко. Вони тепер не підтримують демократію в Україні, вони не сприяють реформам. То ж чому ми маємо переживати за їхні почуття?
Трамп не любить нас, але він залежний він американського суспільства. І ми маємо використовувати і спиратись на цю залежність. Треба розуміти, що у Трампа також є мотивація – і підтримувати Україну, і принести своїм виборцям хоч якусь угоду. Бо поки що йому немає чим похвалитись. Він вже провалив обіцяну депортацію. Вже провалив боротьбу з інфляцією. Вже був методично посланий канадцями, мексиканцями, данцями й арабами.
І компенсувати це все нашим коштом – не дуже добра ідея.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua
