Колишній прем'єр-міністр Італії насолоджувався увагою, навіть коли вона зосереджувалася на його образливих вчинках.
Ексцентричний, невловимий, хитромудрий, самовдоволений, скандальний друг Путіна Сільвіо Берлусконі упродовж десятиліть стояв у центрі італійської політики як бізнесмен і мільярдер, медіа-магнат та прем'єр-міністр. Берлусконі, який помер у понеділок, 12 червня, у віці 86 років, насолоджувався увагою громадськості, були то лестощі чи щось інше, і часто спрямовував її сам на себе.
Пропонуємо вам адаптацію матеріалу The New York Times про найгучніші висловлювання та скандали, пов’язані з цією одіозною фігурою.
Співак на круїзних лайнерах і телевізійний магнат
Берлусконі, який народився в Мілані 1936 року в родині банківського службовця та домогосподарки, в молодості вивчав право, але швидко почав пристрасно цікавитися сценічними виступами. Він співав на круїзних лайнерах і в нічних клубах, а також переконав власника невеликого банку, де працював його батько, підтримати його у проєкті з нерухомістю.
Будівництво житлових комплексів та інші прибуткові бізнеси привели до володіння телевізійною станцією, яка в 1980-х роках стала основою медіа-імперії. Його телевізійні станції модернізували галузь в Італії та принесли йому величезне багатство.
Але на початку 1990-х років, коли його політичні союзники втратили владу, а влада жорстко протистояла корупції, регулювання могло розбити його бізнес-імперію. Тому Берлусконі заснував політичну партію “Forza Italia”, або “Вперед, Італія”, за футбольним гаслом — з опорою на промислове мислення Берлусконі, який казав своїм кандидатам у парламент мати свіжий подих та сухі долоні.
“Я схожий на принца-чарівника. Вони були гарбузами, а я перетворив їх на парламентаріїв”, — якось сказав він.
Знаходження шляху політичного лідера
Берлусконі поставив себе в центрі уваги своєї нової партії, оголошуючи про свою кандидатуру на посаду 1994 року за допомогою відеозвернення, яке транслювалося на його трьох національних телевізійних каналах.
“Італія — це країна, яку я люблю”, — розпочав він, сидячи за столом у своїй віллі 18-го століття. “Тут у мене коріння, мої надії, мої горизонти. Тут я від батька навчився своєї професії бізнесмена”, — продовжив Берлусконі.
Він обіцяв процвітання та зміни з енергією природженого продавця — казав, що італійці можуть бути багатими, як і він. Після двомісячної кампанії його партія отримала сильну підтримку. Проте він протримався лише сім місяців на посаді прем'єр-міністра, перш ніж його коаліційний уряд розпався, і ця ситуація стала новою можливістю для Берлусконі, тоді йому було 57 років. Протягом решти 1990-х років він став гучною опозиційною фігурою.
Перед загальнодержавними виборами 2001 року його партія відправила 127-сторінковий глянцевий журнал до кожного дому в Італії, демонструючи казкову версію життя Берлусконі: “Він не може відмовитися від яблучного пирога, який готувала його мати Розелла, і ненавидить часник і цибулю”.
Незважаючи на контроверзи навколо його бізнесових активів, звинувачення в корупційних діях та зв'язки з організованою злочинністю, він виграв вибори.
Світ зустрічає Сільвіо
У спеціально пошитих дворядних костюмах, із постійною засмагою, широко посміхаючись на будь-якій зустрічі, Берлусконі швидко став відомий тим, що по черзі зачаровує та ображає різні групи аудиторії.
На Сардинії разом із Тоні Блером, тодішнім прем'єр-міністром Великої Британії, Берлусконі одягнув повністю біле вбрання разом із банданою, що спричинило чутки, начебто він ховає під ним процедуру з догляду за волоссям. Він став близьким з президентом РФ Володимиром Путіним, обмінюючись пляшками алкоголю та підтримуючи його під час російської інвазії до України десятиліття після їхньої першої зустрічі. Він назвав президента Барака Обаму “молодим, привабливим і з сонячною засмагою”.
