Оленівка: рік після російського теракту 28.07.2023 11:46 Укрінформ ООН відкинула версію влучання ракетою HIMARS. Рідні тих, хто перебував у колонії, хапаються за найменшу надію
На тимчасово окупованій території Донецької області – у колонії №120 в Оленівці – минулого року в ніч із 28 на 29 липня росіяни вчинили теракт, у результаті якого загинуло не менше півсотні українських військовополонених і понад 130 захисників було поранено. На той момент беззбройних та знесилених оборонців із «Азовсталі», які за наказом найвищого командування ЗСУ під гарантії міжнародних організацій склали зброю. Багатьох з них утримували в жахливих умовах полону в Оленівці. Когось відправили в інші табори. Рівно рік тому україну вразила страшна звістка: барак, в якому утримувалися полоне було підірвано. По суті, азовців було росіянами по-звірячому вбито в порушення всіх домовленостей і конвенцій.
До роковин трагедії Укрінформ поспілкувався з родинами полонених і тих, кого вважають загиблими, а також патронатною службою полку «Азов» й Офісом Генпрокурора. Коли буде розкритий цей цинічний злочин масового вбивства українських героїв?
Колонія в Оленівці. Фото AP
ЗАГИБЛИХ ЩОНАЙМЕНШЕ 53, ПОРАНЕНИХ – ПОНАД 130
«Барак 200» – на новітньому сленгу так позначають теракт в Оленівці бійці, які вийшли з полону. «Це одночасно і приблизна кількість людей, яких туди зігнали для страти, і символ смерті. Бо «двохсоті» – так кажуть про загиблих, – коментує Укрінформу Ольга Кравченко з Патронатної служби «Азову» керівниця відділу по роботі з полоненими та їх сім'ями. – Україна майже одночасно дізналася про теракт й отримала з інтернет-мережі «російські» списки загиблих та поранених. Сторона-агресор на контакт не йшла, не уточнювала дані і не надавала нових».
Про те, що інтернет-списки не точні, стало зрозуміло пізніше: коли в результаті обмінів почали повертатися бійці та коли почали досліджувати ДНК загиблих. «У відразу поширених списках постраждалих, як згодом з’ясувалося, були й ті, хто, найімовірніше, помер вже по дорозі в лікарню. У тих списках загиблих було й кілька людей, хто вижив-виборов своє життя на межі з смертю», – каже Ольга Кравченко. Й уточняє: «Акцентую, що травми отримали абсолютно всі, хто був у тому ангарі, контузії отримали 100 % людей, а ще осколкові та інші поранення, які в тих умовах кваліфікували, як легкі та середні. Їх не заносили тоді, навіть, в список «трьохсотих» поранених, тобто.
Керівниця відділу по роботі з полоненими та їх сім'ями Патронатної служби «Азову» знає, через яке пекло весь цей час проходили родини загиблих і постраждалих. «Горе, біль та відчай йде разом з ними. А ще – жах від безсилля, адже досі не вдалося добитися того, щоб чи то українська, чи міжнародна група обстежила місце злочину. Росія не підпускає жодні структури в Оленівку. Разом з тим, РФ донині тримає в полоні безпосередніх учасників трагедії, не зважаючи на норми гуманітарного права та важкі незаліковані поранення українських захисників», – розповідає пані Ольга.
«У результаті варварського злочину, за офіційно непідтвердженими даними, загинули щонайменше 53 та були поранені понад 130 українських захисників. З того моменту на місце злочину не було допущено жодного міжнародного експерта-криміналіста чи міжнародної організації із поважною репутацією», – коментує Наталка Зарицька, керівниця громадської організацію «Жінки зі сталі». Богдан, її чоловік, у ту трагічну ніч був у сусідньому бараку.
Богдан Зарицький і його син Сашко
До речі, з фотознімка, на якому малолітній син Наталки та Богдана Зарицьких з намальованим ним плакатом «Врятуйте Маріуполь. Save Mariupol», розпочалася масова кампанія на захист українських воїнів. Тільки за першу добу світлину поширили тисячі людей..
ЛЮДИ НЕ ВІРЯТЬ, ЩО ВОНИ ВТРАТИЛИ СВОЇХ НАЗАВЖДИ
Ще у жовтні минулого року на рідну землю доставили понівечені тіла 62 українських військових, серед яких — загиблі з «Бараку 200». Після ДНК-експертиз хтось уже захоронив найдорожчих людей. А є ті, хто не згоден вірити експертизам і досі живе останніми надіями на чудо.
Ми спілкуємося з пані Ксенією, яка розповідає про свого брата, Ігоря Прокопенка, який з 18 років пішов служити за контрактом. Цілеспрямовано перевівся в «Азов». Востаннє вони бачилися на новорічні свята зустрічі 2022 року. На комбінаті «Азовсталь» у Маріуполі він перебував з побратимами з березня. Звідти 21 квітня востаннє вийшов на зв’язок. Не жалівся; казав, що якось прорвуться; розумів при цьому, що деблокування не буде.
Чисельні звернення Ксенії до державних установ та міжнародних організацій для пошуку брата – шлях довгий і нервовий. Спочатку була комунікація з Національним інформаційним бюро, де збирають та систематизують усю інформацію про полонених військових та цивільних українців. Далі – військова частина та Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Відповідь була: «евакуйований в полон». Утім у Міжнародному комітеті Червоного Хреста не змогли підтвердити, що брат Ксенії в російському полоні Згодом з’ясується, що він залишив «Азовсталь» ввечері 16 травня 2022 року. Він виносив із заводу важкопораненого бійця, якого вдалося повернути з полону у вересні минулого року. Цей важкопоранений боєць і розповів потім про Ігоря Прокопенка…
А 23 травня нинішнього року матер Ігоря, яка перебуває на тимчасово окупованій території, через інтернет-сповіщення повідомили, що генетична експертиза на 99,9% показала співпадіння одного з повернутих тіл із її рідним сином … Рідні ще раз хочуть пересвідчитися, що дійсно є співпадіння ДНК, просять Міжнародний комітет безвісти зниклих, головний офіс якого знаходиться в Гаазі (Нідерланди) про повторне дослідження. Для цього потрібен спеціальний дозвіл СБУ. На особистий запит, який надіслано на початку червня, Ксенія ще не отримала відповіді.
Наталія Пашнюк-Пашнєва з родиною – чоловіком і двома дітьми, а ще – з нареченою старшого сина – вирішила, що після співпадіння ДНК-експертизи вони поховають дорогу людину на Берковецькому кладовищі у Києві (саме в столиці знаходяться всі повернуті російською стороною тіла українських захисників). Було це нещодавно, 4 липня.
Євген пішов на строкову службу у 2011 році, наступні десять служив у Херсоні, незадовго до повномасштабної війни, буквально у січні, перевівся в «Азов». У Маріуполі з металургійного комбінату, який тримав оборону 82 дні, виходив 18 травня (потім знайшлося відео, де він виносив з «Азовсталі» пораненого) і потрапив в Оленівку.
Родині після 24 лютого 2022 року двічі з «херсонської» частини помилково повідомляли, що їхній син-гранатометник загинув. Тож і нині до останнього їм не хотілося вірити, що це насправді сталося. Понад 10 місяців родина чекала свого Женю, який офіційно значився військовополоненим. Хоча його прізвище було від початку у російських списках загиблих. Й як грім серед неба – у квітні 2023 року у Координаційному штабі з питань сказали, що Євген загинув в Оленівці. 22 червня, повідомили про результати ДНК-експертизи…
«Може, Женя ще об’явиться,» – каже мама Євгена пані Пашнюк-Пашнєва. – «Хоч і прощання вже було, мене це мучить. Він телефонував 20 червня минулого року рано-вранці. Сказав, що дуже хоче бабусиних коржиків й обмовився, що з калюжі воду п’ють… Я розказувала, що у нас – у Великій Олександрівці на Херсонщині проходить лінія фронту. У городі з одного боку – наші ЗСУ, з іншого – російські війська»…
Рідні постійно нагадують про «азовців», яким випало випробування Оленівкою
Рідні постраждалих та загиблих в Оленівці намагаються триматися разом. Чат у соціальній мережі поступово переріс в об’єднання Olenivka Families Community.
Представниця спільноти Марія Алєксєєвич розповідає, що її чоловік Сергій, «азовець» , був двічі поранений. Він – один з тих, кого окупанти вивезли спочатку в Оленівку, а потім, за повідомленнями російських ЗМІ, у Росію. Понад рік молода жінка не чула рідного голосу і не отримувала листів. Остання інформація про чоловіка від звільнених військовополонених, що він живий – це кінець вересня 2022-го. «А з того часу в мене немає ніяких звісток», – говорить Марія.
На початку травня 2023 року родини постраждалих та загиблих в Оленівці зустрічалися з представниками МКЧХ у Женеві. Хоча, наразі, повного розуміння, а головне дієвої підтримки міжнародної організації вони не відчувають.
ОФІС ГЕНПРОКУРОРА: ІДЕНТИФІКОВАНО 33 ОСОБИ ЗАГИБЛИХ
Росіяни збрехали, коли звинуватили Україну в обстрілі Оленівської колонії з реактивних установок HIMARS в липні минулого року і загибелі близько 50 військовополонених, – такий висновок випливає із офіційної заяви нинішнього 25 липня глави Управління ООН з прав людини Фолькера Тюрка. Посадовець також зазначив, що Росія не надала представникам міжнародної організації гарантій безпечного доступу до місця вибуху.
Управління ООН змогло провести детальні бесіди з тими, хто вижили після інциденту в Оленівці, та проаналізувати наявну додаткову інформацію. Тож у заяві читаємо: «Хоча точні обставини інциденту в ніч з 28 на 29 липня 2022 року залишаються незрозумілими, доступна інформація і наш аналіз дозволяють управлінню зробити висновок, що він не був спричинений ракетою HIMARS».
Колонія на тимчасово окупованій території в Оленівці. 29 липня 2022 року. Фото AP
Нагадаємо, через 25 днів після трагедії ООН створила групу з розслідування теракту в Оленівці. Однак через кілька місяців, 5 січня 2023 року, місію зі встановлення фактів обстрілу колишньої виправної колонії в смт Оленівка Донецької області за відсутності необхідних гарантій безпеки та доступу до місця злочину було зупинено. «Сподіваємося, що роботу місії найближчим часом буде відновлено», – йдеться у відповіді Управління інформаційної політики Офісу Генерального прокурора на запит Укрінформу.
Ще 29 липня 2022 року Офісом Генпрокурора до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом обстрілу військовими РФ колишньої виправної колонії в смт Оленівка Донецької області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України – про порушення законів та звичаїв війни. Йдеться про жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, що поєднані з умисним вбивством. Досудове розслідування здійснюється слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України.
У ході досудового розслідування було проведено комплексну експертизу. Висновок: вибух було спричинено внаслідок застосування реактивного термобаричного гранатомета.
За результатами молекулярно-генетичних експертиз ідентифіковано 33 особи з числа загиблих, тіла яких повернуто на підконтрольну Україні територію. Наразі триває ідентифікація інших 24 повернутих тіл загиблих, які могли перебувати в Оленівській колоні, відносно них проводяться відповідні експертизи.
«Окрім того, наразі допитано як потерпілих 13 військовослужбовців, яких повернуто на підконтрольну Україні територію і які утримувалися у одному із приміщень колишньої виправної колонії в смт Оленівка Донецької області, де стався вибух. Наразі вживаються заходи щодо установлення місцезнаходження усіх осіб, які перебували у момент обстрілу колишньої виправної колонії в смт Оленівка Донецької області», – констатує Офіс Генпрокурора. Досудове розслідування триває.
Представник Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки і оборони Олександр Кононенко каже: «Ми сподіваємося, що матеріали цієї завершеної справи будуть передані до Міжнародного кримінального суду, що буде доказом воєнних злочинів РФ».
Валентина Самченко, м. Київ
Фото надані ГО «Жінки зі сталі», Ксенією Прокопенко, Наталією Пашнюк-Пашнєвою, Марією Алєксєєвич
Источник: www.ukrinform.ua
