Рецепт стійкості Малої Токмачки Репортаж 16.06.2026 10:40 Укрінформ Бійці, які боронять легендарне село на Запорізькому напрямку фронту, кажуть, що рецепт його стійкості складається з трьох компонентів
«Хто володіє Малою Токмачкою, той володіє світом». Це один з мемів про село на Запорізькому відтинку фронту, яке ворог намагається захопити з літа минулого року.
Росіяни безліч разів казали про те, що «от-от – і село перейде під їхній контроль», було таке, що «захоплювали його авансом» чи «у кредит». Насправді ж окупанти встигали хіба що зробити селфі десь у центрі села, а далі Сили оборони України вибивали ворога.
ВІД МЕМІВ ДО РЕАЛЬНОСТІ
За пошуковими запитами в інтернеті Мала Токмачка, мабуть, стала популярнішою за Чорнобаївку та Роботине.
Упродовж понад трьох років Малу Токмачку боронить 118 окрема механізована бригада. Власне, за утримання рубежів та щоденне відбиття атак противника в районі населеного пункту цей підрозділ ЗСУ потрапив до «Книги рекордів України».
Утім, тримають Малу Токмачку не лише бійці 118 ОМБр. Допомагає нищити ворога і батальйон поліції особливого призначення ГУНП у Запорізькій області.
Хлопці не звикли до уваги журналістів, тож доводиться буквально вмовляти розповісти про їхню участь в обороні важливого форпосту.
Поки вони готуються до розмови, наш фотокореспондент Дмитро намагається домовитись про робочу зйомку: «А можна з вами якось заїхати чи зайти в Малу Токмачку, щоб фоторепортаж зробити?».
Хлопці переглядаються та майже в один голос:
«Так там знімати вже давно немає що. Не те що будинків нема, там і фундаменти не скрізь є».
Бачу, що бійці напружені та хвилюються. Щоб трошки знизити градус напруги, цитую жартівливі фрази про Малу Токмачку. Усміхаються, але усмішка ніби на половину обличчя, друга половина розслаблятися навіть на секунду не хоче.
ПОБАЧИТИ ДІМ ОЧИМА ПОБРАТИМІВ
«Це війна. Так, я бачив багато різних приколів про Малу Токмачку. Так, є справді смішні, але ж це війна. Нічого там вже живого немає. Пам'ятаю, як заїхали вперше, люди ще були, а тепер – все розбито», – починає розмову боєць підрозділу поліції особливого призначення на позивний «Отаман».
«Отаман»
Він родом з Гуляйпільського району, але його обізнаність про Малу Токмачку до війни обмежувалася кількома словами: «Звичайне село, де були цегельний завод і виправна колонія №88».
Спочатку їхній підрозділ мав мінометні позиції в самому селі. Бійці розповідають, як заходили, копали бліндажі. Торік мінометні розрахунки замінили екіпажі дронарів.
«Було таке, що міномет стоїть, а неподалік гуси ходять чи кури. Тепер там мінометну позицію вже не облаштуєш, ну і немає потреби. Війна змінилася, і дроном можна скинути ту саму міну. Тепер війна дронів, будь-який рух на фронті – і вже там відпрацьовує дрон», – пояснює «Отаман».
Він згадує, як вчилися працювати з мінометом. Їхніми інструкторами були хлопці, які у війську з часів АТО/ООС. На жаль, деяких з них вже немає серед живих. Вчили не тільки опановувати зброю, а й бути взаємозамінними, бо на війні це вміння є не менш важливим.
Екіпажі правоохоронців, бувало, стояли лишень за 50 метрів від ворожих позицій.
«Раніше я боявся прильоту "Градів", але їх було вже стільки! Бувало, чую, “пакет сипле”, але ми знаємо, що це пристрільні, що не по нас. Тепер КАБів боюся. Вони (росіяни, – ред.) села закидують КАБами. Від них у підвалах дуже не сховаєшся, бо підвал у селі не від КАБів же, а для консервації. Вони стирають ними все. От нам би щось таке мати», – розмірковує боєць.
«Отаман» з гордістю розповідає про свою внутрішню «чуйку». Говорить, що виручала його вже не раз.
«Якось нам треба було в бліндажі переночувати, але я мав "чуйку", що краще там не лишатися. Уночі метрів за десять від нього КАБ впав, дах проломило, потім артилерія била. Ми тільки поїхали звідти – і туди дві "ефпівішки" прилетіли. Командири нам завжди кажуть: якщо є передчуття, то маємо говорити про це, краще дослухатися до свого внутрішнього відчуття», – розповідає чоловік.
«Отаману» лише 30 років. Із собою має талісман – подарунок від дитини. Про свої здобутки на війні соромиться розповідати, але виявилося, що підрозділи дронарів знищили майже 120 ворожих солдатів, а це – ціла рота. Плюс знищена техніка противника.
«У нас є досягнення, нормальні такі, якщо чесно. Але є куди рости і розвиватись. Хочу, щоб усе це закінчилося», – говорить військовий і робить паузу.
З’ясувалося, що дім «Отамана» нині в окупації. Щоб побачити його, боєць попросив побратимів дроном полетіти до нього додому, поглянути, що там і як. Дому немає…
«Болить… усе дитинство там пройшло. Хотів би, щоб перемога була, поїхав би тоді в своє село, на риболовлю сходив би, відпочив».
ВАЖЛИВА ТОЧКА НА МАПІ ФРОНТУ
Мала Токмачка – невеличке село, його площа – трошки більше ніж 8 тисяч квадратних кілометрів, у якому до війни жило максимум 3 тисячі людей. Від Запоріжжя до нього – година їзди автомобілем. Щодо його важливості в контексті фронту, то якщо Роботине (село, за яке точилися важкі бої під час контрнаступу влітку 2023 року) – це панівна висота, плацдарм для подальшого просування, то Мала Токмачка – «ворота» до Оріхова. Якщо Мала Токмачка перейде під контроль росіян, це означатиме, що далі бої будуть в Оріхові, і загроза для Запоріжжя зросте.
Микола Яковенко / Фото надане ГУНП у Запорізькій області
Командир батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Запорізькій області полковник поліції Микола Яковенко називає Малу Токмачку одним з важливих форпостів.
«Втратити його – це, мабуть, означатиме, що ми відступатимемо. Хоча для мене насправді кожен населений пункт важливий. Малу Токмачку боронить уже понад тисячу днів 118 ОМБр», – говорить командир Яковенко.
«Ну і ваш батальйон брав і бере участь в обороні цього населеного пункту», – доповнюю його.
«Так, з початку повномасштабного вторгнення й до нині. Через те що війна змінюється, і наші позиції змінюються, кіл-зона зростає. Спочатку ми були в самому населеному пункті, а тепер працюємо за Малою Токмачкою. Ми виконуємо завдання зі знищення повітряних цілей ворога. Це розвідувальні дрони, ударні, працюємо з FPV на оптоволокні, радіокеруванні. Але зазначу: піхота ЗСУ є в самому селі», – пояснює командир батальйону поліції особливого призначення.
ДЛЯ ЗАХОПЛЕННЯ СЕЛА БУЛИ ВСТАНОВЛЕНІ ДЕДЛАЙНИ
Кілька десятків разів ворог заявляв про захоплення села, були навіть установлені дедлайни – кінець травня 2026 року. У намаганні досягти цілі ворог почав перекидати на цей напрямок багато живої сили й техніки.
«Найважчий період був торік – тоді противник наступав украй потужно. Були випадки, коли він справді був присутній в Малій Токмачці, але всіх окупантів відкинули, знищили. Осінь минулого року була надскладна», – каже Микола Яковенко.
Фото надане ГУНП у Запорізькій області
«Вони саме з осені й почали кричати буквально на кожному кроці про її захоплення», – додаю.
«Ворога треба поважати. Завжди. Але коли заїжджає танк і ми його палимо, за ним другий – ми його палимо, потім третій – так само палимо. То, думаю, що з їхнього боку це не зовсім правильно і розумно», – говорить співрозмовник.
Микола наголошує, що не є військовим аналітиком чи експертом. Мовляв, говорить так, як сам розуміє та бачить. Під час нашого спілкування він згадує здивування суміжників, з якими його бійці стояли пліч-о-пліч на позиціях, коли ті дізнавалися, що це підрозділ поліції. Доводилося навіть посвідчення показувати. Однак найбільша гордість за свій батальйон відчувається, коли є конкретні цифри ураження живої сили противника, його техніки та БпЛА.
Фото надане ГУНП у Запорізькій області
«Станом на 2025 рік у нас було уражено 369 солдатів противника, 14 танків, 117 одиниць броньованої техніки, 138 одиниць легкомоторної техніки і 268 БпЛА. Це не просто слова, усе підтверджують відео. У 2026 році кіл-зона збільшилася, тож складніше стало вражати, та і противник уже не наступає такими масивними танками, БТР. За майже пʼять з половиною місяців 2026 року на нашому рахунку – знищений ворожий танк, 68 укриттів з особовим складом противника, 14 одиниць ствольної артилерії, 63 військові та 373 повітряні цілі. Додам, що БпЛА тепер дуже багато. Противник проводить розвідку, дорозвідку, ураження на лінії бойового зіткнення і по тилових позиціях. Завдання для всіх Сил оборони – якомога більше знищувати сил і засобів ворога. Противник шукає інноваційні методи, і ми намагаємося шукати, як протидіяти», – звітує Яковенко.
Фото надане ГУНП у Запорізькій області
У рейтингу бойової ефективності командирів та підрозділів, який складає Міноборони, підрозділ Яковенка посідає 90 місце серед 339. Він уточнює, що йдеться про всю лінію фронту. А от у рейтингу знищених повітряних цілей правоохоронці посідають 56 місце серед 191.
«Поліція Запорізької області випереджає деякі бригади ЗСУ», – з гордістю та водночас соромлячись каже співрозмовник.
Фото надане ГУНП у Запорізькій області
«УСІ ЕКІПАЖІ ВИЙШЛИ НА ЗВʼЯЗОК, У ВСІХ УСЕ ДОБРЕ»
Якраз перед нашою розмовою було оголошено повітряну тривогу. Моніторингові канали попередили про пуск КАБів саме в бік Малої Токмачки. Бійці підтверджують, що окупанти буквально засипають бомбами село, і боротися з ними фактично неможливо. Хіба що знищити літак, з якого скидають КАБи.
Яковенко розповідає, як нещодавно керована авіаційна бомба впала за 15 метрів від позицій його особового складу. На щастя, хлопців вдалося швидко вивезти, їх не поранено, відбулися контузіями.
Фото надане ГУНП у Запорізькій області
«Тепер украй важко вивозити бійців із позицій. Постійно в небі ворожі дрони. Треба відгадати погодні умови, час. Ну і не кожен зможе сісти і поїхати на евакуацію, розуміючи, що в нього може прилетіти FPV. Хочу подякувати особовому складу, який постійно це робить. Усі мають розуміти, що оборона нашої країни тримається на простих людях, це – не роботи, а звичайні люди з емоціями, проблемами, переживаннями, страхами, але вони тримають оборону», – каже Яковенко.
Як би нам цього не хотілося, але втрати є не лише у ворога. Микола розповідає лише про свій батальйон. Станом на 12 червня на фронті загинуло двоє його бійців, ще 71 – поранено, також є ті, що мають декілька поранень, але після відновлення вони все одно повертались у стрій.
«Дуже складно повідомити батькам чи дружині про загибель. Ти через себе пропускаєш, це постійно в голові, і нікуди воно не дінеться. Це твій особовий склад, ти за нього відповідальний. Найприємніше, що в мене відбувається кожного ранку, – це коли мені черговий доповідає, що всі екіпажі вийшли на звʼязок і в усіх усе добре. Так, тепер украй важко заїхати та виїхати. Це не просто йти зі сумкою через плече, а треба нести амуніцію, боєприпаси, провізію. Але й по 100 днів у нас ніхто на позиціях не сидить, і навіть по 20, і навіть по 10. На війні вся надія на себе й на Господа Бога. А рецепт стійкості Малої Токмачки і будь-якого іншого населеного пункту, який боронять Сили оборони, – це самовідданість, самопожертва й бажання перемогти», – поставив крапку в розмові полковник поліції.
Фото Дмитра Смольєнка та ГУНП у Запорізькій області
АТО БПЛА Міноборони Поліція Запоріжжя Сили оборони FPV-дрон Мала Токмачка
Источник: www.ukrinform.ua