Новий закон для ОРДЛО: як уникнути небезпеки та які виставити запобіжники » Інформаційні новини світу
Главная » Україна » Новий закон для ОРДЛО: як уникнути небезпеки та які виставити запобіжники

Новий закон для ОРДЛО: як уникнути небезпеки та які виставити запобіжники

Укрінформ зібрав коментарі з цих надважливих питань у майбутніх розробників — фракцій “Слуги народу”, “Європейської солідарності”, “Батьківщини” та “Голосу”

На початку тижня між головою Верховної Ради Дмитром Разумковим та міністром закордонних справ Вадимом Пристайком відбулась словесна “дуель”. Спершу пан Пристайко звинуватив депутатів у тому, що вони, мовляв, не поспішають розробляти закон про статус Донбасу (те саме стосується закону про амністію. – Ред.). “Було б добре, щоб ці тексти були напрацьовані станом на зараз, щоб ми приїхали з готовими документами (9 грудня в Париж на зустріч “нормандської четвірки”. – Ред.). Але я не бачу, щоб була створена група в парламенті, яка б узяла на себе цю ініціативу, сказала, що 31 грудня не за горами, давайте піднімемо наявний документ і подумаємо, що ми можемо переписати”, – сказав міністр і, крім усього іншого, наголосив, що новий закон про “особливий статус” ОРДЛО нібито треба узгодити з «лідерами» окупованих територій Донбасу (Але ж це одна із ключових вимог Кремля, а іще — щоби Україна закріпила цей “особливий статус” в Конституції. – Ред.).

Згодом прилетіла “атвєточка” від спікера: пан Разумков не погодився з главою українського дипвідомства, що депутати нібито зволікають із законом про “особливий статус” ОРДЛО, і підкреслив, що законопроект розроблятимуть одразу після зустрічі “нормандської четвірки” президент, депутати та “суспільство”.

"Без залучення всіх вищезазначених структур це буде дуже складно зробити. Президент про це говорив і вести якісь кулуарні або підкилимні розробки тих чи інших законопроектів – це порушувати ті обіцянки, котрі давалися українському суспільству”, — заявив пан Разумков, переконуючи, що парламенту вистачить 11 днів для розробки відповідного документу – парламент вміє працювати в прискореному режимі (останнє в 2019-му році засідання ВРУ, до речі, відбудеться 20 грудня. – Ред.).

Що ж, воно й не дивно, що наскільки стислі терміни викликають у багатьох неоднозначну реакцію. Звідси, маємо логічне запитання: що небезпечного може “пролізти” в новий закон про ОРДЛО та, власне, які запобіжники треба врахувати (ввести, закріпити) в цьому документі, аби унеможливити ймовірні загрози?

Із цими питаннями ми звернулися до представників чотирьох парламентських фракції, які, по ідеї, братимуть участь в розробці документу: “Голос”, “Батьківщина”, “Європейська солідарність” та “Слуга народу”.

Позиція “ВО “Батьківщини”: “Як і в 2014 році, так і зараз – виступаємо проти будь-якого спеціального закону для ОРДЛО”

За словами заступник голови фракції Сергія Соболєва, їх позиція залишається незмінною щодо “особливого статусу” для окремих районів Донецької та Луганської областей. І причин на це декілька.

Сергій Соболєв

“Ми не вважаємо, що це потрібно врегульовувати саме законом, ми категорично проти, і це ключове, проти тих норм, які закладені в документі щодо безпосереднього проведення виборів до взяття під контроль кордону, ми виступаємо проти того, щоб місцеві бойовики, які сядуть в міськради погоджували кандидатури суддів, прокурорів, щоб вони отримали право на створення своєї окремої місцевої, так званої народної міліції. Де-факто це все означатиме, що ця території є непідконтрольною Україні, а для міжнародних організацій, що Україна з цим змирилася. Саме тому ми ніколи не голосували, ні в 2014 році, коли він приймався на три роки, до речі, під тиском, в тому числі, й Заходу і, перш за все, Путіна, ні тоді, коли його двічі пролонговували. Тому наша позиція на сьогодні: вважаємо, що коли ми говоримо про особливий статус, то цей “статус” повинен бути забезпечений через максимальне розширення місцевого самоврядування і закріплення податків за місцевими територіями, не залежно від того, чи це Запоріжжя, Вінниця, Львів, чи Донецьк з Луганськом. Думаю, це єдиний вихід із ситуації”.

Сергій Соболєв також наголошує, що в такому форматі, як ото “мінський”, “штайнмаєрський” — їхня фракція вирішення проблеми не бачить. Адже без виведення усіх військ, без контролю за кордоном – це шлях в нікуди. “Коли матимемо контроль, то лише тоді зможемо обговорювати якісь вибори. А поки це обговорення триватиме – треба запровадити перехідне правосуддя, бо ж треба дати можливість тим, хто займав політичну позицію, але нікого не вбивав, фактично бути нормально інтегрованими в нове життя, звісно, без права обіймати жодних політичних посад та обиратися. Причому, вважаю, що українська сторона готова йти на такий м’який варіант, коли кордон контролюватиметься міжнародними миротворцями, а українські прикордонники стоятимуть за ними. Це був би варіант на якийсь час.

Натомість, те що зараз нам запропоновано, мовляв, проведіть вибори, пролонгуйте або дайте новий закон про ОРДЛО, ба, ще й внесіть зміни в Конституцію (а ми пам’ятаємо чим закінчилися подібні спроби – бунтами під Радою) – усе це закінчиться тим, як це відбувалося в минулі роки, тобто Путін продовжуватиме обвинувачувати Україну, розказуючи байки про те, що ми щось не виконуємо, а далі – вбиватиме наших співгромадян, здійснюватиме постійні провокації й фінансуватиме терористів”, – стверджує пан Соболєв. І додає: “Сімдесят років тому Німеччину також пробували схилити на схожий “план Штайнмаєра” тільки тоді він називався “планом Сталіна”, яким у 1952 році пропонувалося провести вибори по всій території Німеччини. На що канцлер Конрад Аденауер чітко сказав: “Території на свободу не міняємо. Або це наш кордон, і тоді ми проводимо вибори під контролем центральної влади, або, якщо там є окупаційні війська – ніякі вибори не проводитимуться”. За ці сімдесят років мало що змінилося…”

Позиція “Європейської солідарності”: “Є побоювання, що після “нормандської зустрічі” в парламенті намагатимуться продавити путінський варіант”

Голова комітету з питань інтеграції України з ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе насамперед наголосила, що президент обіцяв широке обговорення різними сторонами нового законопроекту перед його ухваленням Верховною Радою. Однак…

Іванна Климпуш-Цинцадзе

“Нічого подібного станом на зараз в парламенті не відбувається: робочі групи не створені, не ведуться дискусії з цього приводу, яку б ініціювала “монобільшість”. Але… За останні півроку Україна реалізовує будь-які забаганки Путіна задля цієї зустрічі в Парижі. Тому перше, що спадає на думку – це те, що після “нормандської зустрічі” нам привезуть готовий, написаний у Кремлі документ, який намагатимуться проштовхнути через парламент. Інакшого пояснення, чому цю дискусію не можна розпочати вже зараз у мене просто немає. 31 грудня… Очевидно часу недостатньо. Це перше, – каже пані Климпуш-Цинцадзе. – Друге – чинний станом на сьогодні закон, який кілька років поспіль пролонгувався. Як відомо, документ містить обмеження по часу – один із важливих запобіжників для того, щоби ми розуміли в який спосіб реалізовуються ці “особливості самоврядування” на окупованих територіях Донбасу”. Власне, щодо “особливостей самоврядування”. Це також принципово. Чому? А тому, щоби в законопроект не були внесені ніякі речі, які могли б спричинити федералізацію України, які б дозволяли мати цьому регіону якесь особливе значення чи якесь слово з точки зору визначення загальнонаціональної політики і безпеки, і зовнішньої політики, і напрямку руху як такого. Тобто, щоби за жодних обставин це не перетворилося з особливостей тимчасового місцевого самоврядування на щось потужніше, що матиме вплив на розвиток України в подальшому”

Позиція “Голосу”: “Запобіжник? Не приймати! Сам закон про ОРДЛО – уже небезпечно”

Якщо дуже коротко, то нардепи від “Голосу” Ярослав Юрчишин (заступник голови партії, перший заступник голови комітету з питань антикорупційної політики) та Роман Лозинський (перший заступник голови комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування) висловилися з цього приводу так: “мінські угоди” себе вичерпали, закон про ОРДЛО (розробка нового або пролонгація іще на рік чинного) – не потрібен. Далі – вони пояснюють чому…

Ярослав Юрчишин

“Закон може містити опис певних особливостей місцевого самоврядування. Аж до елементів автономії, які, однак, так не називатимуться. Запобіжник – не приймати його узагалі. Така позиція нашої фракції, – каже пан Юрчишин. – Утім найбільшим ризиком для України в “нормандському форматі” є погодження реалізації вимог Росії щодо проведення виборів на окупованих територіях до моменту повного контролю над ними України. За таких умов Росія доб'ється ключового: збереження точок неспокою в Україні та вживлення функціонерів сепаратистських угрупувань в політичну систему України. Щоб уникнути подібного сценарію треба настоювати на тому, що будь-які вибори можливі лише після деокупації та передачі територій під контроль української влади чи, щонайменше, миротворчій місії, в якій не буде представників Росії чи пов'язаних з нею”.

Доповнюючи колегу пан Лозинський каже, що це питання слід розглядати в значно ширшому контексті.

Роман Лозинський

“Перш за все, маємо розуміти, хто і де саме займатиметься розробкою нового закону. Ми всі очікували від президента та від міністра закордонних справ, що вони разом із нами, депутатами, озвучуватимуть єдину позицію щодо боротьби з агресором. Власне, ми неодноразово закликали їх дати чітку відповідь українцям: яка наша стратегія протидії? На жаль, дотепер відповіді немає. Тому “Голос” ініціював створення Тимчасової слідчої комісії, і саме в межах цієї комісії, на яку погодилися і фракція “Слуга народу”, і “Євросолідарність”, і “Батьківщина”, крім, звісно, ОПЗЖ, яку ми навіть туди не запрошували, повинні обговорюватися такі питання, як формування і реалізація державної політики щодо відновлення територіальної цілісності та забезпечення суверенітету України, окреслення небезпек та напрацювання відповідних запобіжників, зокрема, питання щодо закону для ОРДЛО. Так от, щодо останнього немає жодної впевненості, немає однозначної позиції, що такі норми узагалі потрібні, що вони не сприяють федералізації. Власне, немає можливості розглядати це питання в контексті потрібен закон чи не потрібен. Це лише один з етапів, одна з частин безпекової стратегії України. А стратегії… Її немає”, – наголошує пан Лозинський.

А також додає: “Якщо ж продовжувати дію цього закону в контексті “мінських угод”, то в цьому ми вбачаємо загрози, адже так звані “угоди” вже виконали свою історичну функцію, Україні з них потрібно виходити: обстріли не припиняються вже шостий рік, а люди продовжують гинути, незважаючи на “дію” попередніх домовленостей. Натомість, повторюся, треба взятися за спільне напрацювання нової стратегії перемоги для України. А поки такої ще нема – заморозити конфлікт”.

Позиція “Слуги народу”: “Маючи більшість, наша фракція робитиме все для того, аби документ був збалансованим та відповідав національним інтересам України”

Народна депутатка від “Слуги народу”, заступниця голови парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла заспокоює: про здачу інтересів України не може бути й мови.

Мар’яна Безугла

“Створення нового закону або внесення змін до чинного – це послідовний процес. У нас в парламенті є більшість, зокрема, у кожному із комітетів. Відповідно з нашого боку все буде організовано таким чином, щоби документ вийшов, по-перше, збалансованим, а по-друге, і це головне, – повною мірою відповідав (і не поступався) національним інтересам, питанням цілісності та суверенності, а також перспективам повернення й повного відновлення тимчасово окупованих територій. Саме це стоятиме на першому місці, – наголошує пані Безугла. – При цьому не забуватимемо про менеджмент та організацію роботи з ризиками, аби в результаті, аби в процесі створення цього закону ми не зіткнулися з тим, що називається підміною понять”.

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показанОбязательные для заполнения поля помечены *

*