Внаслідок перебування у рабстві на рибальському судні чоловік частково втратив зір. Після порятунку правозахисниками він став ченцем у тайському монастирі.
Житель Таїланду Прасерт Шріваураї разом з іншими рибалками протягом багатьох років перебували в морській пастці в жорстоких умовах – змушені були працювати та терпіти удари колючими хвостами скатів, ошпарювання окропом та прокидання від ударів молотка.
Про це повідомляє The Telegraph.
“Я просто відчуваю жалість, думаючи про це. Мені шкода себе та інших. Ми просто хотіли повернутися додому, але нас зупинили і підштовхнули до моменту, коли ми обговорювали вбивство. Це жалюгідно”, – розповів Шріваураї, нині 60-річний монах у віддаленому селі на північному сході Таїланду.
Шість років перебування Шріваураї у полоні були дуже далекі від життя, на яке він очікував, коли приєднався до команди човна 2009 року, спокушений обіцянкою місячної зарплати у 10 тис. бат (близько 10 500 грн) та гідними умовами.
Минуло сім років, перш ніж Шріваураї знову побачив свою родину та повернувся до Таїланду. Поки його донька й мати боялися найгіршого, чоловік опинився в пастці на човні в умовах, “непридатних навіть для раба”.
Корабель більшість часу плавав у південній Індонезії, що за понад 4000 км від тайського будинку Шріваураї.
“Не було часу їсти, не було часу спати – справді, це були тортури”, – сказав Шріваураї, вказуючи на сліди опіків на своїй шкірі.
“Нас ошпарювали окропом, а якщо ми вчасно не прокидалися, то били трубою чи молотком… [Шкіпер] не вважав нас за людей. Я не знаю, за кого він нас вважає, але ми не були людьми”, – розповів таєць.
Що відомо про морське рабство у Таїланді і світі
Згідно з останніми оцінками Міжнародної організації праці (МОП), у всьому світі близько 130 тис. людей залишаються у пастці примусової праці на рибальських суднах. Часто глибоко в морі це “робоче місце, яке характеризується надзвичайною ізоляцією, небезпекою та прогалинами в регуляторному нагляді”.
Особливо гостро це питання постало в Таїланді, де рибна промисловість коштує понад 6 млрд фунтів. Приблизно 10 років тому серія доповідей виявила масштаби сучасного рабства та експлуатації всередині траулерного флоту, що вражають. Зафіксовані фізичне насильство, крадіжки зарплати та торгівля людьми. Історія Шріваураї здається екстремальною, насправді вона була дуже поширеною.
Завдяки роботі правозахисників Таїланд став першою країною в Азії, яка ратифікувала міжнародну Конвенцію про роботу в рибальстві. Однак великі лазівки залишаються, і імпульс для їхнього вирішення слабшає. Таїланд станом на 2021 рік мав одні з найгірших показників з погляду поширеності незаконного, незареєстрованого та нерегульованого рибальства на своєму флоті.
“Як частину обіцянок Європейському Союзу, Таїланд повинен був внести поправки до свого законодавства про торгівлю людьми, але поки що влада Таїланду майже не вжила заходів щодо примусової праці”, – розповів заступник директора правозахисної організації Human Rights Watch Філ Робертсон.
Він також повідомив, що в Таїланді ще ніхто з власників або капітанів флоту, які вчинили зловживання, не потрапив до в'язниці.
Порятунок з морського рабства
Номінантка на Нобелівську премію миру та співзасновниця Організації захисту праці Патіма Тунгпучаякул створила групу, яка допомогла близько 5000 рибалок втекти від сучасного рабства. Йдеться і про майже 2000 полонених рибалок, які застрягли в Індонезії. Саме там, на віддалених островах Ару, Патіма зустріла Шріваураї.
Рибалки провели шість років у тісних, жорстоких умовах на борту тайського траулера. Протягом цього часу він мав лише чотири окремі тижні відпочинку на суші, оскільки човен, як правило, переносив свій вантаж і забирав припаси з головного корабля.
“Іноді ми бачимо інші кораблі, але ніколи не бачимо землі. Це було просто нескінченне море й небо. Працювати на рибальському кораблі доводилося цілодобово, без вихідних – щодня, дощ чи сонце… Це був постійний цикл скидання сіті, сортування риби, витягування заповненої сіті, сортування риби”, – розповів Шріваураї.
“Навіть коли ми були дуже хворі, капітан змушував нас працювати… в результаті деякі чоловіки померли. Дійсно, це були тортури”, – додав рибалка.
У випадку Шріваураї відсутність медичної допомоги позбавила зору його ліве око. Коли екіпаж відокремлював види риби, складаючи вилов на різні купи по всій палубі, невдалий кидок потрапив чоловікові в очі. Отримавши відмову доступі до лікаря, Шріваураї зрештою осліп.
Величезною невирішеною проблемою також залишаються фінансові та юридичні зловживання. Так , роботодавці за допомогою махінацій крадуть зарплати рибалок. Роботодавці також кажуть працівникам, що платитимуть лише в кінці 12-місячного або дворічного контракту, що може залишити рибалок у поганих умовах.
Мережа захисту праці допомогла Шріваураї повернутися додому. Після двох невдалих спроб, через які він ненадовго потрапив до в’язниці, рибалка нарешті втік із човна, поки той стояв на причалі наприкінці 2014 року. Чоловік втік до лісу та сховався у місцевої індонезійської сім’ї. У нього не було заощаджень, телефону та мало надії повернутися до Таїланду.
“Я думав, що помру в Індонезії”, — сказав Шріваураї.
Натомість він зустрів Тунгпучаякул, яка виконувала завдання забезпечити таким рибалкам, як цей чоловік, повернення додому. Шріваураї повернувся до Таїланду, де правозахисна організація запропонувала його місце для проживання та допомогла отримати обмежену компенсацію в розмірі 80 тис. бат (близько 87 тис. грн) через тайські суди.
Також Тунгпучаякул запропонувала посвятити Шріваураї в ченці.
“На той момент я надто любив алкоголь… Я був залежним. Тож Патіма сказала: “Я думаю, тобі слід висвятитись і розірвати цикл”, — сказав він, додавши, що ченцям заборонено пити.
“Спочатку мене це не переконало, але що більше я читав і дізнавався про буддистське вчення та ту роль, яку я міг зіграти, то більше я отримував натхнення”, – поділився Шріваураї.
“Це зовсім інше життя, ніж раніше”, – додав він, показуючи на високий, позолочений храм у Нонг Муе Ной, маленькому селі в північно-східній провінції Ясотхон.
“Буддійські вчення вчать вас бути добрими, думати про інших, піклуватися та бути уважними. І це насправді допомогло навчитися не триматися за минуле – що ви живете сьогоденням і все, і що ви можете зробити – це продовжувати робити добро в житті. Якщо я захочу, то можу залишитися тут до мого передсмертного подиху”, – розповів колишній рибалка.
Нагадаємо, американський професор побив світовий рекорд за тривалістю життя під водою. У підводному будинку чоловік проживає вже понад 75 днів і не планує з нього виходити.
Источник: www.tsn.ua
