Криза у польських правих: що зміниться для України
Польща увійшла у стан внутрішньополітичної турбулентності. Моравецький іде, але обіцяє повернутися
У польському політичному середовищі сталася одна з найбільших криз за останню чверть століття: від правоконсервативної партії «Право і Справедливість» (PiS) Ярослава Качинського відкололося і йде у вільне політичне плавання чимале ліберальне крило – експрем’єр Польщі Матеуш Моравецький і кількадесят його найближчих соратників. Рішення про те, що члени організації «Розвиток плюс», яку торік заснував Моравецький, мають покинути лави PiS, оголосив у минулу п’ятницю Качинський.
Розкол у польській правиці обіцяє гостру політичну боротьбу за електорат за рік до парламентських виборів у Польщі, тому Укрінформ детально розглянув, що це означає для країни і як ці зміни вплинуть на українсько-польські відносини.
«Я ТЕБЕ ПОРОДИВ, Я ТЕБЕ І ВБ’Ю»
Cаме ця фраза з «Тараса Бульби» Миколи Гоголя найкраще ілюструє ситуацію довкола вигнання Моравецького з PiS. Проте не зовсім мирне розставання експрем’єра Польщі з найбільшою консервативною партією Польщі, на відміну від гоголівського Андрія, не означає його політичної смерті. Ба більше, це знімає з Моравецького певні партійні обмеження й відкриває йому ширші політичні горизонти, хоча і з незрозумілим на сьогодні кінцевим результатом.
Моравецького до великої політики привів саме Качинський. Батько експрем’єра Польщі – Корнель Моравецький – також упродовж десятиліть був активним у політиці. Спочатку як опозиційний діяч у комуністичній Польщі і засновник організації «Солідарність, що бореться» (Solidarność Walcząca), а пізніше, вже у демократичній Польщі, як кількаразовий кандидат на посаду президента Польщі і депутат Сейму. Нереалізовані політичні амбіції батька передалися синові, який значною мірою вже втілив їх у життя. Проте апетити у нього є значно більшими. Не для того Моравецький-син кинув свого часу успішну кар’єру у бізнесі й пішов до політики, щоб перебувати на її задвірках.
Історик і фінансист за фахом 58-річний Моравецький зробив успішну кар’єру у банківській сфері. Він близько 10 років був головою правління польського банку BZ WBK. Звідти доволі несподівано потрапив до влади на найвищому рівні. За протекцією Качинського банкір Моравецький у 2015 році одразу став віцепрем’єр-міністром розвитку в однопартійному уряді PiS, а з 2017 року і до поразки PiS на парламентських виборах 2023 року обіймав посаду прем’єр-міністра Польщі. Моравецький, який до цього не мав політичного досвіду і близьких соратників у владі, спирався виключно на прихильність і безмежну підтримку Качинського. Очевидно, що така стрімка кар’єра не могла не викликати заздрощів у старожилів PiS, які вже тоді почали формувати проти нього опозицію всередині партії. Однак у відкрите протистояння це вилилося вже після втрати влади політсилою Качинського у 2023 році.
«МАСЛЯРІ» ПРОТИ «ХАРЦЕРІВ»
За сім років перебування у владі Моравецький із політичного вовка-одинака став лідером чималого неформального об’єднання, яке зараз нараховує 40 депутатів Сейму, одного сенатора і трьох євродепутатів. Це об’єднання неофіційно називають «харцерами» (від польського слова harcerz – скаут), оскільки багато його членів вийшли з польського скаутського руху. Їх опонентами всередині PiS є група впливових політиків, наближених до Качинського. Це неформальне об’єднання називають «маслярами» (від інциденту в літаку LOT кілька років тому, коли один із політиків цієї фракції протестував проти масла німецького виробника на борту польського літака).
Після поразки на виборах 2023 року Моравецький не приховував своїх амбіцій на лідерство в PiS після Качинського. Восени 2024 року він офіційно інформував про свою готовність стартувати на президентських виборах від PiS, але тоді Качинський зробив вибір на користь безпартійного Кароля Навроцького. Згодом експрем’єр також наполягав, щоб його було названо кандидатом у прем’єри в наступному уряді PiS, однак і тут Моравецький зазнав поразки: кандидатом від партії на посаду глави уряду було названо Пшемислава Чарнека – представника «маслярів».
Моравецький, розуміючи, що втрачає позиції і свої перспективи у PiS, почав активно будувати окрему структуру і восени 2025 року виникла організація «Розвиток плюс». Згодом «маслярі» переконали Качинського у тому, що експрем’єр послаблює і хоче розвалити PiS ізсередини. Оскільки кількамісячні закулісні переговори не дали результатів, Качинський висунув ультиматум, наголосивши, що у PiS не може бути жодних інших організацій, які послаблюють партійну структуру, а отже існуючі треба ліквідувати. При цьому усі депутати мали підписати декларацію про свою лояльність до PiS. «Маслярі» погодилися з цим, розпустивши своє створене нещодавно об’єднання «Насамперед Польща». Моравецький та його оточення відмовилися підписувати декларацію лояльності та ліквідовувати об’єднання «Розвиток плюс». Після цього Качинський для збереження керованості партією був змушений оголосити, що PiS залишають кількадесят із близько 200 депутатів PiS у польському Сеймі. Офіційно це рішення має бути затверджено на зустрічі керівництва партії у вівторок, 28 липня, але це є простою формальністю. Хоча Моравецький стверджував, що він не хотів виходити з PiS, а його з партії «виштовхали», насправді експрем’єр уже віддавна не бачив перспектив у цій партії і шукав можливості виходу з неї.
ПОЛІТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ ПІСЛЯ РОЗКОЛУ В PIS
Вихід ліберального крила з партії «Право і Справедливість», безумовно, послаблює позиції PiS серед польських правих. Cтаном на сьогодні ця політсила є другою за впливовістю у Польщі після «Громадянської коаліції» Дональда Туска. За неї зараз готові віддати свої голоси 20-25% виборців. Однак відхід Моравецького означає, що ця політсила втрачає 5-8% потенційних виборців. Для Качинського це не дуже добре, а для всіх його політичних опонентів – так. Прем’єр-міністр Польщі, лідер «Громадянської коаліції» Дональд Туск уже заявив, що «не плакатиме» через розкол у партії, яка є найбільшим конкурентом його політсили. Свій шанс у послабленні PiS вбачає також націоналістична «Конфедерація» Кшиштофа Босака та Славоміра Ментцена, для яких PiS уже починає перебувати у зоні політичної досяжності, а отже націоналісти прагнутимуть випередити партію Качинського на виборах 2027 року і стати другою за впливовістю політсилою Польщі з претензією на серйозні владні посади у випадку формування коаліції та уряду.
Моравецький та його політсила, якої ще формально навіть не існує, вже зараз може розраховувати на проходження до Сейму з 5-8% голосів виборців і бути впливовим гравцем у польському парламенті, особливо якщо наступну коаліцію формуватимуть праві.
Фрагментація правої політичної сцени Польщі з відсутністю відвертого лідера відкриває значні шанси на зміцнення позицій для президента Польщі Кароля Навроцького. Найближчою політичною метою Навроцького є об’єднання усіх правих сил заради створення спільного виборчого списку на виборах до Сенату у 2027 році.
Невипадковою є ініціатива Навроцького, яка з’явилася одразу після заяви про розкол у PiS. Кількасот молодих поляків віком від 18 до 26 років отримали запрошення наприкінці cерпня на великий культурно-спортивний захід у президентській резиденції в Юраті на узбережжі Балтійського моря. Польські політичні експерти вважають це сигналом, що Навроцький прагне стати справжнім неформальним лідером правиці, використовуючи поступове послаблення впливу 77-річного Качинського.
ЯК ЦІ ПОДІЇ ВПЛИНУТЬ НА ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ
Розкол у PiS послаблює як цю політсилу, так і правих у Польщі загалом. Чим більше буде партій на правій політичній сцені, які ділять між собою консервативний електорат, тим кращі будуть шанси на збереження влади у налаштованих на активнішу співпрацю з Україною ліволіберальних сил.
З іншого боку, ця фрагментація означає більш жорстку і безкомпромісну боротьбу за правих виборців, а звідси – активне розкручування тем, пов’язаних з Україною та українцями. Давно відомо, що польські крайні праві будують свої електоральні кампанії і на антиукраїнській риториці. Можна очікувати, що таких антиукраїнських тем генеруватиметься ще більше. Нестабільність і роздрібненість правої політичної сцени у Польщі – це також вода на млин Росії, яка в цьому вбачатиме свій шанс на подальше активне просування антиукраїнських наративів у польський публічний простір, де через історичні суперечки з Україною сформувався доволі сприятливий ґрунт для російської пропаганди та дезінформації.
Дехто вважає, що з утворенням нової політсили Моравецького, який тяжіє до політичного центру, на польській правиці з’явиться сила, яка буде позитивно налаштована на співпрацю з Україною і не використовуватиме у політичній боротьбі антиукраїнську риторику. Це може бути доволі хибний розрахунок. Попри те, що уряд Моравецького за перші півтора року повномасштабної війни Росії проти України надав Києву 90% від загалу польської військової допомоги, сам експрем’єр має до України доволі критичне ставлення. Варто зауважити, що за п’ять років прем’єрства, до початку повномасштабної агресії РФ, він жодного разу не відвідав сусідню Україну, попри неодноразові запрошення з українського боку. Моравецький не приховував, що дивиться на відносини з Україною через призму складної історії двосторонніх взаємин першої половини XX століття. У цьому контексті він неодноразово розповідав про родинні спогади своєї матері, яка походить із нинішньої Івано-Франківщини, і її згадки про антипольські дії УПА. З іншого боку, на відміну від нинішнього кандидата PiS на прем’єра Польщі Пшемислава Чарнека, який виступає за припинення будь-якої співпраці і допомоги Україні до моменту розв’язання історичних проблем, Моравецький має більш прагматичний підхід. Позитивом є також те, що у близькому оточенні Моравецького є люди, які мають доволі позитивне ставлення до України і вони можуть впливати на формування політики.
Загалом криза у найбільшій консервативній партії Польщі, ймовірно, викличе певну турбулентність на польській політичній сцені. Відверто антиукраїнські і проросійські сили точно не знайдуть підтримку у партії Моравецького, але подальша роздрібненість правого політичного флангу сприяє Росії у просуванні антиукраїнської риторики, якою користуватимуться заради здобуття електоральних балів.
Розкол у PiS може бути сигналом втрати позицій всесильного донедавна Качинського і шансом президента Навроцького стати номером один серед правих. Фрагментація збільшить політичну вагу крайніх націоналістів, а з іншого боку – підвищить шанси ліволіберального уряду Туска на збереження влади після парламентських виборів 2027 року.
Юрій Банахевич, Варшава
Актуально
Ідеологія ненависті – головне джерело живлення путінської Росії
Астрономи опублікували найбільшу 2D-мапу Всесвіту
Володимир Бачинський, посол України в Боснії і Герцеговині
У Німеччині через невідомий дрон закривали аеропорт Ганновера
Рубрики
Агентство
- Про нас
- Контакти
- Передплата
- Послуги
- Правила користування
- Тендери
- Запобігання та протидія корупції
- Політика конфіденційності та захисту персональних даних
- ЗВІТИ
- РЕДАКЦІЙНИЙ КОДЕКС
- Розсилки
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання не нижче першого абзацу на «ukrinform.ua» — обов’язкові, крім того, цитування перекладів матеріалів іноземних ЗМІ можливе лише за умови гіперпосилання на сайт ukrinform.ua та на сайт іноземного ЗМІ. Цитування і використання матеріалів у офлайн-медіа, мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди “ukrinform.ua”. Матеріали з позначкою «Реклама» або з дисклеймером: “Матеріал розміщено згідно з частиною 3 статті 9 Закону України “Про рекламу” № 270/96-ВР від 03.07.1996 та Закону України “Про медіа” № 2849-IX від 31.03.2023 та на підставі Договору/рахунка.
Cуб’єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-01421.
© 2015-2026 Укрінформ. Усі права застережені.