У Нігерії, в містечку Аєторо, узбережжя зникає щороку. Вода Атлантичного океану поглинає будинки, залишивши на місці осель лише зруйновані рештки.
«Ми ходимо по чужих домівках», — каже 35-річний Томпсон Акінгбойє, пробираючись вузькою смужкою піску, до якої можна дістатися лише човном.
Аєторо, що з нігерійської означає «Райське місце», засноване у 1947 році групою християн-комуністів, які прагнули створити суспільство на основі спільного володіння майном. Тоді тут проживало близько 10 000 осіб.
Нині ж містечко стало одним із найяскравіших прикладів наслідків ерозії узбережжя в Нігерії. Сім’ї, чиї будинки руйнує океан, змушені постійно відбудовуватися далі від води, але стихія знову наступає.
Ерозія узбережжя в Аєторо невпинно посилюється з початку 2000-х років. Аналогічна ситуація спостерігається ще у 19 громадах району Іладже. Зміна клімату прискорює наступ Атлантичного океану, який змиває все на своєму шляху.
За даними дослідження спеціаліста з просторового планування Барнабаса Огіріми Джеймса, з 1987 по 2022 рік берегова лінія міста відступала в середньому на 15 метрів (50 футів) щорічно.
У 2024 році журнал Scientific Reports оцінив, що поточний рівень підвищення рівня моря в Гвінейській затоці Західної Африки становить приблизно 3,9 міліметра на рік, що приблизно на 10,5% вище середнього показника у світі.
«Я зробив це фото 14 років тому. Сьогодні, якщо ви станете на те саме місце, де я стояв, побачите, що жодної будівлі вже немає», — розповідає Олувамбе Оджагбохунмі, традиційний король Аєторо, який стоїть біля свого палацу.
На старих фотографіях біля будинків видніється телекомунікаційна вежа. Коли журналісти AFP відвідали місто цього місяця, вежа все ще була на місці, але тепер її оточувала вода та залишки затоплених будівель.
«Мій палац колись мав 100 кімнат. Залишилося лише близько дюжини», — повідомив королю, одягнений у білий хітон, журналістам AFP.
Його спальня тепер частково знаходиться у тій частині будівлі, яка найближче до океану. Вночі звук хвиль, що б’ються об стіни, порушує його сон.
«Це наша земля. Куди нам іти? Це складно», — сказав він.
«Біженці у власній громаді»
У квітні шторм спричинив підняття рівня моря, через що мешканці палацу не могли вийти з приміщень протягом тижня.
«Я став біженцем у власній громаді. Після того, як у 2019 році океан поглинув і зруйнував будинок мого батька, я зміг врятувати лише диплом про вищу освіту», — розповідає Акінгбойє Томпсон, рибалка та особистий помічник короля.
Деякі сім’ї переїжджали понад три рази, додає він, стоячи на вулицях Аєторо, завалених пластиковими відходами, які принесла хвилями.
Будинки збудовані з дерева та залізних листів, часто з’єднані дерев’яними настилами, піднятими над землею.
За словами Олувасегуна Бабатунде Есана, дослідника ландшафтної архітектури з Університету Лагоса, який співпрацює з Гарвардським університетом, частина проблеми полягає в тому, що відбувається на суші.
У швидко урбанізованій Нігерії заплави, болота та прибережні зони, які поглинають морські припливи або паводкові води, часто розчищають під забудову, що посилює ерозію вздовж 850-кілометрового узбережжя.
«Зростає попит на землю, як для житлового будівництва, так і для промислової діяльності», — зазначив Есан, наголошуючи на необхідності суворого регулювання. Він також рекомендував створювати природні бар’єри шляхом висаджування мангрових дерев та кокосових пальм.
Крихкі соціальні послуги
Аєторо час від часу отримує допомогу від державних установ та неурядових організацій, хоча громада вважає її недостатньою.
Єдиний медичний центр громади було втрачено через хвилі.
«Іноді вода сягає рівня вікон, але ми мусимо продовжувати працювати. Ми приймаємо пологи в таких умовах. У нас немає вибору», — розповідає 26-річна медична працівниця Омоміє Олувасеун.
Через постійне затоплення громади солоними водами «люди страждають від високого кров’яного тиску та хвороб, що передаються через воду, таких як тиф і діарея, через воду, яку вони використовують», — зазначила Олувасеун.
«Океан уже забруднив водопостачання, але вони використовують цю воду для приготування їжі, бо іншої просто немає».
Океан також позбавив стабільності, яка мала б супроводжувати кожен навчальний рік, говорить 45-річний учитель Сундій Акінджойє.
«Школи неодноразово переїжджали, так само як і їхні домівки. Це справляє психологічний тиск на дітей. Їхня здатність концентруватися на навчанні різко падає», — з жалем зазначив він.
Чого б вони не робили, могутній Атлантичний океан продовжує наступати.