Херсонський суд призначив військовозобов’язаному 3 роки позбавлення волі за неявку за повісткою. Аргументи про обстріли та відсутність сполучення не переконали суддю.
Військовозобов’язаний із Херсонщини проігнорував повістку до територіального центру комплектування (ТЦК) та пояснив це постійними обстрілами і відсутністю транспортного сполучення. Суд вислухав його версію, але вирок виявився суворим.
Як повідомляє Судово-юридична газета, кримінальну справу щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації розглянув Херсонський міський суд Херсонської області.
Що вирішив суд
Суд визнав чоловіка винним і призначив йому 3 роки позбавлення волі. Відповідно до статті 336 Кримінального кодексу України, яка карає ухилення від призову під час мобілізації, це мінімальна межа: санкція статті – від 3 до 5 років ув’язнення.
Захист намагався довести, що фігурант фізично не міг дістатися до ТЦК через бойові дії та обстріли. Проте суд не знайшов документального підтвердження поважності цих причин – самого пояснення «там стріляли» виявилося недостатньо.
Чому неявка обертається вироком
У таких справах ключовим є факт належного вручення повістки та своєчасної явки військовозобов’язаного. Поважні причини, як-от хвороба, смерть близького родича чи стихійне лихо, мають бути підтверджені документально.
За відсутності доказів, коли чоловік просто не з’явився, суди дедалі частіше призначають реальне, а не умовне покарання. У херсонському випадку аргументи про обстріли та брак транспорту без довідок не врятували від вироку.
Що робити, якщо вручили повістку
Повістку краще не ігнорувати навіть у складній ситуації. Якщо з’явитися неможливо з поважної причини, слід негайно повідомити ТЦК та зібрати підтверджувальні документи: лікарняний або висновок військово-лікарської комісії, довідку з органу влади чи інші документи, що фіксують обставини.
Повістку, вручену особисто під підпис або зафіксовану поштовим повідомленням, суди вважають обов’язковою до виконання. Відсутність будь-якої реакції на неї вже розглядають як склад злочину за статтею 336 ККУ.