Не встигли ми оговтатися від розслідування НАБУ під кодовою назвою “Форест Гамп”, як антикорупційні правоохоронці підкинули нам ще причин для сіпання ока.
Цього разу вину за нерви можемо потенційно покладати на працівників Офісу генпрокурора, які, ймовірно, кришували “офіси”.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура викрили злочинну організацію, яку очолював керівник структурних підрозділів Офісу генпрокурора. Учасники організації займалися “кришуванням” шахрайських кол-центрів, завдяки чому отримували мільйонні доходи.
Учасники налагодили механізм систематичного одержання хабарів за неперешкоджання діяльності кол-центрів, які вчиняли шахрайські дії проти громадян України й іноземців, повідомляє НАБУ.
Наразі викрито п’ятьох учасників злочинної організації. Слідчі дії тривають. Встановлюються інші можливі учасники злочинної організації.
Отримані прибутки були легалізовані через низку схем.
Понад 12 мільйонів гривень становлять активи, які керівник організації легалізував шляхом перереєстрації на третіх осіб для приховування реального права власності. Зокрема, йдеться про нерухомість у популярному апарт-комплексі поблизу Карпат.
Понад 10 млн грн учасники угруповання розмістили на банківських рахунках своїх близьких осіб під виглядом легальних доходів, нібито отриманих від підприємницької діяльності.
За даними слідства, також понад 20 мільйонів гривень було витрачено на купівлю об’єктів нерухомості, коштовностей та цінного рухомого майна.
Це ж треба, 20 мільйонів! А могли б замість дорогих брязкалець Ірині Мудрій на заставу віддати – якраз стільки й потребується досі, ніхто не зголосився внести повну суму на заставу заступниці Офісу президента. Хто ж знав, хто ж знав.
Знав, щонайменше, якийсь “Андрійович”, якого Канцлер – головний фігурант розслідування, називає “шефом”. За дивним збігом обставин, головного прокурора країни – Руслана Кравченка, по-батькові теж “Андрійович”.
За ще більшим збігом обставин, Руслана Андрійовича не можуть знайти з часу обшуків НАБУ. Принаймні, так стверджує журналіст-розслідувач Української правди Михайло Ткач.
За його словами, від п’ятниці та до суботнього дня ніхто не міг знайти генерального прокурора України. Він заїхав в урядовий квартал і більше його ніхто не бачив. Останнє відоме місце – Офіс Президента, пише Михайло Ткач.
“Генеральна прокуратура заперечила новину УП про обшуки у Кравченка. Вони напевне думають, що якщо генпрокурор сховався, то обшуки не рахуються? На такому високому рівні – це, напевне, перший такий випадок”, – пише журналіст. Він посилається на джерела у політичних колах.
В офісі генпрокурора визнали, що детективи НАБУ провели обшуки у службових приміщеннях, якими користуються генпрокурор Руслан Кравченко, його перша заступниця Марія Вдовиченко та інші працівники ОГП.
“Щодо працівника ОГП, який фігурує у розслідуванні НАБУ, наразі вирішується питання про його звільнення з органів прокуратури. Офіс Генерального прокурора зі свого боку надаватиме слідству необхідне сприяння та передбачену законом інформацію. Водночас таке саме неухильне дотримання закону, процесуальних гарантій та меж судових дозволів має бути забезпечене всіма правоохоронними органами…Позиція Генерального прокурора принципова: статус працівника прокуратури не може бути способом уникнути відповідальності або прикриттям для можливої злочинної діяльності”, – йдеться у повідомленні ОГП.
Бачите? Ніхто нічого не знав.
Президент не знав, що його Офіс збирає на заставу Галущенку та “миє” гроші через Sense Bank.
Генеральний прокурор теж, мабуть, не знав, що його працівник легалізовує десятки мільйонів гривень і купує на них Музі годинник, вартістю, цитую, “як чийсь дохід за рік”.
Ніхто нічого не знає. Це тільки ти плати податки чесно, донать на Сили оборони, намагайся щось відкласти, вір у світле майбутнє.
І ми з вами далі продовжуємо, як міські божевільні, боротися за цю країну. Бо вона потрібна нам. Не їм, бо фігурантам розслідування НАБУ, так видається, треба шуба, сумка, статус – несправжній статус, до речі.
Але з іншого боку, будемо з вами розглядати цю ситуацію, як світло в кінці тунелю. Бо корупція у час війни справді розʼїдає нашу країну та позбавляє її єдності. Тож така робота антикорупційних органів – так би мовити до теми, на вагу справжнього золота. Тому що викриває злодіяння, яких нам точно не потрібно – ні у війні, ні у мирі.
А фігуранти, якщо їхню вину доведуть у суді, мають понести справедливе покарання.
І насамкінець щодо тези, яку я часто зустрічала в соцмережах. Буцімто НАБУ спеціально такі розслідування робить публічними напередодні переговорів. Можливо, прихильникам цієї теорії варто звернутися до корупціонерів і попросити їх не красти під час перемовного процесу. Але це лише пропозиція.
Джерело: www.24tv.ua