Нове “районування” України: чи вийде “як хочеться”, щоб не “як завжди”
Аналітика
16.06.2020 11:44
Укрінформ
Зауважень до проєкту нового адмінтерустрою безліч – від ймовірних транспортних незручностей до загроз нацбезпеці. Як відповісти на виклики
Укрінформ повідомляв перед вихідними: Кабінет міністрів погодив проєкти постанов про утворення та ліквідацію районів, згідно з якими в Україні замість нинішніх 490 планують створити 129 нових районів. Тепер “м’яч на полі” парламенту. Адже рішення про створення й ліквідацію районів – виключне повноваження Верховної Ради. Тож саме народні обранці мають ухвалити постанову про затвердження нових районів з переліком територіальних громад, які до них входитимуть. На нас чекають і пов’язані із цим зміни до Податкового та Бюджетного кодексів (щоб забезпечити ресурсом додаткові повноваження місцевих громад). Доведеться змінювати й закони про місцеві держадміністрації та про місцеве самоврядування, осучаснювати низку інших законодавчих актів. Тобто, роботи в парламентаріїв – непочатий край. Особливо, якщо “на виході” хочемо отримати хороший результат. А не купу розрізнених і неузгоджених між собою рішень, що ряснітимуть далеко не орфографічними помилками.
Адже політики й експерти вже зараз звертають увагу на окремі положення проєкту реформи, які у майбутньому, на їхню думку, можуть принести проблеми. Йдеться і про нехтування інтересами жителів деяких нещодавно створених ОТГ, які тепер доведеться силоміць роз’єднувати. І про “штучність” утворення низки районів. Зокрема, через неврахування традиційних зв’язків, особливостей дорожньої інфраструктури, земельного господарювання, а також через застосування на догоду місцевим “князькам” і партійним бонзам принципу джеррімендеринґу (методу формування виборчих округів, який дає перевагу певній партії чи групі). І про потенційну неспроможність – передовсім, фінансову – окремих “новоутворень”. І про інфраструктурну “недолугість”. І про невідповідність рішень уже зробленим крокам у рамках медичної та освітньої реформ. І про те, що на вулицю буцімто можуть викинути десятки тисяч людей – нинішніх працівників районних органів. А хтось навіть каже про загрози національній безпеці (з огляду на нібито ймовірність спроб роздмухування сепаратистських настроїв).
Які ж із цих загроз реальні, а які – елементарні “жахалки” з метою налаштувати суспільство проти реформ і вставити черговий кубометр лісу в колеса реформаторам?
Про своєчасність та обраний механізм реформи
Наскільки доцільно саме тепер братися за таке масштабне реформування, яке зачіпає права та інтереси більшості співвітчизників і яке в багатьох вимірах як-то кажуть “ріже по живому”? Адже країна продовжує потерпати від зовнішньої агресії, що заважає втіленню реформи принаймні у Криму і в тимчасово окупованих районах Донеччини та Луганщини. І має купу додаткових проблем, пов’язаних з коронавірусом та економічною кризою. Водночас сидіти, склавши руки, чекаючи адекватності від Путіна, звісно ж, не можна. Без кардинальних змін Україна лише нарощуватиме відставання від “цивілізованого” світу.
Іван Лукеря
Головний аргумент прибічників реформи: відповідно до ухвалених торік законодавчих змін, місцеві вибори восени мають відбуватися вже з урахуванням нового адмінтерустрою. “Стратегічне завдання – місцеві вибори 25 жовтня 2020 року мають відбутися на новій територіальній основі на рівні громад та районів. І наступні кроки такі:
– пояснює експерт з децентралізації Іван Лукеря.
При цьому виконувати такі завдання, як це часто у нас буває, доведеться поспіхом. Річ у тім, що ми, як завжди “довго запрягали”, і країна вже не встигає вчасно завершити процес внесення змін до Конституції, які б стали комплексним законодавчим підґрунтям для реформи. Тож доведеться діяти “точково”, через ухвалення окремих законів і підзаконних актів. Причому, й часу для ретельного доопрацювання цих рішень бракує. А отже – можливі помилки і “перекоси”, які доведеться виправляти вже після реформи та, вочевидь, опісля місцевих виборів. Тому дуже важливо максимально унеможливити “закладання” цих помилок на етапі підготовки і розгляду документів парламентом.
“Майбутні райони повинні бути оптимальними за своїми параметрами для того, щоб налагодити ефективну систему державного управління, зокрема – формування на цьому рівні дієвих органів виконавчої влади”, – наголошує заступник Міністра розвитку громад і територій В’ячеслав Негода. Базовими для визначення кількості та конфігурації нових районів, за даними Мінрегіону, стали такі критерії:
Приклади “спірних рішень”? Їх вистачає!
Водночас експерти стверджують: у багатьох випадках автори проєкту самі ж порушили ці правила. Критикують документ і за штучність створення деяких районів. Також є питання до економічної спроможності, інфраструктурної доступності для усіх жителів та навіть відповідності головним параметрам за чисельністю населення низки майбутніх “новоутворень”.
Источник: www.ukrinform.ua
