Чи справді Путін готовий до переговорів з Україною: аналітики пояснили наміри диктатора – ТСН, новини 1+1

Президент РФ Володимир Путін відкрито відкинув участь Росії в будь-яких  переговорах щодо угоди про припинення вогню, зажадавши як попередню умову для будь-якої мирної угоди “незворотну” демілітаризацію України. 

Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW).

Аналітики наголошують, що таким диктатор вимагає, щоб Україна фактично капітулювала.
Зазначається, що на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у казахстанській Астані Путін прокоментував перспективи переговорного припинення вогню. І замість того, щоб висловити свій типовий “інтерес” до таких переговорів, він прямо відкинув будь-який процес переговорів про припинення вогню.

У звіті йдеться про те, що Путін неодноразово зображував Захід як свого передбачуваного партнера по переговорах в угоді про припинення вогню, щоб спонукати Захід піти на поступки в “українському питанні”, але тепер очільник Кремля відхилив усі сторони як можливих посередників для угоди між Україною і Росією.

Путін, зазначають аналітики, також відхилив Верховну Раду як можливу точку контакту для переговорів, незважаючи на те, що раніше заявляв, що цей орган є єдиним законним українським суб'єктом, з яким Росія може вести переговори. Тепер Путін вважає всі українські урядові інститути нелегітимними або непридатними для переговорів і відкинув ідею участі третіх сторін у переговорах.

Натомість Путін наголосив на своїй вимозі щодо “демілітаризації” України як ключової передумови для будь-якої угоди про припинення вогню, зажадавши, щоб Київ погодився на заходи з “демілітаризації”, які стали б “незворотними”.

ISW продовжує оцінювати, що Росія використала б “перепочинок” саме для відновлення та розширення своїх сил і подальшої мобілізації своєї оборонно-промислової бази для майбутньої агресії, спрямованої на знищення української держави.

Раніше президент України Володимир Зеленський висловився про можливість переговорів з Путіним. За його словами, на сьогодні він бачить лише одну модель – тристоронній договір з посередниками, який задіювали щодо роботи “зернового” коридору.