Найбільше Саудівська Аравія прагне стабільного нафтового ринку і міцних торговельних відносин у Перській затоці.
Старовинне портове місто Джидда у Червоному морі в Саудівській Аравії, що потопає в паруючій спеці найспекотнішого в історії людства літа, не є очевидним вибором для охолодження найзапеклішого у світі конфлікту, який зараз вирує в Україні.
Проте, майбутній король пустельного королівства, спадковий принц Мухаммед бін Салман вважає, що він може допомогти. Минулої осені він брав участь у звільненні західних найманців, захоплених російськими військами під час бойових дій в Україні. Зараз він організовує саміт, на якому обговорюється питання миру в країні.
Пропонуємо вам адаптацію матеріалу CNN з імовірними очікуваннями Саудівської Аравії від саміту.
Українські урядовці кажуть, що це місце проведення саміту є для них благом, “яке повністю руйнує наратив Росії” про те, що Україну підтримують лише “країни колективного Заходу”. Вони очікують, що на саміті буде представлено до 40 країн, включно зі Сполученими Штатами та Індією.
За кілька днів до саміту українці виклали свої наміри. “Наша мета в Саудівській Аравії — виробити єдине бачення формули і опрацювати можливості проведення майбутнього Глобального мирного саміту”, — заявили вони, маючи на увазі мирний план України.
Те, що Москва буде лише “спостерігати”, а не брати участь, ризикує перетворити саміт на сніжинку в пустелі, на мить дивовижну і надихаючу, але моргнеш —і вона зникне.
Незважаючи на це, українські офіційні особи покладають на нього свої надії, щоб “об'єднати світ навколо України”. Білий дім відправляє радника з національної безпеки Джейка Саллівана.
Представники Державного департаменту США називають це “Україна за кермом”, можливістю знайти “потенційне дипломатичне вирішення війни”, а також можливістю для країн, які інакше не почули б безпосередньо від Києва, поспілкуватися віч-на-віч з українськими посадовими особами.
Перша сесія цієї серії була спокійно проведена данцями в червні і зібрала 15 країн, багато з яких з півдня світу, які в тій чи іншій мірі симпатизують аргументу Путіна про те, що війна була “необхідною”, що НАТО змусило його вторгнутися в Україну.
Той саміт не спричинив жодних значних заголовків у пресі, а також не призвів до помітного зрушення в бік того, що передумовою миру для України є виведення російських військ з України. Що ж змінилося цього разу?
По-перше, Саудівська Аравія, на відміну від Данії, відкрито не стала на чийсь бік у війні. Більш того, у принца є важелі впливу. Подібно до доріг, які свого часу вели до Риму, Саудівська Аравія все частіше опиняється на перетині конкуруючих глобальних інтересів.
Президент Байден приїжджав у липні минулого року, президент Китаю Сі відвідав країну кількома місяцями пізніше. Обидва мали бізнес з принцем.
Байден зміг розвинути їхнє спільне дипломатичне досягнення — мирну угоду в Ємені, укладену кількома місяцями раніше. Сі говорив про бізнес і підписав меморандуми про взаєморозуміння на мільярди доларів, але більшість не знала, що вони були лише за кілька місяців від сейсмічного дипломатичного прориву.
Навесні цього року Саудівська Аравія і Китай оголосили про мирний план зміцнення довіри з Іраном, покликаний налагодити їхні ворожі відносини. Поки що це спрацьовує. Маріонетки Ірану в Ємені, хусити, припинили атакувати Саудівську Аравію балістичними ракетами іранського виробництва.
Обидві країни знову відкрили дипломатичні місії у своїх столицях і восени, ймовірно, розширять свою новостворену співпрацю в галузі торгівлі.
Найбільше принц прагне стабільного нафтового ринку і міцних торговельних відносин у Перській затоці. Розбіжності в регіоні самі по собі небезпечні. Війна між багатою на нафту, ядерною Росією і Україною може бути катастрофічною.
Якщо він зможе “приборкати цього тигра”, він зможе краще спланувати, як втілити в життя своє потойбічне і шалено дороге бачення майбутнього Саудівської Аравії, що диверсифікує нафтову галузь, але при цьому працевлаштовує величезне молоде населення країни.
Його амбіції — це те, що рухає ним щодня. В його ідеальному світі Саудівська Аравія була б домінуючим геополітичним гравцем.
Під час минулорічної зустрічі Байдена з принцем, він, зокрема, сказав: “Не скорочуйте видобуток нафти, це шкодить моїм громадянам біля бензоколонок вдома, і, до речі, допомагає Росії фінансувати війну в Україні, підвищуючи ціни на нафту”.
Що ж зробив принц через кілька місяців? Скоротив видобуток нафти. Саудівські чиновники стверджують, що вони правильно читають кон'юнктуру нафтових ринків і змінили видобуток лише для того, щоб задовольнити власні “національні інтереси”.
Ця теза не дуже сподобалася Вашингтону. Проте сьогодні основний закон дипломатії говорить, що принц має потенційні важелі впливу на Росію. Якщо саудівський можновладець може підвищити ціни на нафту, він може їх і знизити. Не можна сказати, що він це зробить, але він міг би, і Путін це теж знає.
Дипломатія, в якій бере участь принц, полягає в переосмисленні ролі арабських країн Перської затоки. Зацікавлені сторони з реальним впливом, а не суперники, що вчепилися один одному в горлянку, як це було в минулому.
Це ще не завершена робота, але він бачить, куди хоче рухатися, і частково це пов'язано з однією з найгостріших проблем Близького Сходу: зближення Саудівської Аравії з Ізраїлем.
Переговори Саудівської Аравії з США з цього приводу тривають і, як повідомляється, включають в себе будівництво власних атомних електростанцій, винищувачів F-35 і гарантії безпеки для пустельного королівства.
США хочуть компромісів від саудитів, і навпаки.
Все це, звичайно, виходить далеко за рамки мирного саміту в Джидді та неспровокованої агресивної війни Росії в Україні. Однак це показує, де є багато деталей, що перебувають у русі і зростаючі можливості того, що може бути досягнуто.
Не в останню чергу США, як найбільший прихильник України, вдячні за те, що Саудівська Аравія відійшла від дипломатичних справ, щоб допомогти президенту Володимиру Зеленському.
Крім Ірану, є й інші сфери, де інтереси Китаю і Саудівської Аравії збігаються, і не в останню чергу їхнє спільне занепокоєння ризиками для їхніх економік, пов'язаними з неконтрольованою ескалацією війни на краю одного з найбільших ринків збуту — європейського.
Без економічної підтримки Китаю економіка Росії та її здатність вести війну в Україні можуть зазнати краху. Меншою мірою деякі країни глобального Півдня, які можуть бути присутніми за столом переговорів у Джидді, також допомагають підтримувати війну Путіна, купуючи газ, нафту та інші товари, які він більше не може продавати в Європі.
Саме на ці країни українці найбільше хочуть справити враження мирною ініціативою з 10 пунктів президента Володимира Зеленського в Джидді. Хоча вона була опублікована в грудні минулого року, вони вважають, що вона була розмита російською пропагандою, і сподіваються виправити це.
Лише минулого тижня Путін проігнорував власне незаконне вторгнення і звинуватив Україну у відсутності миру, коли представники Африканського Союзу на спонсорованій Кремлем африканській конференції в Санкт-Петербурзі наполягали на припиненні вогню.
У типовій кремлівській інверсії логіки і реальності він сказав їм, що “для того, щоб розпочати процес, потрібна згода обох сторін”, що “припинення вогню важко реалізувати, коли українська армія веде наступ”.
Протидія ревізіоністській брехні Путіна, ймовірно, триматиме представників України в Джидді надзвичайно зайнятими: офіційні особи заявили, що вони планують зустрічатися індивідуально і колективно з іншими делегатами щодо “кожного пункту [10-пунктної] Мирної формули”.
Источник: www.tsn.ua
