Загадка найуспішнішого викрадення літака: ким був Д. Б. Купер, новини 1+1

Чоловік в костюмі зайняв своє місце на борту “Боїнга-727”, замовив бурбон і содову. Здавалося б, нічого примітного в цьому не було, але саме так почався єдиний в історії комерційної авіації США нерозкритий випадок викрадення літака.

ТСН.ua пропонує вам адаптацію матеріалу CNN про викрадача, чиє справжнє ім'я не встановлено досі і чиї пошуки продовжує сьогодні один із пасажирів літака. 

Непримітний викрадач із незвичайними вимогами

Еріку Улісу було лише 5 років, коли елегантний чоловік піднявся на борт комерційного рейсу в Портленді, штат Орегон. На вигляд він був нічим не примітний. Вік — приблизно 40 років, зріст — приблизно 180 сантиметрів, вага — приблизно 80 кілограмів, очі карі, шкіра смуглява, одягнений у легке чорне пальто, темний костюм, білу сорочку, чорну краватку із застібкою та перламутровою шпилькою, на ногах мокасини, у руках невеликий чемодан-портфель — так його описуватимуть свідки.

Купер зайняв своє місце у хвості літака, неподалік від відкидного крісла стюардеси. Після зльоту він закурив — тоді в салонах ще можна було курити — і замовив бурбон із содовою. Потім він передав стюардесі написану від руки записку про те, що у нього є бомба.

Це сталося 24 листопада 1971 року, і невідомий чоловік, який пізніше став відомим як Д. Б. Купер, мав квиток в один кінець на рейс до Сіетла. Відстань між Сіетлом і Портлендом становить 233 км, подолати яке Boeing 727 здатний всього за 30 хвилин.

Після цього він попросив перелякану стюардесу сісти поруч і привідкрив портфель. Усередині виднілися кілька циліндрів, від яких йшли обмотані ізолентою дроти, і велика батарея. 

Потім Купер попросив стюардесу передати пілотам вимоги: $200 тисяч неміченими 20-доларовими купюрами та два парашутні комплекти — з основним і запасним парашутом у кожному, причому вони мають бути спортивні, а не військові. І додав, що літак приземлиться в Сіетлі лише після того, як підготують гроші та парашути. Інакше він підірве бомбу.

Стрибок у невідомість

Після приземлення літака в Сіетлі він обміняв три десятки пасажирів на гроші та парашути, а потім наказав пілоту летіти до нового пункту призначення: Мехіко.

Але невдовзі після зльоту Купер зробив щось неймовірне: з грошима, прив'язаними до пояса, він вистрибнув з парашутом із хвостової частини літака в ніч, зникнувши над безкрайньою дикою природою Тихоокеанського північного заходу.

Відтоді Купера ніхто не бачив і нічого не чув про нього. Його зухвалий трюк зробив його народним героєм, викликав розслідування ФБР, призвів до посилення безпеки в аеропортах і надихнув на десятки книг і документальних фільмів. Це залишається єдиним нерозкритим викраденням літака в історії авіації США.

Мінімум доказів

Оскільки минули десятиліття, а нових вагомих зачіпок так і не з'явилося, ФБР офіційно закрило справу у 2016 році.

Але Уліс, який тоді був на борту, все ще шукає зачіпки. Зараз йому за 50, і він каже, що провів незліченну кількість годин, переглядаючи десятки тисяч документів ФБР про Купера в пошуках будь-яких деталей, які федеральні агенти могли пропустити.

Історія Купера резонує з багатьма людьми, тому що в ній є “елемент Джеймса Бонда”, каже Уліс.

Він тримає блокнот біля ліжка у своєму будинку у Феніксі, штат Арізона, на випадок, якщо посеред ночі його осяє нова думка про цю справу.

Тим часом він шукає зачіпку, пов'язану з краваткою Купера, яка залишилася в літаку, і яка, на його думку, може допомогти таким детективам-аматорам, як він сам, з'ясувати, ким був Купер. І щоб отримати доступ до краватки, він судиться з ФБР.

Уліс організовує кооперативний з'їзд і очолює пошуки в лісі

Десятиліттями правоохоронні органи та слідчі-аматори задавалися питанням: ким був таємничий викрадач? Чи вижив він після падіння? Чи справді його звали Ден Купер, як зазначено в його посадковому талоні, чи це був псевдонім, натхненний франко-канадським героєм коміксів, як пізніше припустило ФБР?

Навіть ім'я Купера додавало інтриги. Тодішній журналіст помилково надрукував його як “Д.Б.” замість “Ден”, і ім'я прижилося.

“Вже 52 роки всі продовжують називати його Д.Б. Купер. Д.Б. — це просто більш круте ім'я, ніж Ден, — каже Уліс. — Тоді вам не потрібно було проходити через металошукач в аеропорту. Тебе не треба було перевіряти. Не треба було пред'являти водійські права, щоб сісти в літак і купити квиток. Можна було назватися фальшивим ім'ям”.

Уліс брав участь у серіалі Netflix 2022 року під назвою “Д. Б. Купер, де ти?” і був ведучим шоу на History Channel, присвяченому пошуку доказів про Купера. Він також написав електронну книгу “Срібна куля: Знищення Д.Б. Купера”, одну з майже 40 книг про невловимого викрадача.

З 2018 року Уліс також проводить щорічний КуперКон, на якому фанати викрадача збираються, щоб обговорити елементи справи в найдрібніших деталях.

А наступного місяця він очолить команду пошуковців-волонтерів, які досліджуватимуть місцевість поблизу Тена-Бар — пляжу вздовж річки Колумбія у штаті Вашингтон, де у 1980 році було знайдено $5 800 з викупу Купера.

Уліс каже, що він провів багато часу в цьому районі, намагаючись з'ясувати, наскільки близько гроші за викуп були до місця, де міг висадитися Купер. Він переглянув старі випуски новин, вивчив фотографії ФБР і ознайомився з визначними пам'ятками, щоб спрямувати пошуковців до конкретних місць.

Він сподівається знайти важливі зачіпки, в тому числі парашут, який використовував Купер тієї ночі.

Краватка на затискачі, яку залишив викрадач

Уліс каже, що недопалки Купера спочатку були знайдені, але згодом зникли — найважливіший втрачений доказ, який міг би стати в нагоді з огляду на сучасні досягнення в галузі ДНК-технологій, каже він.

Але нещодавно він знайшов ще один доказ: краватка на затискачі від JCPenney, яку Купер залишив перед тим, як вистрибнути з літака на висоті майже 10 000 футів над південним Вашингтоном.

За словами Уліса, краватка і знайдені гроші для викупу є ключовими речовими доказами у цій справі. Хоча ФБР вже перевірило краватку на наявність слідів ДНК, Уліс вважає, що вузол краватки має металевий шпиндель, на якому все ще може бути невиявлена ДНК.

У березні цього року Уліс подав позов проти ФБР з вимогою надати йому доступ до краватки, яка, за його словами, зберігається в штаб-квартирі ФБР у Вашингтоні, округ Колумбія. У своєму позові Уліс просить дозволити йому і експерту з ДНК зібрати мазки зі шпинделя.

Уліс зазначив, що внесе будь-яку знайдену ДНК до генеалогічних баз даних в надії знайти збіг, який допоможе розгадати особу Купера.

Ларрі Карр, колишній агент ФБР, який працював над справою Купера, каже CNN, що він не вірить, що ФБР розібрало шпиндель, щоб обробити його. Але, за його словами, будь-яка ДНК, знайдена на краватці, може бути скомпрометована.

“Краватка ніколи не розбиралася і не оброблялася за сучасними стандартами. Її збирали та обробляли за стандартами 1971 року. Тож хто знає, чия ДНК насправді знаходиться на краватці”, — каже Карр, доповідач на цьогорічному заході КуперКон у Сіетлі в листопаді цього року. — Це ще одна перешкода, яку ми маємо подолати, бо ми не знаємо, чи це насправді ДНК Купера”.

Однак, додає він, “все можливо”.

“Кабінетні кримінологи” спекулюють на цій справі десятиліттями

Історія Купера породила спільноту кабінетних кримінологів, які протягом п'яти десятиліть обмінювалися теоріями та спекулювали на його особистості.

Публічне здивування ФБР щодо цієї таємниці лише підігріло інтерес.

Бюро розглядало сотні потенційних підозрюваних. Чи був це Річард МакКой, чоловік, який через рік викрав літак і вистрибнув з парашутом над Прово, штат Юта, з викупом у 500 000 доларів? Ні, він був вдома зі своєю сім'єю під час викрадення літака Купера, як пізніше з'ясувало ФБР. Чи був це Дуейн Вебер, який на смертному одрі стверджував, що він — Купер? Федеральні органи використовували докази ДНК, щоб виключити його.

Карр, колишній агент ФБР, називає кілька причин, чому він вважає, що Купер не вижив після стрибка. Він не був досвідченим парашутистом і не знав, де він був, коли стрибнув, тому що ніколи не просив пілотів повідомити про своє місцезнаходження і не вказував їм шлях польоту. Крім того, було темно і холодно — погані умови для стрибків з парашутом.

Карр сказав, що справа Купера — одна з найпопулярніших справ, над якими він працював, і він досі думає про неї.

Відсутність розв'язки продовжує гнітити Уліса та інших розслідувачів-аматорів. Після того, як ФБР завершило своє розслідування, матеріали справи стали доступними для громадськості в Інтернеті, і Уліс каже, що він переглянув близько 35 000 сторінок документів ФБР.

Він каже, що має намір з'ясувати, ким був Купер, протягом наступних кількох років. І він підозрює, що істина знаходиться в межах досяжності.