Російські війська продовжують наступальні дії у смузі 58 загальновійськової армії (ЗВА) угруповання військ “Дніпро” з метою вийти на ближні підступи до Запоріжжя з півдня та південного сходу. Командування російської 58 ЗВА зосереджує основні зусилля на правому фланзі своєї смуги наступу, у напрямку Оріхівського району оборони Збройних Сил України.
У центрі та на лівому фланзі смуги цієї армії противник одночасно веде досить активні штурмові дії, намагаючись вийти в район Магдалинівка – Запасне – Павлівка – Лук’янівське, а також продовжити просування у напрямку Приморського, у Степногірську та на північ від нього. Про це пише Костянтин Машовець.
Противник намагається прорватися до міста Оріхів, діючи як з півдня через Новоданилівку, так і одночасно намагаючись охопити східний і західний фланги цього району оборони ЗСУ.
На ділянці від Малих Щербаків до Плавнів противник здійснює активні інфільтраційні та штурмові дії малими піхотними групами, намагаючись дезорганізувати систему оборони ЗСУ в тактичній зоні безпосередньо в напрямку Запоріжжя та створити умови для виходу своїх підрозділів на річку Конка (на рубіж Приморське – Веселянка), а також у район Комишувахи.
Ситуація на Оріхівському напрямку
На Оріхівському напрямку противнику вдалося прорватися кількома невеликими піхотними групами через Успенівську балку в Новоданилівку (зафіксовані у південній частині села, в районі перехрестя автодоріг Т-0408 і Т-0803), а також подібними піхотними групами проникнути у південно-східну частину Малої Токмачки та в район місцевої виправної колонії.
Крім того, противник зумів завести кілька “ультрамалих” піхотних груп безпосередньо до Оріхова і укрити подібну групу в невеликому лісі між Оріховом і Малою Токмачкою, на південь від траси Т-0815 і залізниці, що веде в напрямку Запоріжжя.
Також ймовірно, що кілька штурмових груп 42 мотострілецької дивізії 58 ЗВА противника змогли не лише витіснити ЗСУ з району Щербаків і Малих Щербаків, а й просунутися на захід і південний захід від Оріхова на напрямках Щербаки – Новопавлівка (до 2 кілометрів) та Нестерянка – Новоандріївка (до 3,5 кілометра).
Проте спроби противника розвинути та посилити свій тактичний успіх протягом двох тижнів поки не принесли йому відчутних результатів. Українські підрозділи, які обороняються на цій ділянці, змогли заблокувати та ізолювати ці кілька “надмалих” російських піхотних груп у самому Оріхові (в районі вулиці Привокзальна, гімназії №1 “Сузір’я” та фірми “Бізнес-Агро”), а також витіснити противника з північних і центральних районів Новоданилівки.
Попри це, ймовірність подальших спроб противника збільшити чисельність своєї штурмової піхоти, як у самому Оріхові, так і в Новоданилівці та Малій Токмачці, зберігається. Невеликі піхотні групи противника, які “інфільтрувалися” на цих ділянках раніше, намагаються утриматися в південній частині Новоданилівки, в районі Успенівської балки та на південному сході Малої Токмачки для “проміжного накопичення” наступних груп проникнення.
Інтенсивна активізація противника з боку Щербаків і Нестерянки, очевидно, має на меті вихід його передових підрозділів на висоти в районі Новопавлівки та Новоандріївки. Це дозволить противнику, у разі подальшого просування у цих напрямках, різко посилити вогневий вплив на комунікації Оріхівського району оборони, які ведуть у напрямку Таврійського та Комишувахи.
У найближчому майбутньому цілком можливо очікувати від російського командування зростання та інтенсифікації спроб збільшити чисельність інфільтрованої піхоти не лише на території самого міста Оріхів, а й на південний захід, захід і південний схід від нього. Росіяни прагнуть реалізувати щодо цього району оборони ЗСУ той самий тактичний сценарій, який їхні “колеги” вже реалізували на інших напрямках – у Покровську, Куп’янську та Костянтинівці.
Запорізький напрямок
На цьому напрямку командування російської 58 ЗВА також посилило інфільтраційні дії своїх малих піхотних груп на напрямку Кам’янське – Лук’янівське (зафіксовані між Лук’янівським і Павлівкою, на південний захід від Лук’янівського і на північний схід від Кам’янського), а також у напрямку Малі Щербаки – Павлівка (зафіксовані в районі Новобойківського, між Павлівкою та Новояковлівкою, а також на південь і схід від самої Павлівки).
На цих напрямках це не перша спроба противника дезорганізувати оборону ЗСУ на тактичному рівні. Зазвичай усі ці невеликі піхотні групи противника блокуються в тактичній глибині оборони ЗСУ і після кількох тижнів “функціонування” зачищаються у ході пошуково-рейдових дій сил і засобів ЗСУ, переважно з активним використанням тактичних дронів. Їх довготривале виживання, закріплення та накопичення пов’язані з наявністю у противника значних труднощів з матеріально-технічним забезпеченням.
На цьому напрямку, через особливості району дій, командуванню противника необхідно проводити ці дії на значних відкритих ділянках місцевості, на відміну від територій населених пунктів, де є будівлі, в тому числі з підвальними приміщеннями, в яких можна укритися від виявлення та ураження.
У цьому сенсі найперспективнішим для противника на цих напрямках є лише одна з малих піхотних груп, яка змогла проникнути на північний схід від Кам’янського безпосередньо з позицій своїх передових підрозділів і тому має прямий зв’язок з ними і підтримку.
У “трикутнику” Приморське – Степногірськ – Плавні (на північ від Кам’янського, вздовж русла колишнього Каховського водосховища) також тривають бої з російськими штурмовими групами. Проте тут успіхи противника значно скромніші.
Варто відзначити невелику російську піхотну групу, яка заблокована на північ від Степногірська (у посадці, на схід від перехрестя вулиці Гнідого з автомагістраллю Е-105), а також спроби противника розширити зону свого контролю в самому Степногірську, діючи з району “Висотки”, який він утримує. Ці спроби завершилися заняттям російськими штурмовиками лише кількох зруйнованих будівель уздовж південної сторони вулиці Таврійська, а також кількома спробами просунутися на північ від Покровської вулиці в Приморському. Результат цих спроб вимірюється сотнями метрів.
Противнику досить складно проводити активні штурмові дії, оскільки ЗСУ продовжують утримувати одну з ключових тактичних ділянок місцевості на цьому напрямку – автомобільну розв’язку “Кільце” між Степногірськом і Приморським.
ЗСУ, ймовірно, успішно обороняють позиції безпосередньо в селі Плавні, просунувшись і укріпившись у ньому на понад 2 кілометри на південь від “Кільця” і взявши під контроль однойменну залізничну станцію. Українські війська також закріпилися на позиціях уздовж дороги Е-105, на понад 1,5 кілометра на південь від “Кільця”.
Через це російські штурмові групи, які намагаються атакувати в районі Покровської вулиці в Приморському, мають можливість поповнюватись та забезпечуватись виключно у “напівавтономному режимі”, тобто через русло колишнього Каховського водосховища. Це ускладнює ці дії.
Скоріш за все, в оперативно-тактичному сенсі командування російської 58 ЗВА, а також сил та засобів зі складу угруповання військ “Дніпро”, плануючи подальший наступ на Запоріжжя, дійшло висновку, що без ліквідації Оріхівського району оборони ЗСУ це було б дуже важко, через активні флангові контр-наступальні дії ЗСУ.
Наслідки саме такої оцінки ситуації з боку російського командування, яку автор описував наприкінці весни – на початку літа цього року, ми бачимо зараз. Противник перед тим, як організувати і провести “масований” наступ на Запоріжжя, має намір насамперед ліквідувати цей район оборони Збройних сил України, використовуючи для цього сили та засоби 58 ЗВА угруповання військ “Дніпро”, а також 5 та 35 ЗВА з угруповання військ “Схід”, які також наступають у бік Оріхова, але на Гуляйпільському напрямку.
Джерело: www.24tv.ua