У Берліні бояться, як би війна не перетнула кордони України
Наприкінці минулого року в інтерв’ю німецькому медіахолдингу міністр закордонних справ України Вадим Пристайко висловив сподівання на те, що Німеччина перегляне свою позицію щодо ненадання Україні військової допомоги.
«Ми дуже вдячні за фінансову підтримку ФРН та політичну прихильність Федерального уряду. Наше прохання про військову допомогу, на жаль, було відхилено. Я сподіваюся, що Берлін перегляне цю законсервовану позицію і все-таки вирішить посилити обороноспроможність України», – заявив міністр.
Бажання Вадима Володимировича є цілком зрозумілим. Але ж шанси на те, що цей заклик знайде відгук у надрах німецької влади, скажімо відверто, мінімальні.
Офіційний Берлін устами багатьох політиків різних партій і політичних сил з літа 2015 року неодноразово підкреслював, що бачить виключно політичний, а не військовий шлях вирішення «конфлікту», тому поставляти летальне озброєння Україні не буде. Так відповідав на аналогічний заклик попереднього очільника українського МЗС Павла Клімкіна також попередній керівник німецького МЗС Зіґмар Ґабріель, коли заявив рівно 2 роки тому під час візиту до Києва: «Якщо чогось там багато в цьому регіоні (на Донбасі), то це озброєння». Так міркує і нинішній міністр закордонних справ Гайко Маас.
Зіґмар Ґабріель
На цьому постійно наголошує й канцлерка Німеччини Ангела Меркель. Навряд чи вона зараз почує аргумент Пристайка про те, що допомога та підтримка, яку Німеччина і, загалом, ЄС надали Україні, є вкрай важливою, «але недостатньою, щоб припинити загибель людей». Тут виходять із протилежного, а саме – що більше зброї означатиме більше жертв.
У Берліні не дуже люблять називати війну на сході України саме «війною», хоча останнім часом усе більше починають уживати це визначення. Не дуже хочуть прямо говорити про те, що воюють проти української армії російські військові «у відпустках» або російські найманці. Тут описують протилежну сторону як «підтримуваних Росією, в тому числі озброєннями, сепаратистів». Отже цілком розуміють, що в разі отримання українським військом додаткової сучасної зброї, «сепаратисти» також негайно отримають «допомогу». Що, за логікою Берліна, означає накопичення її, зброї, в регіоні в таких масштабах, які можуть перерости в загрозу для Європи, яку та так намагається відвести від себе всі 5 з половиною років, локалізувати конфлікт, не дати йому перетнути кордони України.
ЗБРОЯ У КОНФЛІКТНІ РЕГІОНИ
Німецькі політики часто наголошують на виваженій політиці ФРН у галузі експортного контролю, мовляв, зброю продають виключно надійним державам, а саме членам ЄС, НАТО та їхнім партнерам і не продають країнам, які порушують права людини або ведуть війну. І взагалі – скорочують такий експорт.
Утім, дані про продажі озброєнь за 2019 рік яскраво демонструють, що вони не тільки не скорочуються, як дійсно відбувалося протягом попередніх трьох років, а навпаки – сягнули рекордного показника – майже 8 млрд євро, що на 65% більше, ніж торік.
Найбільші поставки були схвалені для партнера по ЄС та НАТО Угорщини – 1,77 млрд євро; США – 651 млн; Великої Британії – 474 млн; Південної Кореї – 371 млн; Австралії – 302 млн. Нема питань.
Источник: www.ukrinform.ua
