Настання ворога протягом 10 днів: буде гаряче, але перспективи у ЗСУ — обнадійливі 08.02.2023 11:39 Укрінформ У російських окупантів є лише одне напрям, де для них існує якась перспектива. А у нас їх – три
На початку тижня авторитетне британське видання Financial Times опублікувало статтю під назвою “Україна готується до нового наступу росії” (Ukraine prepares for renewed Russian offensive). У ній з посиланням на неназваного радника ЗСУ стверджується, що Київ отримав “дуже надійні розвіддані про наміри”: загарбники не чекатимуть 24 лютого, а почнуть наступ в найближчі десять днів. Він може початися в районі Кремінної на Луганщині та Лимана на Донеччині, де зс рф вже кілька тижнів концентрують великі сили. Крім того, FT відзначає, що рф перекидає війська у населені пункти поблизу Маріуполя, посилюючи угруповання на півдні Донецької області.
Схожу інформацію має голова Луганської ОВА Сергій Гайдай. За його словами, новий наступ росіян на Донбасі можна очікувати в будь-який день після 15 лютого: “Окупанти стягують все більше і більше резервів на цьому напрямку”.
У Луганській і Донецькій областях фіксують дедалі більше техніки, яку росіяни, каже пан Гайдай, “частково ховають десь у лісопосадках, частково закопують, а також більше будують укріплень, звідки намагатимуться робити наступ”
“Загарбники підвозять боєкомплект, але витрачають його вже не так, як раніше, а значно економніше. Це теж свідчить про те, що росіяни готуються до наступу. (…)
Тим часом міністр оборони Олексій Резніков заявив, що Силі оборони очікують можливих наступів ворога до символічної дати 24 лютого, проте закликавши довіряти виключно офіційній інформації. І закликавши не просто так.
Українські ЗМІ поширили статтю FT… з маніпулятивними заголовками. Навіщо?
У матеріалі британського видання йдеться про те, що активізацію загарбників слід чекати на Східному фронті. Проте деякі вітчизняні медіа вирішили додати у заголовки новин трішки “гірчинки-перчинки”, підсиливши їх словами “масштабний”, “широкомасштабний” і так далі. Один із прикладів: “Financial Times: “Росія може розпочати новий масштабний наступ у найближчі 10 днів”. Донбас, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська, Запорізька області — із застосуванням масованих повітряних ударів.
“Це хайповий заголовок. В статті Financial Times йдеться не про широкомасштабний наступ, а про Донбас, — коментує Укрінформу військовий експерт, директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь. — По правильному заголовки українських ЗМІ мали б виглядати десь так: “На Донбасі очікується посилення наступу рф”.
Можна ще зрозуміти, коли подібні заголовки майорять на сторінках західних ЗМІ. Ракетні обстріли електростанцій вже не так збуджують середньостатистичного читача з умовної Німеччини, Франції чи США. Але тема війни не повинна сходити з перших шпальт. Наразі партнери дають нам танки. Йде обговорення щодо літаків. Тож матеріали про мільйон рашистів і новий масштабний наступ — усе це обґрунтовує необхідність надання зброї Україні, це нашій державі на руку. Але…
“Маємо пам’ятати, що ворожа пропаганда не спить. Хайпові заголовки українських медіа про широкомасштабний наступ… Усі ці наративи Росії може використати для ІПСО”, – наголошує пан Самусь.
Про одну із таких ІПСО – докладніше.
6 лютого прокремлівські ресурси, як від «Військового огляду», із посиланням на неназване турецьке видання, яке, своєю чергою, посилається на нібито ізраїльську розвідку, опублікували “оціночні дані про втрати сторін у конфлікті в Україні”. Втрати особового складу окупантів склали: 44 500 – поранені, 18 480 убиті, 323 полонені. Тим часом “втрати” ЗСУ: 234 тис. – поранені, 157 тис. – загиблі, 17320 – полонені. Згодом поширивши розпропаганду для “втрат” України Ілон Маск. На своїй сторінці у Twitter він написав: “Трагічна втрата життя”. Його твіт переглянули понад 17 млн (на 8 лютого) користувачів соцмережі.
A tragic loss of life
— Elon Musk (@elonmusk) February 6, 2023
“Це приклад ідеального ІПСО. Цифри по “втратах” ЗСУ також прокоментував полковник армії США у відставці Дуглас Макгрегор, який постійно несе маячню на пропагандистському Russia Today. Але полковник помилився в одній цифрі, сказавши, що втрати ЗСУ складають 257 тис. осіб. Очевидно, темник йому надіслали, але він ще не встиг детально з ним ознайомитися”, — гірко іронізує військовий експерт.
Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко також звернув увагу на оцей “масштабний наступ рф”.
“Без посилання на будь-які джерела в соцмережах, ТГ-каналах шириться інформація про те, що враг готує одночасне настання на Житомирську, Київську, Чернігівську, Сумську, Запорізьку області… І все це, мовляв, буде супроводжуватися масованими ударами з повітря. зброї. Треба заходити літаками в наш воздушний простір. як це не дивно, рашистські інформаційні вкиди все ж мають ефект. Люди продовжують їм вірити.
Пан Коваленко зазначив, що російські окупанти прекрасно розуміють, що у них є певне вікно можливостей. Вони бачать, що нам передають танки, яким вони навряд чи зможуть щось протиставити.
Ворог розуміє, що поки ЗСУ не отримали обіцяні союзниками танки та інше важке озброєння, треба поспішати з наступом
“У найближчі 2-3 місяці в Україні буде сформовано та повністю укомплектовано повноцінні штурмові БТГр, що складаються виключно з техніки західного зразка. Починаючи від танків та закінчуючи артилерією. Цим БТГр у наступі окупанти не зможуть нічого протиставити в обороні, не кажучи вже про перспективи наступу”, — додав він.
Але західна важка зброя може потрапити в Україну у березні, в кращому випадку. Це про Leopard та Challenger 2. Abrams взагалі можуть потрапити до нас до кінця цього року. В рф це все розуміють. Зрештою, як розуміють і те, що лютий — їхня можливість. А тому намагаються цим скористатися, готуються до наступальних дій, щоб захопити якомога більше територій й надалі оборонятися.
“Ворогу не вистачає ресурсу. Але применшувати загрозу все-таки не потрібно. Як і не потрібно перебільшувати цю загрозу”, — наголошує Олександр Коваленко.
Зі сторони білорусі — все без змін. В Запорізькій області ворог у стані “спокою”. А от на Донбасі фактура дещо інша
“На сьогодні росіяни сконцентрували на Донбасі найбільші сили. Для шляху окупація Луганською та Донецькою областей є першочерговим завданням”, – акцентує Михайло Самусь.
Все почалося ще з вересня, коли Пригожин-Суровікін стали кураторами донбаського напрямку, пообіцявши путіну, що до кінця 2022-го захоплять цю територію. Але жодних успіхів ця компашка не змогла досягнути.
“У січні повернули назад Герасимова, дали йому останній шанс — таки взяти Донбас. На інших локаціях у ворога жодних перспектив”, — переконує пан Самусь.
За його словами, в Росії зараз фізично немає ресурсів для створення ударних групувань.
“Якби такі угруповання створювалися, то це було б помітно, як от минулого року. І оцінки українських та іноземних експертів фактично збігалися. Тоді наголошувалося, що рф готова до проведення широкомасштабної операції. Зараз — ні. Єдине, де у росіян сконцентровані сили — це Донбас, зокрема йдеться про Лиман, Бахмут, Вугледар”, — перелічує він.
Але й тут не обійшлося без “але”.
Якщо говорити про якусь стратегічну операцію, то все, що може на сьогодні рф — це організувати операцію на кшталт Першої світової. Панування в повітрі немає. Українська ППО/ПРО, як висловився експерт, буквально на очах перетворюється на найпотужнішу систему захисту неба, причому не тільки в Європі, а й навіть у світі.
“Прорвати таку систему дуже складно, особливо літаками. Щодо ракет… Так, ракети в Росії ще є, проте масштаб уже далеко не той, що був раніше. Ударні БПЛА? Ну, другу партію іранських “Шахедів” окупанти досі не отримали”, – наголошує Михайло Самусь.
А без панування у повітрі проводити операцію стратегічного рівня — це самогубство.
Українська ППО стала серйозною проблемою для армії Росії
«Щодо «мобіків»? Уявимо, що ворогу таки вдасться назбирати 500 тис. туш. Для такої кількості особового складу потрібно кілька тисяч танків, бронемашин, артилерійських стволів. У Росії цього всього немає, – говорить директор New Geopolitics Research Network. — Це будуть такі собі піхотно-м’ясні підрозділи. Уявимо, що вся ця маса таки ризикне полізти на нас зі всіх боків. Але що далі? А далі — враг отримає 500 тисяч двохсот і трьохсот. Бо армії початку ХХ століття не перемогти армію кінця ХХ — початку ХХІ століття, яка має на озброєнні сучасну західну техніку».
Ну і також слід розуміти, що до 24.02.22 війна на Донбасі тривала вже вісім років. Тобто там (на Луганщині та Донеччині) у ЗСУ найбільш розвинуті оборонні позиції.
“Але росіяни чомусь думають, що на цих інженерно-підготовлених територіях вони зможуть досягти успіху. Логіку ворога зрозуміти важко. Хіба що путіну конче потрібен Донбас”, — наголошує експерт.
Путін хоче встигнути. Його генерали свідомі того, що часу в них залишилося мало. Щойно Україна отримає «реактивні бомби» GLSDB (Ground Launched Small Diameter Bomb), які дістають на 150 кілометрів…
Далекобійна ракета GLSDB
“Щойно Україна отримає цю зброю — “бавовна” знову завітає до ворожих командних пунктів, складів зі зброєю, логістичних центрів, місць базування техніки та особового складу. Після того, як у липні минулого року в Україну прийшли HIMARS — ворог переніс усі свої структури управління, логістики та забезпечення за відмітку 70-100 км. від фронту. Тепер їм доведеться переносити знову, але вже на територію рф. І це – логістичний колапас”.
Михайло Самусь переконаний, що тоді росіянам доведеться “ухвалювати складні рішення”, як це було в листопаді на Херсонщині: “Тому що не можливо на глибині 200 км від лінії фронту ефективно здійснювати тактичне чи оперативне управління”.
Військовий експерт Центру Разумкова Олексій Мельник доповнює: “З одного боку, дійсно, росія нагромадила ресурси для наступальної операції. З іншого боку, є сумніви в тому, що цих ресурсів достатньо, щоб настання було потужним, мало б серйозне вплив на ситуацію”.
Окупанти: хто, що, де і скільки?
Олександр Коваленко взявся аналізувати кожен конкретний напрямок фронту. На сьогоднішній день, каже він, можна чітко окреслити у зоні бойових дій 5 плацдармів та 7 локацій. Це Лівобережна Херсонщина, частина окупованої Запорізької області, Донеччина та Луганщина з локаціями окупованими у 2022 та 2014, а також тимчасово окупований півострів Крим.
“Станом на сьогодні ЗСУ можуть готувати контрнаступ на 3 локаціях: Лівобережна Херсонщина, Запорізька область, Луганщина. На Донеччині ще довгий час у ворога буде ґрунтовна оборона, а про Крим ми не можемо говорити доти, доки не буде звільнено Південь”, — розповідає військовий експерт.
А російські оккупанти можуть вести наступальні дії лише на одному плацдармі – на Донеччині. Інші плацдарми для них у разі наступальної операції стануть майданчиком для стрибка у м’ясорубку. І ось чому.
“Запорізька область. На сьогоднішній день на Південному плацдармі російські окупаційні війська (далі — РОВ) зосередили підрозділи 8, 49, 58 ОВА, 22 АК, 35, 36 ОВА ВВО, 3 АК та інші. Кількісно до 30 БТГр, основна частина яких зосереджена у трикутнику Василівка-Токмак-Мелітополь”, — каже пан Коваленко.
РОВ регулярно демонструють готовність до наступальних дій, особливо у напрямку Оріхів та Гуляйполі, але є одне дуже важливе “але”. В даний час ворог на цьому плацдармі знаходиться в стані “спокою” і отримує якщо не повне, то прийнятне забезпечення.
“Забезпечення всього південного угруповання РОВ здійснюється через тимчасово окупований Крим та безпосередньо єдину логістичну артерію – Кримський міст. З певних причин забезпечення здійснюється обмежене, але достатнє, — каже військовий оглядач. — Поки що угруповання в стані “спокою”. Але варто їм вийти зі стану “спокою” і перейти в наступ — потреби різко зростуть, а ресурсу транзитного вузла тимчасово окупованого Криму вистачить не більш як на 2 тижні активних наступальних дій”.
Тобто, за його словами, при наступі війська Росії дуже швидко видихнутися на цьому плацдармі і все — прощавай південний плацдарм.
“Висновок: будь-яка активність на Півдні, чи то наступальна, чи оборонна, для РВВ буде самогубною”, – впевнений експерт.
Щодо Луганщини, то тут ситуація дещо інша порівняно із Запорізькою областю. За наявності прямої логістики з росії тут можна виділити 2 зони: Сватівську і Старобільську. І якщо ми говоримо про наступ, то, на думку Олександра Коваленка, він найбільш вірогідний саме зі Сватівсько-Кременної локації.
Але тут основні артерії, зокрема траса Р-66, вже знаходяться під вогневим контролем ЗСУ. його проблемою стане також швидка розтрата ресурсу та нездатність утримання зайнятих територій.
Продовження мобілізації в ще репресивнішому форматі може забезпечити армію Росії людським ресурсом для наступу. Але це буде тільки піхотна частина
Відносно Донеччини, то це єдиний плацдарм, з якого РОВ зараз реально можуть здійснити наступ. Логістика там теж сяк-так, але в порівнянні з іншими працює краще. Тільки на Бахмутському напрямку зосереджено 32 БТГр, щоправда різного ступеня боєздатності.
“У разі збільшення Донецького угруповання на додаткові 30 БТГр і більше, РОВ цілком може розгорнути наступ на цій ділянці значно активніший. Але в цій загрозливій перспективі також є своє “але”. І не одне”, — підкреслює оглядач групи «Інформаційний спротив».
Насамперед у цій локації одні з найнасиченіших стійких ліній оборони у ЗСУ. А тому, навіть за наявності ресурсу, бліцкригу не вийде.
“Можливий ривок із ситуативною результативністю тактичного рівня та колосальними втратами. Не більше того”, — додав він.
Ще одне дуже суттєве “але” – це наявність додаткових 30 БТГр і більше. У нинішніх умовах поява такого ресурсу в даній локації можливе лише при стягуванні їх з інших плацдармів, а це ослаблення. А там де ослаблення плацдарму – там неминучий контрнаступ ЗСУ.
Окремо — про білоруські «мотиви»…
Білоруська армія — це приблизно 20 БТГр і тактичних груп умовно боєздатних, тобто 14-15 тис. особового складу. Чисельність російського контингенту оцінюється до 12 тис.
“З урахуванням як “чмобіків” 2 МСД 1 ТА, так і групи військ у Зябрівці. Це, якщо дуже умовно, 15 БТГр. 2 МСД 1 ТА, що вивозяться на Луганщину, замінюють на «чмобіками» 6 МСД 3 АК.
А тепер зауважте: хто і в якій кількості брав участь у вторгненні в Україну з території білорусі 24.02.22. Це було 40 БТГр загальною чисельністю від 30 до 35 тис. З урахуванням резервів та тилової компоненти ця чисельність перевищувала 40 тис.
Але головне: що то були за підрозділи?
“Це були 6-й танковий полк, 239 ТП, 37-а окрема мотострілкова бригада, 64 ОМСБр, 11-а окрема десантно-штурмова бригада, 31-а ОДШБр, 234-й ДШП, 45-я окрема бригада сил спеціальних операцій, 14-та ОБрССО ГУ ГШ ЗС РФ та інші підрозділи, — перелічує військовий експерт. — Це були елітні підрозділи, які в російській армії вважалися кращими з кращих — підготовлені, з бойовим досвідом, з найбільш сучасним в російській армії оснащенням, технікою і повною комплектацією. Думаю, що вкотре розповідати про те, що ЗСУ з цими найкращими з найкращих зробили протягом першого місяця Великої війни не варто… ”.
Отже, підсумуємо: що маємо по білорусі станом на зараз?
“14 тис. більш-менш боєздатної армії рб і до 10 тис. неукомплектованих і ненавчених чмонь. Тобто повна відсутність формування ударного угруповання на території рб”, — доводить Олександр Коваленко.
Замість висновку, або Про перспективу…
Для наступу у Росії вибір плацдармів обмежень. І лише один із них більш-менш може підійти для такої авантюри — Донеччина.
«Продовження мобілізації в ще більш репресивному форматі може забезпечити РВВ людським ресурсом для наступу. Але це буде тільки піхотна частина, оскільки забезпечувати своє військо технікою у такому кількості ВПК Росії не здатний», — говорить Олександр Коваленко.
Запобігання російському наступу в такому форматі з нашого боку можливе за наявності двох факторів. Перший — це достатня кількість в ЗСУ артилерії та БК. Другий — це контрнаступ самих ЗСУ на одному із плацдармів, щоб, як висловився експерт, «ще у зачатку обнулити цей чмоні-раш».
«Інше обумовлено своєю полезністю тим, що компенсація втрат для РВВ це насущна і дуже болюча проблема. І не тому, що їм шкода своїх «чмонів» – ні, а тому, що вони мають проблему з їх формуванням, забезпеченням та загальною компенсацією втрат», — підкреслив пан Коваленко.
З урахуванням того, що у ЗСУ є три перспективні плацдарми для наступу, а у росіян лише один, можемо зробити очевидні висновки, хто у найближчій перспективі перебуває у більш вигідному становищі.
Переможемо! Все буде Україна!
Мирослав Ліскович. Київ