Технологічне переозброєння України як щит від російської агресії
04.06.2021 12:55
Укрінформ
Академік Горбулін про акцент на українські оборонні технології
Останній рік, й особливо, пів 2021 року, ми спостерігаємо дві яскраво виражені тенденції, безпосередньо пов'язані з оборонним потенціалом країни.
Володимир Горбулін
По-перше, вітчизняний ОПК демонструє небувалий сплеск і рівень запропонованих високотехнологічних рішень у військовій справі – від розробок до готових зразків. Кількість і якість нових розробок, мабуть, перевищує все, що було оформлено і виплеснуто на суд громадськості за всю попередню історію незалежної держави.
По-друге, військово-політичне керівництво наполегливо тримає курс на імпорт озброєнь і військової техніки для сил оборони – іноземним виробникам у поточному році направляється, гадаю, щонайменше третина всього щорічного бюджету на переозброєння. Ми купуємо за кордоном ударні безпілотники і комплекси протидії їм, засоби зв'язку, ракетні катери, корвети, вертольоти, протитанкові комплекси, самохідно-артилерійські установки, снайперські гвинтівки і навіть бойові машини, міномети й автомобільну техніку. Відверто кажучи, добру третину того, що могли б виробляти для сил оборони самі. А наміри військових йдуть ще далі – до великих проєктів, таких як придбання бойових літаків і зенітно-ракетних систем.
Так, більшість перерахованої техніки дійсно необхідна силам оборони. Але розмах імпорту за мізерного бюджету набув загрозливих форм для майбутнього вітчизняного ОПК. Чи може в сучасних умовах існувати симбіоз іноземної та вітчизняної зброї в силах оборони? Переконаний, що може. І саме такий шлях необхідний на цьому етапі розвитку оборонного потенціалу.
РК-360МЦ «Нептун»
ЧОМУ УКРАЇНІ ПОТРІБНІ ВЛАСНІ ОБОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ?
Почну з того, що багато разів і справедливо повторюється: протистояння з путінською Росією тільки набирає обертів. Україна залишається дуже вразливою мішенню. Ознака часу невтішна: Україна знаходиться в умовах перманентної воєнної загрози, і так триватиме до часу магістрального переозброєння. Але закупити кількасот бойових літаків і вертольотів, щонайменше, у найближче десятиліття Україна не зможе, та й навряд чи це потрібно. Тому вистояти у воєнному протистоянні з країною-агресором можна не в лінійній війні, а за рахунок застосування і розвитку асиметричної стратегії. Причому, в умовах нинішньої технологічної стагнації Росії шанс України помітно зріс.
Попереджувальним пострілом і передвісником технологічного колапсу російської держави став вибух рідинного ракетного двигуна під час випробувань нової ракети «Буревісник» у серпні 2019 року – внаслідок цього загинули семеро людей. Фахівці стверджують, що форсовані й наспіх організовані випробування ракети призвели до пошкодження малогабаритного ядерного реактора. Вже у 2020 році в РФ обережно заговорили про істотні технологічні проблеми у гучних проєктах п'ятого покоління – у літаку С-57 і танку Т-14 «Армата». Потім з'явилися відверті думки експертів про відставання Росії у галузі розвитку ударних безпілотників. Публічно оголосивши про страхітливі плани створення ударних стратегічних безпілотників (С-70 «Охотник», «Альтиус-У» і «Орион»), жоден з трьох мегапроєктів Росія не довела до кінця. Військово-транспортна авіація Росії пішла в безповоротне піке: до середини 2020 року в Росії зізналися, що з розрекламованим літаком Іл-112В, який створювали 19 років, все пішло не так. Санкційний удар зупинив розбіг пишного проєкту «Суперджет-100» (де близько 80% комплектуючих – західного виробництва). Хоча РФ неймовірно пишається своїми ракетами, в цій галузі теж оголилися діри. Так, поставлені Вірменії хвалені оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер-М» просто не вразили цілі в умовах дії сучасних комплексів РЕБ. Москва вперто говорить про успіхи у створенні гіперзвукової зброї. Але ось, у середині 2020 року самі російські вчені піддали критиці заяви чиновників і пропагандистських ЗМІ про розроблені російською «оборонкою» всемогутні ракети. Серед них доктор військових наук Костянтин Сівков і футуролог Максим Калашников, які відзначили, що ЗС РФ не мають достатніх технічних можливостей для забезпечення цілевказання як для перспективних гіперзвукових ракет «Циркон», так і для забезпечення точної стрільби комплексами «Калібр» і «Кинджал». Суперзброю Росії було названо «сліпою».
Танк Т-14 «Армата»
Проте, не можна виключати, що російська війна проти України в майбутньому здатна трансформуватися в масштабну і глобальну. Водночас, сучасний світ настільки взаємопов'язаний, що швидше за все від Москви слід очікувати вибіркового, осередкового характеру ведення війни і застосування військ. Це автономні диверсії, точкові вогневі атаки й приховані напади на елементи інфраструктури та інформаційні системи. Війна, скоріше, матиме хвилеподібний локальний характер, вестиметься не проти всієї України (з її силами оборони і національним опором, що готується), а проти політичних лідерів, окремих громадських діячів або груп населення. Тобто, об'єктами майбутніх атак у першу чергу можуть виявитися не тільки Збройні Сили, а й цивільна інфраструктура, банки і системи зв'язку, окремі групи населення. У тому числі, шляхом вдалого застосування медійних ресурсів і підривної роботи в соцмережах.
Якщо говорити про застосування військового важеля, то не тільки українські реалії, а й інші воєнні конфлікти останніх років демонструють успіх масового застосування відносно недорогих, високотехнологічних озброєнь. При цьому найбільш ймовірними умовами сучасної всеосяжної воєнної активності стане ліквідація такого поняття як «лінія фронту», а також масове застосування тактичних (оперативно-стратегічних) ударних елементів і автономних підрозділів. Що збільшує для України ризики локальних диверсій або операцій, включаючи, наприклад, проникнення диверсійно-розвідувальних груп з боку білоруського кордону і десантно-штурмових – з морської акваторії.
Для ілюстрації можна пригадати, що Саудівській Аравії, на яку восени 2019 року було вчинено напад десятком дронів-кілерів, ніяк не допомогли сучасні американські F-15SA (F-15S) та європейські Eurofighter Typhoon, як і балістичні ракети. Не спрацювали ППО цієї країни (12 батарей буксируваних американських ЗРК Patriot РАС-2, тобто 96 пускових установок), до речі, об'єднана в єдину систему зі США, а також придбання американської системи протиракетної оборони THAAD на суму 15 млрд доларів. А ось своєї мети атакувальна група досягла.
Источник: www.ukrinform.ua
