Ворог атакує — це правда, але ЗСУ ефективно тримають оборону 19.02.2024 22:20 Укрінформ Після Авдіївки — шквал заголовків з “присмаком апокаліпсиса”. Насправді фронт не обвалився, але проблем вистачає
Після виходу українського гарнізону з Авдіївки, інформаційне поле стало насичуватися крикливими заголовками на кшталт: “Катастрофа!”, “На Запоріжжі гаряче, як ніколи: окупанти почали великий наступ на півдні”, “Ситуація на фронті найнебезпечніша з початку повномасштабної війни”, “Шалений штурм РФ: фронт завалюється?” і так далі. Коротко кажучи, все пропало. А що насправді?
Заголовки — це тривіальний хайп. Фронт не обвалився, але проблем — вистачає
“Заголовки новин — це лише гасла”, – коментує Укрінформу керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія XXI” Павло Лакійчук.
Він нагадує, як місяць-два тому європейські, американські, а подекуди й наші ЗМІ рясніли заголовками про "патову ситуацію" і "глухий кут" на фронті російсько-української війни: “Журналісти, а часто і політики, трактували їх (ці заголовки, – Ред.) прямолінійно, як перехід війни в позиційну фазу, зниження напруженості бойових дій до рівня конфлікту середньої, а то й низької інтенсивності. Пояснення українських експертів, що на фронті, швидше, користуючись невоєнною термінологією, "жорсткий клінч", який будь-якої миті може перейти в "брудний бокс" – сприймати не хотіли”.
Коли восени минулого року тодішні головнокомандувач Залужний і командувач сухопутних військ Сирський говорили про перехід до стратегічної оборонної операції, чомусь вважалося, каже пан Лакійчук, що це просто призупинення на певний час нашого контрнаступу. А про те, що якщо хтось веде оборонну операцію, то значить хтось у той же час проводить наступальну чути не хотілося – "глухий кут" і "патова ситуація", усі в обороні, ніхто не наступає…
«Нагадаю ще одну важливу річ для загалу: стратегічна оборонна операція — це сукупність узгоджених й взаємозв'язаних за метою, завданнями, місцем й часом одночасних і послідовних битв, бойових дій, які проводяться за єдиним замислом і планом, з метою відбиття наступу стратегічного угруповання противника, утримання життєво важливих районів, виснаження ворога, завдання йому максимальних втрат, накопичення матеріальних і людських резервів та створення передумов для переходу в стратегічну наступальну операцію. Для військових це аксіома”, – акцентує керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія XXI”.
Тож ЗСУ, наголошує Павло Лакійчук, захищають Батьківщину. Людей не вистачає, снарядів обмаль, прикриття з повітря немає, але задача стоїть — боронити Україну.
Колишній командир взводу батальйону "Айдар" Євген Дикий: Говорити про якусь “катастрофу”, про те, що фронт нібито обвалився — це займатися відвертою брехнею.
“Фронт тримається, попри те, що після Авдіївки ворог справді активізувався, тисне, — констатує експерт. – Втім, подібні заголовки можуть стати правдою десь за півроку-рік, якщо ми в тилу будемо жити так, як живемо зараз. Адже чого на сьогодні не вистачає фронту? Є дві проблеми: це люди та снаряди”.
Та якщо останню проблему, каже він, нам допомагають вирішити закордонні партнери, як от президент Чехії, котрий напередодні заявив, що знайшов десь 800 тисяч снарядів для ЗСУ, то проблему з нестачею людей…
“Військо потрібно поповнювати. Тил має повернутися до настроїв перших місяців 2022 року, коли країна жила під гаслом “все для фронту, все для перемоги”. Тил повинен зрозуміти, що війна не просто ще не закінчена, а що війна може закінчитися не на нашу користь. Невже для цього обов’язково втрачати Куп’янськ, Суми або Харків?” – розмірковує експерт.
Після успіхів ЗСУ восени 2022 року значна частина українців раптом вирішили, що вже достатньо зроблено, що, як висловився наш співрозмовник, “переможенька тепер сама впаде нам у руки”. Але так це не працює.
На фронті сьогодні є дві проблеми: це люди та снаряди
“У 2022 році ми змусили ворога повністю переглянути його ставлення до нас. Ворог почав не просто нас поважати, а зрозумів, що воює з дійсно серйозним супротивником. Відтак, у РФ взялися проводити найбільшу мобілізацію з часів Другої світової. От я реально перевіряв по купі джерел. Після 1945 року ні Радянський Союз, ні Росія стільки людей не мобілізовували на жодну з війн. Росіяни набрали 450 тисяч мобіків у 2022 році. Упродовж 2023 року цей процес не зупинявся і він продовжується зараз, — застерігає пан Дикий. – А ми вирішили — того, що було у 2022 році має вистачити. І що ті люди, які пішли на фронт у 2022 році, мають нам, по-перше, довоювати війну до кінця, а, по-друге, довоювати до кінця саме переможного. А ці люди, тим часом просто зношуються, фізично закінчуються”.
Головне питання: як насправді зараз виглядає ситуація на фронті, які прогнози?
“Командування російських окупаційних військ «на куражі» після захоплення Авдіївки, намагається не тільки продемонструвати, що вони можуть "наступати", а й скористатися вікном можливостей, коли ЗСУ відчувають гострий дефіцит боєприпасів. З урахуванням тієї кількості пострілів, що за добу робить українська артилерія, можна вважати, що ми зараз воюємо без артилерії”, – коментує військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
Користуючись цією слабкістю і тотальним домінуванням тактичної авіації, яка застосовує КАБи без обмеження, окупанти промацують практично всю лінію фронту:
- на Бахмутському напрямку РФ намагається наступати на північ і схід від Іванівського, а також здійснює спроби штурмових дій на захід від Кліщіївки та на схід від Андріївки;
- на Лиманському напрямку тисне на південний схід від Виїмки, інтенсифікували штурмові дії на схід від Ямполівки силами та на схід від Тернів;
- на Куп'янському напрямку продовжують наступальні дії на північний захід від Синьківки і на схід від Іванівки;
- активізувалися в Запорізькій області, передумовою чого було об'єднання групи військ "Дніпро" і військ "Запоріжжя" в єдину ГВ "Дніпро", яка тепер налічує майже 130 тисяч особового складу, а загальний механізований ресурс становить:
- танки — понад 650 одиниць;
- ББМ — близько 2 тис. одиниць;
- ствольна артилерія – 900 одиниць;
- РСЗВ — близько 200 одиниць.
“Замість оперативної паузи, яка, за логікою речей, мала б настати після захоплення Авдіївки, в межах якої мав би розпочатися процес відновлення втрат, російське командування обрало шлях витискання максимуму зі своїх підрозділів, поки є можливість. До чого це призведе? Навряд чи до істотного прориву фронту. До втрати окремо взятих локацій — так, ми маємо бути морально готові. Але з урахуванням нинішніх цілей і можливостей, у виборі іншої тактики ми гранично обмежені, концентруючись на кількості знищеного ворога”, – констатує пан Коваленко.
А це — Павло Лакійчук: “Найскладніша ситуація зараз, зрозуміло, на Авдіївському напрямку. Після складної та важкої операції з виведення угруповання сил оборони з ворожого "котла" на інші позиції завдання командування полягає в тому, аби закріпитися на зайнятих рубежах, стабілізувати лінію фронту, не дати ворогу прорвати оборону і вийти на оперативний простір”.
На інших напрямках противник, діючи за єдиним задумом, намагається максимально скористатися ситуацією біля Авдіївки, здійснює тактичні наступальні дії.
“Активізація на Мар'їнській і Бахмутській ділянках — це все частини єдиного стратегічного плану, основною метою якого є прорив оборони ЗСУ на широкому фронті й вихід на оперативний простір. Наша задача — стабілізувати лінію оборони, — наголошує військовий експерт. – Удари на півдні, на Запорізькому напрямку, і на півночі (Лиманський напрямок) мають на меті розтягнути наші обмежені сили, і, у разі прориву оборони на основній ділянці, підключитися до наступу залежно від того, в якому напрямку вдасться розвинути успіх”.
Втім, пан Лакійчук підкреслив, що це лише задум (!) ворога.
“Зовсім не факт, що він буде реалізований. Бо ворогу протистоять наші доблесні воїни. І вони мають свій задум стратегічної оборонної операції. Який зовсім не співпадає з «хотєлками» Путіна і його генералів. Задача ЗСУ на поточному етапі — стабілізувати лінію оборони, виснажити ворога, накопичити резерви для рішучої відсічі агресору. І якщо з частиною цих задач наші військові можуть впоратись самі, то для реалізації інших потрібна робота наших політиків, дипломатів, та, власне, усіх нас”, – наголосив керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія XXI”.
Євген Дикий каже, що після того, як росіяни захопили Авдіївку, виникло питання, куди вони перекинуть війська, які штурмували місто.
“Авдіївка на собі зв’язувала 40 тисячне угруповання росіян. І те, що лишилось живе та боєздатне від 40 тисячного угруповання, а це не більше половини, воно тепер вивільняється. І не треба ходити до ворожки, щоб зрозуміти, що на ротацію в Росію цих людей не відправлять. Не буде не те що дембеля, не буде навіть відведення в тили на відпочинок. Просто тому, що не можуть росіяни собі зараз цього дозволити. Відтак, за якийсь короткий час ми побачимо на інших ділянках фронту. На перший погляд, логічно було припустити, що вони ці з'єднання використають у напрямку Куп'янська, але начальнику російського генштабу Герасимову в голову не залізеш”, – зауважує пан Дикий.
Мета взяти Куп'янськ для окупантів дуже важлива з військового погляду для поліпшення логістики: “Якщо захоплення Авдіївки було більше політичним завданням Кремля, то Куп'янськ їм потрібен саме з військових міркувань”.
Військо потрібно поповнювати, хлопців потрібно кимось замінювати
Втім, у росіян також є й інші напрямки, де вони можуть задіяти свій контингент з Авдіївки: “По-перше, наші плацдарми на лівому березі Дніпра в Кринках, які становлять загрозу для Криму. Хоча вони уже чотири рази намагалися нас відсунути, але, користуючись тим, що в Сил оборони України є дефіцит БК і людей, що також потрібно визнати, дуже б хотіли ці плацдарми зачистити”.
Також ворог зосереджує увагу на Запорізькому напрямку, де ЗСУ торік зайняли першу лінію оборони так званої "лінії Суровікіна" і половину другої.
“Всередині другої лінії ми зупинились. От росіяни зараз цілком побоюються, що коли до нас знов поїдуть з-за океану снаряди, ми можемо поновити там наступ. А тримати оборону на тих півтори лінії, які лишились у них — достатньо складна задача. Викопати замість цього ще одну лінію ззаду — не випадає, бо позаду Азовське море, — акцентує Євген Дикий. – Тому логічно, що вони б хотіли повернути собі "лінії Суровікіна", які зараз в наших руках. Вони дуже хотіли скористатися паузою, поки в нас немає снарядів”.
Нарешті експерт вказує на події останніх днів навколо Роботиного, де росіяни активізувалися. Ймовірно, що саме Запорізький напрямок може стати для ворога пріоритетом після Авдіївки: "Наш Роботинський виступ зараз перебуває під тиском”.
Загалом же пан Дикий упевнений, що одночасно всі три зазначені напрямки — Куп’янський, Робитинський, Лівобережна Херсонщина — росіяни "не потягнуть", а будуть концентруватись на них по черзі.
“А черговість — побачимо. Станом на зараз фронт тримається ефективно та успішно в межах того ресурсу, який маємо”, – додав він.
Водночас експерт звертає увагу на те, що у росіян людський ресурс також не нескінченний: “Ворог зазнає страшенних втрат, не порівняних з нашими. Я солідарний з оцінкою Кирила Буданова ого, що теперішнього наступального потенціалу їм вистачить ще десь на два місяці. От за ці два місяці вони спробують зробити максимум. А далі — видихнуться. Не назавжди, а до нової хвилі мобілізації. Але оскільки нову хвилю мобілізації вони явно не готові проводити до так званих “виборів” – тоді рахуємо: 15 березня у РФ має відбутися оце кумедне дійство, після цього — роздача повісток, а отже — нову хвилю мобіків ми побачимо на фронті десь за чотири місяці, тобто, в середині літа”.
Таким чином десь у квітні відкриється вікно можливостей уже для ЗСУ.
“Є питання: чи зможемо ми скористатися цим вікном можливостей? Щодо снарядів, думаю, до квітня постачання поновиться. В яких саме об’ємах — побачимо. А от по людському ресурсу… Це питання маємо вже самі вирішити”, – резюмував Євген Дикий.
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
