Оновлена система ППО для України: союзники нас почули 14.10.2022 15:46 Укрінформ Перший ЗРК IRIS-T ми уже отримали. Чекаємо ще на системи 3-4 типів. Тепер ключове завдання інтегрувати те, що є і буде – в єдину мережу
12-13 жовтня у Брюсселі відбулися двінад важливі для України події: «Рамштайн-6» та засідання міністрів оборони країн НАТО. І ці події були доволі продуктивними – маємо багато хороших новин щодо посилення захисту від російського терору з неба.
Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі заявив, що Україні допоможуть створити інтегровану систему протиповітряної та протиракетної оборони.
«До процесу мають включитися всі союзники, оскільки вони мають необхідне озброєння. Це завдання хоч і непросте, але здійсненне», – наголосив високопоставлений американський військовий.
Міллі також сказав, що вже є план, в рамках якого різні системи ППО, які є у різних країн (а серед них Німеччина та навіть Ізраїль) будуть передані Києву. Далі ці системи будуть інтегровані в єдину мережу для захисту повітряного простору України.
«Завдання полягає в тому, щоб зібрати їх (різні системи ППО, – Ред.) разом, розгорнути, навчити персонал, тому що кожна з цих систем відрізняється. Така мережа не захищатиме весь повітряний простір України, проте забезпечить гарний захист пріоритетних об'єктів», – підкреслив генерал.
І першою «ластівкою» такої мережі стала німецька система ППО типу IRIS-T, яку Бундестаг передав Україні ще 11 жовтня.
Німецька «іриска»: що відомо про цю надсучасну ЗРК?
Передача Німеччиною ЗРК IRIS-T, як уже встиг висловитися міністр оборони Олексій Резніков, знаменувала початок «нової ери в протиповітряній обороні» України. Це правда, адже наша держава отримала найсучаснішу версію цієї системи, яка коштує близько 140 мільйонів євро за одиницю. Останні випробування «іриски» (саме так в народі називають IRIS-T, – Ред.) проведено наприкінці минулого року. Навіть Бундесвер поки що не отримав жодної з таких новітніх ЗРК. Утім, попередні версії IRIS-T експортувалися до Швеції, Норвегії та Єгипту.
IRIS-T SLM – зенітний ракетний комплекс середнього радіусу дії, розроблений німецькою компанією Diehl Defence. Розміщений на мобільному колісному шасі MAN й призначений для захисту повітряного простору як над цивільними містами й об'єктами, так і над армійськими підрозділами. Може знищувати різноманітні повітряні цілі: від літаків, гелікоптерів і безпілотників до крилатих і балістичних ракет, а також реактивних снарядів на різних висотах.
IRIS-T SLM оснащений ракетами класу «земля-повітря», у пусковій установці вісім ракет. За даними виробника, самі зенітні керовані ракети оснащені інфрачервоними голівками самонаведенням та мають радіус застосування до 40 кілометрів по дальності та до 20 кілометрів по висоті.
Стандартна батарея IRIS-T складається з трьох пускових установок, пункту керування та радара TRML-4D, який має 360-градусний огляд на дистанції близько 250 кілометрів і задає загальний напрямок під час пуску зенітної ракети, перш ніж її інфрачервона голівка самонаведення захопить потрібну ціль.
Час розгортання комплексу – 10 хвилин.
«Комплекс – хороший, потужний. Якщо у нас повністю заряджені три пускові установки, що входять до складу, тобто всього 24 ракети, це означає, що він може одночасно знищувати 24 цілі. Тобто якщо в ударі задіяно багато ракет, то у випадку з IRIS-T більшість ракет, якщо їх помітить система, буде знищено», – розповіли у Повітряних силах ЗСУ.
Що ще нададуть союзники для прикриття українського неба?
Сполучені Штати найближчим часом відправлять нашій державі дві системи NASAMS. Це ЗРК – спільна розробка американської та норвезької компаній – забезпечує оборону ближнього і середнього радіусу дії. Як засіб ураження застосовуються ракети AIM-120 AMRAAM класу «повітря-повітря», які нам передадуть Нідерланди та Велика Британія.
NASAMS та вже згадані IRIS-T схожі, але водночас мають певні відмінності: обидва комплекси можуть захистити і від літаків, і від ракет; їх дальність та висота ураження цілі аналогічні в останніх модифікаціях – 40 кілометрів та 20 кілометрів відповідно. Однак у NASAMS використовуються ракети з радіолокаційним наведенням, а IRIS-T – з інфрачервоним. Батарея NASAMS складається з дев'яти пускових установок на 54 ракети (тобто більше, ніж у IRIS-T), пункту керування та трьох радарів AN/MPQ-64. На відміну від IRIS-T, NASAMS має оптичне наведення, яке дозволяє запускати ракети без включення радара, щоб не видавати свою позицію.
ЗРК Crotale
Окрім американців та німців, ЗРК малої дії під назвою Crotale NG передасть Франція. Відомо, що французькі ВПС мають 12 цих комплексів із зенітними ракетами VT-1 (дальність до 11 км), отриманих у 1994-1995 роках, які перебувають на озброєнні чотирьох ескадрилій для захисту авіабаз. Кожен комплекс включає один командний пункт і дві 8-зарядні буксировані пускові установки, виконані на тривісних причепах. Crotale NG пройшли модернізацію у 2010-х роках, зокрема оснащені новими тепловізійними системами супроводу цілей.
ЗРК Hawk
Іспанія відправить в Україну чотири зенітно-ракетні комплекси Hawk. До речі, як натякнув голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі, наша держава може отримати Hawk і від Сполучених Штатів: «Це стара, проте доволі ефективна система середньої висоти та середньої дальності». Ще один момент – глава Міноборони Олексій Резніков, подякувавши іспанцям за ППО, сказав: «На підході ще кілька Hawk». Пазли складаються.
Що це за система? MIM-23 Hawk (повна назва) – це основний ЗРК США (до появи Patriot, – Ред.) та союзників по НАТО часів Холодної війни, який цілком може посилити обороноздатність України, бо має ряд важливих переваг: хоча Hawk і належить до минулого покоління ЗРК, але пройшов ряд модернізацій, зокрема, всі системи комплексу цифровізовані, а найголовніше – він може працювати із сучасним радаром AN/MPQ-64 Sentinel, який також використовується у NASAMS. Вогневі можливості – зенітна ракета MIM-23, яка, знов таки, постійно проходила оновлення та модернізації до середини 90-х років. Дальність знищення цілей – до 45-50 км, висотність цілі – до 20 км, швидкість ракети 2,4 Маха. Ракета наводиться на ціль напівактивною головкою самонаведення. Важливо: цих ракет було вироблено понад 40 тисяч, а це говорить про те, що і їх дефіцит в осяжній перспективі, скоріш за все, не загрожує.
Нарешті, НАТО передасть сотню станцій глушіння безпілотників, які допоможуть захистити населення та інфраструктуру нашої країни від російських та іранських дронів.
Інтегрувати в єдину мережу радянські та сучасні західні системи – це реально?
До складу української системи протиповітряної оборони уже входить озброєння західних зразків, як от ЗРК IRIS-T і Stormer, ЗСУ Gepard, ПЗРК Stinger, Starstreak, Mistral. І скоро матимемо ще більше. Втім, основний «кістяк» захисту неба складається й, очевидно, складатиметься з радянських С-300, «Бук», С-125, «Тор», «Оса», «Стріла-10», «Тунгуска», «Шилка»… Так, ці комплекси старі. Ні – вони зовсім не погані. Тут питання в іншому.
ЗРК С-300
Як уже було згадано, союзники та партнери мають допомогти нашій державі створити інтегровану систему ППО.
Що це таке?
В коментарі Укрінформу заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь навів простий приклад: «Уявіть собі звичайний офіс, в якому працює десь 20-30 співробітників, і за кожним із них закріплений персональний комп’ютер. Уявили? Добре. Тепер є проблема: як зберігати використовувану інформацію, як зробити її загальнодоступною, як обмінюватися цією інформацією з іншими користувачами, як спільно використовувати диски, принтери, сканери, модеми декільком користувачам? Рішення: об’єднати всі комп’ютери в єдину комунікаційну систему – комп’ютерну мережу. Думаю, логіка зрозуміла. Тобто все аналогічно з інтеграцією, наприклад, ЗРК IRIS-T з іншими системами іноземного виробництва, зокрема, з тими ж NASAMS, які надійдуть в Україну найближчим часом, або ж Patriot, які, певен, наша держава в майбутньому також отримає».
Простими словами, ідея полягає в тому, щоб усі наявні комплекси ППО/ПРО інтегрувати в єдину автоматизовану систему, з єдиним центром управління.
«Щоби безперервно, 24/7, був обмін даними та реагування на виклики, небезпеки і загрози», – додав військовий експерт.
Як все це виглядає на практиці?
«Наприклад, відбувається пуск ракети, радари їх засікають і розподіляють відповідну інформацію в інтегрованій системі. Далі – ця система в автоматичному режимі визначає, які саме ЗРК – Patriot, NASAMS чи IRIS-T – можуть знищити повітряну ціль», – каже пан Самусь.
Якщо ж відбувається пуск одночасно декількох ракет різного типу – «Іскандер», «Калібр», Х-101 – тоді система визначає, яке конкретно ЗРК «полюватиме» за тією чи іншою ракетою. Умовно: Patriot бере на себе дві ракети «Іскандер», NASAMS – два «Калібри», IRIS-T – одну Х-101.
Збиваємо ворожі повітряні цілі – літаки, ракети тощо – з ПТРК Stinger
Що ж, з визначенням інтегрованої системи ППО розібралися. Тепер ключове питання: як бути з радянськими комплексами – зможемо їх об’єднати з більш сучасними зразками, які союзники або вже дали, або передадуть найближчим часом?
«Те, що в нас є – радянське – не дуже інтегрується до єдиної системи наведення. Бо кожна з систем використовує свої радари, а чужі – не бачить. Наприклад, С-300 не обмінюється даними з Бук-М1», – каже редактор мілітарного порталу Defense Express Валерій Рябих, – Натомість NASAMS, IRIS-T, Patriot та інші модернізовані системи ППО мають загальні шини та протоколи передачі даних, що дозволяють їх об’єднувати до єдиного контуру, до якого також можуть інтегруватись і сучасні українські системи огляду обстановки. Тобто РЛС, як от 79К6 «Пелікан» виробництва НВК «Іскра», – так. А щодо радянських ЗРК – маю сумніви».
Керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук частково з цим погоджується: «Інтегрувати імпортні ЗРК в єдину систему АСУ ППО, а точніше – інтегрувати наші старі радянські ЗРК та наші радіотехнічні бригади в сучасну систему управління, стандартизовану за стандартами НАТО – це складна задача. Особливо, коли робити це одночасно з максимальним бойовим навантаженням на сили і засоби».
За його словами, ніхто такого ще не робив.
«Втім, наші сусіди – Польща, Румунія, інші країни східного флангу НАТО – поступово інтегрують свої пострадянські засоби протиповітряної оборони й радіотехнічні війська в єдину систему ППО НАТО. Тільки в мирний час це займає роки, а нам треба вкластися в тижні і місяці», – додає пан Лакійчук.
Проте військовий експерт стверджує, що командування Повітряних сил ЗСУ про проблему знає (вона враховувалася, ще коли складалася «Візія Повітряних сил 2035») та активно вивчає досвід наших партнерів: «Можливо, на особливий період будуть застосовані якісь проміжні варіанти – наші умільці на всі руки можуть і не таке. Як в тому анекдоті: «Інструктор НАТО питає українського бійця: «Як ви змогли з ПТРК збити літак? Адже в інструкції з експлуатації…» А солдат перебиває: «То до нього ще інструкція є?».
Тим часом Михайло Самусь каже, що якщо старі радянські системи, приміром, той же С-300, не вдасться повноцінно інтегрувати, то доведеться передавати інформацію в напівавтоматичному режимі.
«Якщо не буде прямого зв’язку, то інформація з радарів, які будуть інтегровані в єдину автоматизовану систему управління, передаватиметься через якусь проміжну ланку. До прикладу, С-300 управляються дещо іншими, ще радянськими апаратами, грубо кажучи, ще на транзисторах. Тож, мабуть, через сучасний протокол ці ЗРК не підключиш, – розповідає заступник директора ЦДАКР. – Але знаючи наших умільців, які, без перебільшень, вважаються найкращими в Європі… Думаю, щось придумають, старе радянське і сучасне західне – об’єднають. Зрештою, не виключаю, що в натівських фахівців теж можуть бути на руках якісь розробки».
Відзначимо, що ніхто вірив, що з ПЗРК Stinger можна збивати ворожі крилаті ракети. Але Дмитро Шумський, солдат зенітно-ракетного взводу 57-го окремого радіотехнічного батальйону ЗСУ, нещодавно довів – можна! Причому збив за допомогою Stinger не одну, а дві ракети. Тож в цьому ключі – об’єднання всієї української ППО в один комплект виглядає досить обнадійливо.
Та навіть якщо нічого й не вигорить… Західні комплекси ППО/ПРО (IRIS-T, NASAMS, Hawk, Crotale NG і так далі) 100% інтегруються й працюватимуть як єдине ціле. А старі радянські – або в напівавтоматичному режимі, про що каже пан Самусь, або так, як зараз, тобто стабільно (величезна подяка нашим зенітникам за майстерність!). У будь-якому разі, невдовзі ситуація точно зміниться в кращу сторону.
Нагадаємо, що на сьогодні українські військові збивають від 50 до 60% ворожих ракет. А з надходження додаткових систем та ракет до них – цю цифру можна буде довести й до 70, й до 80%. І це багато, враховуючи, що жодна з існуючих у світі систем ППО не дає 100% гарантії.
Переможемо! Слава ЗСУ!
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
