«Невизначеність» і «тривога» – це вичерпно про відставку Смолія
Аналітика
02.07.2020 20:09
Укрінформ
Єдине, що можна сказати напевно – це однозначно погана новина. А перспектива – в тумані: надто багато різного на неї впливає
Ця новина з тих, що поширюються миттєво: голова Національного банку Яків Смолій 1 липня завчасно (його “каденція” спливала лише у 2025 році) подав Президенту заяву про звільнення. Офіційна причина – через «систематичний політичний тиск». Президент Володимир Зеленський одразу вніс до Верховної Ради відповідне подання. Попутно пообіцявши, що Правління НБУ буде продовжувати свою діяльність на засадах незалежності та професійності. Міжнародний валютний фонд, який нещодавно таки зголосився підтримати Україну грошима, своєю чергою відзначив здобутки Нацбанку під керівництвом Якова Смолія та заявив, що очікує від наступника такої ж політики по забезпеченню незалежності НБУ. Посли країн Великої сімки теж стурбовані питаннями наступності та можливим кроком назад.
Перша серйозна реакція теж не забарилася. Мінфіну довелося скасувати щойно оголошений до розміщення займ єврооблігацій на $1,75 млрд під привабливі 7,3% з огляду на можливе у світлі новин падіння їх вартості та втрат для інвесторів. Це при тому, що нові євробонди України могли стати першим виходом уряду на міжнародні ринки капіталу з початку коронакризи. Якщо це тільки початок, то він не надто оптимістичний…
Персоналії як ті “червоні лінії”
Заява Смолія прозвучала досить раптово, хоча й була очікуваною. Останнім часом макроекономічні рішення НБУ нищівно критикували з усіх сторін – політики, урядовці, бізнес. Спікер Верховної Ради Дмитро Разумков ще навесні 2019 року заявив про необхідність проведення аудиту діяльності НБУ, на підставі якого він не виключав кадрових рішень. Депутати з кола Ігоря Коломойського, який сьогодні веде судову війну з НБУ за ПриватБанк, активно підкидали хмизу, розпалюючи на всіх рівнях невдоволення діями регулятора. Зокрема, його критикували за надто жорстку і незалежну монетарну політику, яка, за словами критиків, не сприяла підвищенню економічної активності та росту кредитування в Україні. Бо була спрямована виключно на таргетування інфляції, а зростання економіки, відновлення кредитування і т.д. Нацбанк начебто зовсім не цікавили.
Особисто Якова Смолія звинувачували у тому, що він самоусунувся від керівництва, віддавши всю управлінську владу першій заступниці Катерині Рожковій, соратниці та подрузі Валерії Гонтарєвої, що “втекла від справедливого народного гніву після влаштованого банкопаду”. І тому подібне.
Чекати розв’язки довго не довелося.
"Протягом тривалого часу на Національний банк України здійснюється систематичний політичний тиск. Це унеможливлює ефективне виконання мною обов’язків… Своєю відставкою я прагну застерегти від подальших спроб підірвати інституційні основи центрального банку в Україні", – написав Смолій в опублікованій на сайті регулятора заяві.
Звісно, подібна заява не могла залишити байдужою фінансову та економічну спільноту. Один з наближених до голови співрозмовників Економічної Правди в Нацбанку наголосив, що заява Смолія – це в першу чергу "протест на дії уряду та депутатів".
Борис Кушнірук
“Вважаю цю подію вкрай негативною, тому що правильно побудовані інституції важливіші за персоналії», – наголосив у своєму мережевому коментарі економіст Борис Кушнірук. Мовляв, така бурхлива реакція на рішення Якова Смолія, який після відставки Валерії Гонтарєвої зберігав постмайданну команду НБУ, свідчить про все ще слабку інституційність Нацбанку в Україні.
Довіра є, а це багато про що говорить
При цьому представники фінансових кіл відмічають, що керуючи центральним банком останні три роки, Смолій став для іноземних інвесторів опорою макроекономічної стабільності в країні. Йому і його команді значною мірою приписують останні досягнення в Україні: 2% інфляції, $28,5 млрд резервів, зниження облікової ставки у три рази – з 18% до рекордних 6%, і стабільний обмінний курс під час коронавірусної кризи. На ринку відсутні проблемні банки і за час коронакризи не було жодного набігу вкладників до банків.
«Можна написати два десятки пунктів, що позитивного зробило керівництво Нацбанку – очищення системи від «сміттєвих» і кишенькових банків, низька інфляція за рахунок таргетування, найнижча в історії облікова ставка 6%, міжнародні резерви в 28.5 млрд доларів, 100% відомих власників банківських установ, фінансова система прибуткова третій рік підряд…
«Але ключове, що маємо – довіру. Як громадян (сьогодні в банківській системі в два рази більше депозитів населення, ніж в 2015-му), так і міжнародних інституцій (неодноразово висловлену як в Брюсселі і Вашингтоні, так і через МВФ). Тому що ця галузь тримається на довірі і спокої, а також прогнозованості», – зазначив Олександр Лємєнов, експерт в сфері антикорупційної політики, засновник StateWatch.
Олександр Лємєнов
Однак, чи відбудеться ця відставка пана Смолія – ще не зрозуміло. «У тому вигляді, в якому ця заява зроблена, вказує, що ще до дня голосування у парламенті питання відставки Президент зіштовхнеться з таким неймовірно жорстким тиском з боку західних партнерів та експертного середовища в Україні, якого він ще не бачив за час своєї каденції. У зв'язку з цим, не виключаю, що ця відставка може і не відбутися», – припускає Борис Кушнірук.
Хоча, за його словами, питання професійного обговорення взаємозв'язку між монетарною та інших політиками управління економікою (регулюючою, бюджетною, фіскальною та митною), на жаль, не зникне з порядку денного незалежно від того, відбудеться відставка Смолія з посади голови Нацбанку чи ні.
Життя “після Смолія”: ризики і “плюси” для економіки та банківської системи
Втім, як уже стало відомо, з розглядом питання про відставку Якова Смолія парламентарії не тягнутимуть. Президент вніс до ВР відповідне подання, профільний комітет його підтримав, призначено позачергове “кадрове” пленарне засідання. Тож у п’ятницю народні обранці можуть “подякувати Якову Васильовичу за роботу”. За словами керівника парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, голоси (завдяки критичному ставленню депутатів до політики НБУ і самого Смолія) для цього знайдуться. До призначення нового очільника – а процес цей буде, вочевидь, набагато тривалішим та більш неоднозначним, аніж відставка, – Нацбанком керуватиме перший заступник голови правління Катерина Рожкова. Тож у “перехідний період” політика регулятора навряд чи зміниться. За винятком хіба окремих поступок виконавчій владі країни в питанні грошової емісії. Роботу друкарського верстата можуть пришвидшити. Поки що “в розумних межах”.
Данило Гетманцев
А ось із діяльністю “повноцінних” наступників Якова Смолія пов’язано чимало і сподівань, і побоювань. Тональність оцінок залежить від того, чи підтримують нинішню стратегію Нацбанку коментатори – економісти, політики, підприємці, банкіри, медійники і “звичайні” українці. Нюансів та “відтінків” безліч – куди більше, ніж 50. Загальні ж висновки такі: все залежатиме від ідеології й “економічних переконань” нового очільника та від ступеня залежності рішень регулятора від влади і центрів впливу поза владою. А головне – від збереження незалежності НБУ, за чим особливо пильнуватимуть наші міжнародні партнери. Спробуємо узагальнити висновки і прогнози.
Ризик №1: Пришвидшення емісії, девальвація гривні й галопуюча інфляція
Прибічники політики Валерії Гонтарєвої та її наступника Якова Смолія особливо хвалять НБУ зразка 2015-2020 років за послідовну монетарну політику й політику інфляційного таргетування. Противники ж навпаки – критикують за надмірне закручування “гайок” і за “низьку інфляцію як самоціль”, без урахування потреб економіки у “паливі для розігріву”. Помірна інфляція, як ми пояснювали, і справді є одним із каталізаторів економічного зростання. Її ж відсутність і надмірне зміцнення національної валюти (як відбувалося торік) шкодять нашим експортерам та експортному потенціалу країни загалом. Поступово гальмуючи і внутрішні економічні процеси. Друга половина 2019-го – теж нам за приклад.
На думку прибічників емісії, в умовах подолання країною економічної і коронавірусної криз підняття показника інфляції із нинішнього “дна” (менше 2% з початку року) стимулюватиме відновлення, заохочуючи бізнес до інвестицій. Принаймні, внутрішніх. При цьому головна мета увімкнення верстата – покриття бодай частини величезного дефіциту бюджету.
В НБУ до останнього противилися цим вимогам, нагадуючи про негативний досвід спроб розв’язати проблеми завдяки друкуванню грошей у 1990-ті, 2008-му і 2014-му роках. Коли це лише поглиблювало проблеми. Бо надруковані для покриття бюджетного дефіциту гроші не мають товарного покриття. А отже, рано чи пізно негативно тиснутимуть на споживчий ринок, банківську систему і національну економіку. "Не хотілося б знову випускати із пляшки "джина інфляції та девальвації", коли гривня девальвує, зростає інфляція, збільшуються витрати бюджету. Потім знову фінансується дефіцит монетарними засобами… і так далі. Це шлях в нікуди", – наголошує заступник голови правління НБУ Дмитро Сологуб.
Источник: www.ukrinform.ua
