“Очі” артилерії на підступах Запоріжжя » Інформаційні новини світу
Главная » Україна » “Очі” артилерії на підступах Запоріжжя

“Очі” артилерії на підступах Запоріжжя

“Очі” артилерії на підступах Запоріжжя 22.08.2022 13:10 Укрінформ З ними ми зустрічаємось на позиціях, неподалік від одного з окупованих сіл Оріхівщини, ворог всього за три-чотири кілометри звідси.

Більшість військових Василівського батальйону тероборони з тимчасово окупованого Енергодара, Дніпрорудного, Кам’янки. Колишні шахтарі та атомники нині роблять усе, аби стримати ворога.

Буквально за пів години до нашого приїзду недалеко від їхніх позицій  відпрацювала російська авіація. Про це розповіли самі військові, а згодом відповідна інформація з’явилася й у зведенні Генштабу Міноборони.

“Тут ситуація складна, але контрольована. Наші підрозділи намагаються вибити ворога з тих позицій, які вони займають, але зробити це складно. Ворог також пробує наступати, проте в нього нічого не виходить. Якщо говорити про військову ситуацію в межах Запорізької області, то найважча вона саме на Запорізькому напрямку. Йде постійний обстріл. Наші засоби аеророзвідки працюють, засоби ППО контролюють небо. Українські військові регулярно тут збивають і літаки, і гвинтокрили окупаційних військ. Тож лінія фронту під нашим контролем”, — запевняє дорогою до місця зустрічі пресофіцер Запорізької окремої бригади територіальної оборони, капітан Андрій Бистрик.

Андрій Бистрик

“АРМІЯ БЕЗ НАРОДУ НЕ ЗДАТНА ПЕРЕМОГТИ”

Начальник штабу Василівського батальйону має позивний “Мажор”. Він  професійний військовий, офіцер ВМС колишнього СРСР. Ще в 2014 році прийшов добровольцем до військового комісаріату. В 2015-2016 роках служив у 54-й механізованій бригаді. У 2018-му вийшов на пенсію, але 24 лютого знову повернувся на службу.

“О 5.00 ранку я вже був в Енергодарі у військкоматі. Сам я зі Знам’янки, але більш як пів року без вихідних уже тут”, — каже військовий.

Він не приховує, що зараз, коли його село під окупацією, воювати важче, ніж у  2015 — 2016 роках.

“Тоді я знав, що родина, батьки і житло в безпеці. Стало воювати важче, бо ми знаємо, що наші території захоплені, а там близькі нам люди. Я думаю, що це відчуває зараз кожен військовослужбовець. Чи став ворог злішим? Я гадаю, він був таким завжди. Просто мешканці Запорізької області це чули лише з наших розповідей або ж дивились у новинах. А от для нас за ці роки принципово нічого не змінилось: як тоді ворог нищив наші села, стріляв із житлових кварталів по наших позиціях, так і зараз. А ми не могли дати відповідь, бо вони прикривались мирними людьми. Вони без жалю катували, вбивали людей і роблять це сьогодні. Є інформація про те, що вороги взяли в заручники мешканців Енергодара, Кам’янки, Знам’янки. Ми воюємо не з військом, ми воюємо з озброєною бандою терористів, які не дотримуються правил ведення бою, міжнародного гуманітарного права. Це бандити, яких треба нищити”, — розповідає начштабу батальйону.

“Мажор”

Він каже про надважливість Оріхівського напрямку, говорить що ворог розповсюджує фейки про те, що нібито 1 вересня Запоріжжя буде захоплено та швидко додає: “Напрямок ми стійко захищаємо і навіть проводимо контратакувальні дії”.

“Реально ворог збільшив у рази кількість обстрілів не стільки військових позицій, скільки міст. Він обстрілює Оріхів, Комишуваху, Таврійське — всі села. Причому завдає своїх підступних ударів по мирному населенню, об’єктах інфраструктури: лініях електромереж, трансформаторних станціях, елеваторах. Знищений ущент величезний елеватор в Оріхові. Ворог усіма силами намагається деморалізувати людей. Зараз іде війна на знищення. Армія без народу не здатна перемогти, якщо народ не витримає, то ми перестанемо існувати як нація. Нас просто не буде”, — продовжує співрозмовник.

Він розповідає про важкі дні війни — коли втрачали хлопців. “Мажор” говорить, що дуже тяжко, коли у твоєму батальйоні гинуть люди, і ти несеш за них відповідальність. Але війна — це певного роду “робота”, яку треба зробити, переборовши свої страхи.

“Мотивація в нас одна — нам потрібно звільнити Україну від окупанта, і це єдине, що нас об’єднує. Виженемо ворога — повернемось додому і будемо жити своїм життям. Я хочу, щоби моя онука сміялась, а не ховалась у підвалах”, — говорить військовий.

ВІЙНА — ЦЕ НЕ СТРІЛКОТНЯ, А ТЕХНОЛОГІЇ

Тим часом до розмови приєднується військовий на позивний “Бджола”. Виявляється, він професійний бджоляр. До війни 15 років працював на шахті у Дніпрорудному. Має пасіку на 100+ вуликів. Розповідає, що його мед їли не лише українці, а і європейці.

Пасіку він евакуювати не встиг, бо 24 лютого вже був у лавах ТрО. Нині за вуликами, бджолами та медом доглядає його товариш — пастир, якого в мирний час він навчав бджолярства.

“24 лютого, коли все почалось, я якраз виїхав зі зміни з шахти — і через наше село пролетіло 6 ракет. Я одразу прийняв рішення: взяв домашню рушницю і приїхав до військкомату, і от я тут”, — розповідає боєць.

“Бджола”

Він перейшов на українську мову з перших днів широкомасштабної війни, а ще… одружився на фронті. Весілля зіграли 16 серпня. Дружина — з Енергодара (також нині окуповане місто), вона ротний медик, має псевдо “Голка”, звуть Тетяна.

“Бджола” розповідає, як з побратимами заходив на одну з основних позицій, де треба було закріпитись. Говорить, що завдання було складним, і тоді, перед заходом на позицію, він запропонував їй одружитися. Тетяна відповіла “так”.

“Я більше року був розлучений і взагалі більше не збирався одружуватись, жив лише війною і думав лише про перемогу, а тут — кохання”, — говорить “Бджола”.

На родинній нараді було прийнято рішення, що він носитиме обручку на ланцюжку на шиї, аби не загубити під час виконання бойових завдань. Він зробив татуювання на честь коханої — зображення голки та поцілунок (справжній відбиток губ дружини), вона “набила” собі бджолу.

На фронті “Бджола” прикриває оператора дрона, підвозить боєкомплекти на гарячі напрямки, а вже скоро розпочне вчитися. Хоче керувати БПЛА.

“Я до цього інакше війну уявляв, думав що це більше стрілкотня, а виявилось, що війна — це тактика, технології, розум. Завдяки “очам” (так називають дрони та інші БПЛА — ред.) можна забезпечити безпеку особовому складу. Це раніше для розвідки групи висували, ризик був, а зараз дрони все зроблять”, — каже він.

Чоловік додає, що навіть, якщо так станеться, що буде втрачено дрон, то це лише гроші, а от людей вдасться зберегти. Він згадує, як у перші дні, коли тільки-но опинились на цих позиціях, треба було пройти ділянку, що була в сірій зоні. Тоді довелося самим іти повз ворожі розтяжки, а зараз це можуть зробити дрони.

“Війна дронів як з нашого боку, так і з їхнього. Буду вчитись, хоч і розумію, що це складно”, — говорить “Бджола”.

Під час розмови постійно чуємо “приходи”. Хлопці кажуть, що тиші на їхньому напрямку майже не буває. Ворог буквально засипає снарядами населені пункти.

Командир роти на позивний “Балу” додає, що ворог дуже боїться не втриматись на своїх позиціях, а тому обстрілює частіше.

“Найбільш небезпечні — САУшки, як на мене. Кожного дня обстріл — це наче замість “доброго ранку” о 4-ій годині”, — каже він. До речі, “Балу” також із Дніпрорудного і також шахтар. Так сталося, що його родина жила в окупації майже два місяці.

“Балу”

“Найважчий момент був, коли я був уже на фронті, а родина залишилась у  місті, яке захопив ворог. І незрозуміло, що, хто, кому та коли розповість”, — каже він, натякаючи на колаборантів.

Питаю, скільки годин на добу вдається поспати, враховуючи напружену ситуацію.

“Бджола” усміхається і каже: години 2-3, буває, щастить і трішки більше. А ще відновити сили допомагає мед.

ВІЙНА ДРОНІВ

Найкращим фахівцем, який керує БПЛА, військові вважають побратима, що має псевдо “Свят”. Він є оператором дронів і має цілу “зграю пташок”.

Хлопець з Енергодара, до війни працював старшим оператором та інженером  реакторного відділення, а нині займається аеророзвідкою, корегує наші міномети”, САУ, “чобіт” (СПГ-9) та скидає “подарунки” ворогам.

Керувати дронами навчився вже під час війни, на фронті пройшов курс і  отримав сертифікат.

“Чому обрав БПЛА? Бо це важко, це цікаво, і це майбутнє війни. Дрони летять уперед, все знищують, нічого не залишають, арта підчищає за “наводками”, і солдати не будуть практично стикатися лицем до лиця. Така війна буде… вона вже така. Дрони-камікадзе, дрони, що скидають “подарунки” — це майбутнє”, — говорить він.

“Свят”

“Свят” показує свою “зброю”, деякі з дронів подарували волонтери. Хлопець раніше і подумати не міг, що займатиметься такою справою.

“Де я, де дрони, де війна — так було раніше, але зараз концепція трішки змінилась”, — каже він.

“Свят” веде Тік-ток, у якому публікує різні відео про ситуації з життя військових, одне з них (про фальшиві військові позиції) набрало понад 2,5 млн переглядів.

Військові показали свою “окопну” кухню, пригостили чаєм. До речі, замість чашок у них “заглушки” з-під “чобота”.

ПРО ЩО МРІЮТЬ ВІЙСЬКОВІ

Під час розмови, запитала в кожного: “Що зробите насамперед після перемоги?”

“Мабуть, зустрінуся з тими, хто буде живий, і поїду до Львова, до онуки”, — сказав “Мажор”.

“Ого, навіть не думав ніколи про це. Буду продовжувати життя, яке було до війни. Хоча не факт, бо кожен день прожитий уже не буде таким, як попередній, і ми не будемо такими”, — відповів “Свят”.

“Відновлю пасіку, і мед мій поїде по всій Україні, ну і в Європу також”, — додав “Бджола”. Повернусь додому”, — сказав “Балу”.

Коли хлопці ділилися своїми планами на час після перемоги, на їхніх обличчях були усмішки, але в очах декого з них — стояли і сльози. Вони понад усе хочуть не просто стримати ворога, а звільнити кожне захоплене село і повернути домівки тим, хто як і їхні рідні, змушений був бігти від війни.

Ольга Кудря, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка

Запоріжжя Війна з росією

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*