Кафе «Лампочка» як світло в кінці тунелю
07.07.2021 10:00
Укрінформ
Вимушена переселенка з Донецька створила в Житомирі нетворкінг-кафе, щоб об’єднувати людей
Із Донецька в Житомир Ірина Гладка з сім’єю переїхала у 2014-му. Минулого року завдяки грантовій підтримці відкрила нетворкінг-кафе «Lampochka», де працюють переселенці, проводять тренінги, генерують нові ідеї та об’єднують людей.
Власниця закладу, як і більшість жителів Донецької та Луганської областей і Криму, залишаючи свій дім 7 років тому, їхала у невідомість. Спочатку вона вірила, що це все тимчасово, але згодом зрозуміла, що треба змиритися з новою реальністю і знайти свою нішу, попри всі труднощі.
Ірина Гладка
Ірина Гладка, яка раніше працювала на державній службі, розповідає, що нетворкінг-кафе стало для неї нагодою подолати професійне вигоряння, повернутися в амплуа шеф-кухаря і скасувати переїзд із Житомира.
«ЖИТОМИР ОБРАВ МЕНЕ, ЯК І Я ЙОГО»
Зустріч з Іриною ми планували ще восени минулого року, коли у Житомирі відкрилося її нетворкінг-кафе «Lampochka». Але через постійну зайнятість на старті роботи закладу та карантинні обмеження розмова постійно переносилася.
Нарешті в графіку жінки, яка нині є головою громадської організації «Мир на долоні», власницею кафе та депутатом Житомирської міської ради, знайшовся час на спілкування перед одним із тренінгів у її закладі.
Ірина Гладка вільно спілкується українською. Вона розповідає про свій теперішній бізнес-проєкт, але спогади постійно повертають її до подій семирічної давнини, які кардинально змінили життя.
До 2014 року Ірина очолювала Донецьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». Ще чотири роки вона була його керівником у Житомирі, працюючи дистанційно.
«Коли ми виїжджали разом із чоловіком та двома синами з Донецька, я взагалі не думала про роботу і чи зможу її поновити. Спочатку потрапила до друзів у Київ. Потім поїхала в Коростишів у санаторій «Тетерів», де приймали внутрішньо переміщених осіб. Там пробула два тижні в адміністрації, приймаючи таких, як я. Ми розуміли, що наближається 1 вересня і навчальний рік у дітей, тому переїхали в Житомир, де менший син пішов у школу, а старшого перевели в коледж. Жили в готелі «Житомир» (комунальний заклад продали у 2019 році – ред.), бо не було грошей на оренду житла. Адже виїхали на час відпустки, витратили всі кошти, навіть зняли з кредитки, бо це ж тоді здавалося тимчасовим. Ми збиралися повернутися до сталого життя. Я теж у це вірила довгих 9 місяців, а на 10-й у мене почалася депресія, коли я зрозуміла, що слово “тимчасово” вже не актуальне.
У Донецьку я не була такою активною, як тут. Вже в Житомирі зіштовхнулася з тим, що до мене зверталося багато людей, і я їм усім допомагала», – ділиться співрозмовниця.
Ірина планувала повернути регіональне управління Держмолодьжитла на Донеччину та переїхати в Маріуполь. Але звільнилася і, як каже, обрала для себе складний шлях. Після співбесіди в Одесі їй запропонували хорошу роботу, тож жінка вже готувалася збирати речі, забирати дитину і закрити свій ФОП. Але обставини залишили її в Житомирі.
«Я приїхала в Житомир, і тут мені зателефонували з конкурсу, який проводила фінська організація «Crisis Management Initiative». Сказали, що ідея створення нетворкінг-кафе, яку ми подавали, пройшла у фінал. Тоді зрозуміла: мабуть, Житомир обрав мене так само, як і я його колись», – додає переселенка.
«LAMPOCHKA» – ЦЕ НОВІ ІДЕЇ
Громадська організація «Мир на долоні» подавала на конкурс ідею створення нетворкінг-кафе. Серед сотні проєктів до фіналу пройшли лише 11, а перемогу здобули переселенці в Житомирі. На реалізацію ідеї переможцям виділили 10 тис. доларів США.
«Я 8 місяців займалася тим, аби створити такий майданчик. Команді сказала: якщо виграємо хоч якісь кошти, це спонукатиме нас точно відкрити заклад і швидше знайти решту грошей», – каже Ірина.
Процес був непростим: рік витратили на пошук приміщення, яке взяли в оренду, та придбання необхідного обладнання.
На фасаді закладу з назвою «Lampochka» написано, що це кафе зі змістом. Тож запитую в своєї співрозмовниці, чому обрали саме таку назву.
«Я пропонувала створити платформу спілкування між людьми – від людей для людей. Спочатку ми планували назвати заклад «Гараж». Це трактувалося, що люди заїжджають у гараж, де вони можуть спілкуватися або отримувати певні знання, а потім виїжджають звідси вже з ідеями та багажем знань. Потім, коли ми почали ремонтні роботи у цьому приміщенні, я виявила, що у Житомирі вже є така назва. Попередила донорів, що ми мусимо змінити назву, вони погодилися за умови, що не зміниться місія. Отак гралися з назвами і вирішили, що буде «Lampochka». Лампочка – це ідея, запалювання, сяйво, світло серед темряви, що і є нашою місією», – наголошує власниця закладу.
За її словами, напрямок нетворкінг у роботі кафе має три складові. Передовсім – це комунікація, адже там проводять багато заходів для соціальної згуртованості громади. Друга складова орієнтована саме на переселенців, аби вони відкрилися та інтегрувалися у спільноту, в якій живуть. Третя – соціальність, яка проявляється у тому, що заклад самостійно заробляє гроші, надаючи послуги, і фінансує різні заходи, а ще працевлаштовує переселенців.
Спочатку всіма справами кафе керувала Ірина, яка одночасно була й шеф-кухарем. Вона розповіла, що 12 років тому працювала на такій посаді в італійському закладі, тому має досвід у кулінарії. До того ж, у жінки кілька освіт, одна з яких – шеф-кухар 4-го розряду.
ВИХІД ІЗ ЛОКДАУНУ СХОЖИЙ НА ВІДКРИТТЯ ЗАНОВО
«Розумієте, через постійну комунікацію з людьми з’являється професійне вигоряння. Це нетворкінг-кафе – спосіб його подолати. Мені було дуже важко, коли я йшла до своєї мети, але зараз повністю задоволена і найважливіше – роблю те, що мені подобається», – каже Ірина.
«Lampochka» цілком відповідає своїй назві. У двох її залах багато світла, а ще – декору з лампочками. В закладі постійно проводять пресконференції, тренінги, приходять любителі гри «Мафія» та настільних ігор.
Ірина розповідає, що тепер шеф-кухарем закладу працює син учасника АТО, а офіціантами та посудомийницями – переселенці. Крім того, нетворкінг-кафе шукає персонал через центр зайнятості.
За неповний рік своєї роботи «Lampochka» зіштовхнулася з неабиякими труднощами через пандемію.
«Я написала повністю меню, ми його пропрацювали, але почалися локдауни. Вони нас вибили з ритму, коли вже все вдалося налагодити, і ми поки не вирівнялися. Найбільше на нас вплинув весняний локдаун, під час якого я повністю сплачувала оренду. Було важко з нього вийти, ми як заново відкрилися», – резюмує Ірина Гладка.
За рахунок доходів кафе щосуботи «Lampochka» збирає дітей, зокрема з сімей переселенців та учасників АТО, на тренінги і майстер-класи в межах проєкту «Творчі долоні». Під час таких заходів їх учасникам обов’язково нагадують про події на сході України.
Ірина Чириця, Житомир
Фото автора та зі сторінки нетворкінг-кафе «Lampochka» у Facebook
Источник: www.ukrinform.ua
