Поки одні біжать за швидкоплинною модою, інші відкривають економ-біржі речей і вчаться одягатися "навзаєм"
Про те, що відповідальне споживання в Європі – давно частина культури, у нас багато говориться. У Німеччині, наприклад, ця культура майже невіддільна від самоідентичності німця. Про відповідальне споживання знає кожна дитина, це проходять в школі і на курсах інтеграції для іммігрантів.
Але це не означає, що вони купують менше. Сміття сортують, енергію і воду економлять, але ніяк не знизять рівень споживання одягу, якого тут море за доступними цінами. Різниця із споживанням в Україні лише в тому, що європейська влада та громадські організації хоча б намагаються відвернути небезпечну тенденцію. Вживають безліч заходів, щоб боротися з наслідками нескінченних купівель з розряду «невідомо навіщо» і залучати до цього самих споживачів.
Легко прийшло – ще легше пішло
У ЄС взагалі та в Німеччині зокрема споживчий бум (придбання одягу і взуття) не те що не спадає, а безупинно зростає, починаючи з 2000-х. Німці споживають в рази більше українців вже тільки з тієї причини, що у них для цього більше фінансових можливостей, а вибір товарів і послуг – ширший. У Європі дійсно легко жертвують зайвий одяг, але так само легко набувають новий. І часто не тому, що хочуть зробити добру справу, а просто час звільнити місце в шафі під нові розпродажі та купівлі.
У Німеччині скрізь можна зустріти контейнери для збору старого одягу та взуття
З одного боку, в Німеччині скрізь можна наштовхнутися на контейнери для збору старого одягу і взуття, і це дуже зручно. З іншого, статистика стверджує, що більшість німців від 18 до 40 років ніколи не лагодили собі одяг, а молоді люди 18-35 років викидають речі щотримісяці. Передача одягу на благодійність і для вторинного використання не обкладається податками і підтримується місцевими ініціативами. Але більша частина цих ініціатив комерціалізована, і сировина в кінцевому рахунку не йде на добрі потреби, а шкодить довкіллю.
Виходить, збути мотлох в ЄС не проблема, і саме тому свідомі і загалом занепокоєні долею світу та клімату німці ніяк не відмовляться від зайвого светрика або брюк. Мас-маркет дешевий, і одяг в ньому кожні пару місяців новий, велика спокуса оновити гардероб. У 2018 році німці купили одягу на суму понад 62 мільярдів євро, стверджують місцеві статистичні служби. Кожен німець купує в середньому 60 нових предметів одягу за рік. Середньостатистичний житель Німеччини 18-59 років має в середньому 95 предметів одягу (нижня білизна і шкарпетки не враховуються). Проте кожен п'ятий предмет одягу майже завжди лежить у шафі, тому що 80% часу люди носять 20% своїх придбань.
Ще в 2007 році німці носили одяг не менше трьох років поспіль. А вже в 2017-му його стали викидати вже через рік. У 2019-му німці, як і більшість європейців, змінюють або збільшують свій гардероб, позбуваючись нещодавно куплених речей вже до наступного сезону, йдеться в дослідженні Асоціації переробки текстилю. За даними Greenpeace, кожен восьмий носить своє взуття менше року.
Якщо раніше в моді існували тільки літня і зимова колекція, сьогодні вітрини в магазинах дешевих мереж змінюються мінімум двічі на місяць. Дослідження "Пульс індустрії моди" від 2019 року подає прогноз, що попит на одяг буде зростати приблизно на 2% щорічно в найближчому майбутньому. Чому б ні? Німці витрачають на моду все меншу частину свого доходу, бо одяг дешевшає. І це не парадокс, а закономірність. Якщо раніше ми купували якісні речі і носили їх довго, то в 2000-х з'явилася "швидка мода", а з нею і європейські дискаунтери (LIDL і ALDI, наприклад), що пропонують до 24 колекцій на рік (асортимент змінюється кожні два тижні).
Дешева мода і її дорогі плоди
Організовано зібрати – ще не означає переробити з користю. Тільки чверть зібраних у Німеччині предметів одягу підлягає переробці. Теоретично, можна переробляти старий одяг на пряжу, але це часто невигідно. Технічно недоцільно вибирати з тканини придатні для вторинного використання волокна. Дешевий одяг – результат "швидкої / масової моди" – не підходить для повторного використання через низьку якість. Поліестр не можна повторно використовувати, а погана бавовна не витримує повторного натягу ниток.
Німцям залишається тільки намагатися запобігати купівельному божевіллю і боротися з його наслідками руками самих споживачів. І тут політика дуже різнобічна і продумана.
Flohmarkt
У Німеччині розвиваються нові форми підприємництва – спеціальні бартерні магазини. Люди беруть одяг, носять його і приносять назад, а натомість залишають тимчасово що-небудь своє. Відновлюється система комісійних магазинів, куди можна здати свої старі речі за гроші. Активно розвиваються блошині ринки – як невеликі локальні (в кожній громаді, районі або місті), так і масштабні регіональні та міжрегіональні. Під них навіть організовуються спеціальні громадські заходи. Зокрема, під великі сезонні Flohmarkt завжди підтягується вуличне харчування, музика і виходять імпровізовані народні гуляння. Щорічні виставки старих автомобілів завжди супроводжуються невеликими блошиними ринками.
Не стоїть на місці еко-мода. Популяризуються немасові дизайнерські рішення в виробництві одягу, одяг, зшитий з тканин «сімейних підприємств» Європи, екологічно й етично якісних матеріалів. Все більшого значення для виробників одягу набуває отримання сертифікатів "Глобального стандарту органічного текстилю" (GOTS) і "Міжнародної асоціації натуральної текстильної промисловості" (IVN Best). Мережі магазинів секонд-хенд все розширюються, працює соціальна реклама: німців закликають зважувати цінність кожної речі і купувати тільки необхідне, користуватися раціонально і акуратно, грамотно комбінувати предмети одягу. Всіляко підтримується апсайклінг – виготовлення нових речей зі старих. І все це під гаслом "зроби сам, а не купуй", якому служать різні курси, література, спільноти за інтересами.
У країні, де середня зарплата перевищує 2250 євро (дані www.numbeo.com, великої бази даних про вартість життя в країнах світу), розвиваються інтернет-платформи і спільноти за принципом "бери і поділися". Спільне використання об'єктів допомагає ефективніше використовувати матеріали і енергію, тісніше спілкуватися. Спільноти щодо спільного використання одягу та побутових предметів, інструментів, навіть транспорту в ЄС активно розвиваються останні років 10. До того ж в інтернеті є корисні біржові майданчики для багатьох речей, якими дають користуватися безкоштовно. Один з найцікавіших варіантів, популярних у Німеччині – вечірки з обміном одягом. Це шанс вгамувати потяг до нового і прекрасного і при цьому познайомитися з новими людьми.
Близько 95% зібраного одягу продається
А ось здача речей до боксів у Європі вважається простим, але не найкращим способом позбутися речей. По всій Німеччині розставлено вже понад 120 тисяч контейнерів для використаного одягу. Одному тільки німецькому Червоному Хресту належить близько 25 тисяч. Близько 95% зібраного одягу продається, а виручка йде на добродійність. Але одяг може потрапити в кризові зони або надійде для продажу в країнах, що розвиваються, де це дестабілізує внутрішні ринки. Тобто, не послужить добрим цілям.
Натомість робити пожертви навчилися безпосередньо. У багатьох спільнотах, громадах (а більшість населення Німеччини зараховує себе до товариства мешканців одного будинку / кварталу / району тощо) налагоджено пряме жертвування для бездомних, біженців, магазинів секонд-хенд. Є ще магазини секонд-хенд від благодійних організацій (Kleiderkammern). Вони приймають одяг безпосередньо у себе на торговельних майданчиках, і одяг передається нужденним прямо на місці, продається через власні магазини або передається партнерові за співпрацею.
Источник: www.ukrinform.ua
