Євроатлантична виборча демократія останні кілька років приносить неочікувані ефекти: США, Британія, Франція, Україна… Ізраїль переживає прощання з XX сторіччям по-своєму
Треті впродовж року парламентські вибори в Ізраїлі після провалу всіх минулорічних спроб утворити урядову коаліцію – здається, мали б усіх переконати, що країні потрібна якщо не зміна, то бодай би корекція політичної системи.
Нагадаємо, 12 грудня ізраїльський парламент – кнесет – прийняв рішення про саморозпуск внаслідок неможливості формування правлячої коаліції – і це було вже вдруге за 2019 рік. Нові парламентські вибори – треті поспіль – були призначені на 2 березня. Час швидко сплив, три місяці, які політичні сили мали на домовленості та рішення, минули без очевидних досягнень – і ось уже наступного понеділка вибори, а чи є гарантія (ні, навіть не гарантія, хоча б надія), що вони не призведуть до вже відомого результату? Праві та центристські партії мають свого сталого виборця, релігійно- та світсько орієнтовані політики взаємно блокують подальші плани один одного.
Минулі та позаминулі вибори: і в квітні, і у вересні 2019 року, – дали приблизно рівну кількість голосів двом протиборчим блокам: правому «Лікуду», який очолює прем’єр-міністр країни Біньямні Нетаньягу, та лівоцентристському «Каголь-Лаван» на чолі з колишнім начальником Генштабу ізраїльської армії Бенні Ганцем. «Третя сила» – політична партія «Наш дім Ізраїль», утворена вихідцями з колишнього СРСР, – цілком могла схилити ці терези в той чи інший бік. Втім, у лідера НДІ Авігдора Лібермана – непохитна позиція: він пристане тільки до блоку«Лікуду» з «Каголь-Лаваном», і в цьому блоці не буде жодних нинішніх союзників «Лікуду» та «біло-блакитних» – ні з іудейського ортодоксального флангу політики, ні з арабських партій.
Що показують опитування
На початку цього тижня рейтинг партії "Лікуд" перевищив головного конкурента – партію "Каголь Лаван». За опитуванням опублікованим інтернет-виданням Arutz Sheva партія Нетаніягу може розраховувати на 34 місця в парламенті, тоді як "Каголь Лаван" отримав би на одне місце менше.
Крім того, до Кнесету також пройшли б союзники «Каголь-Лавану» – 13 депутатів від "Об'єднаного арабського списку", 10 від "Авода-Гешер-Мерец". Союзники «Лікуду»: праві партії,ШАС і "Яадут ха-Тора" отримали б у Кнесеті по 8 місць. Правоцентристська "Яміна" та вже згаданий "Наш дім Ізраїль "- по сім.
Видання "Кан" також провело власне опитування, і його результати майже ті самі: "Лікуд" – 35 місць, "біло-блакитні" – 34, "Арабський список" – 14, "Авода-Гешер-Мерец" – 9, ШАС – 8 місць, а "Яадут ха- Тора","Яміна» і «Наш дім Ізраїль»- по 7.
Отже: загальний рахунок чи то 57:56, чи то 56:57 (що багато не змінює – у 120-місному парламенті потрібно 61), а посередині – сім "золотих" депутатів від російськомовних ізраїльтян.
До чого тут Путін?
З Ліберманом Нетаніягу домовитися не зможе – вже неодноразово пробував. А от привернути хоч би частину з 310 тисяч виборців «Нашого дому» було б для нього вирішальним.
Торік Ізраїль та Росія довго вели переговори про повернення 25-річної громадянки Ізраїлю і США Наами Іссахар, засудженої в Росії до семи з половиною років в'язниці за буцімто «контрабанду наркотиків». В Ізраїлі і саму справу, і вирок назвали «маячнею», цілком розуміючи, що в транзитній зоні московського аеропорту Путін взяв заручницю. Але перед парламентськими виборами в Ізраїлі її звільнення стало певним подарунком Біньяміну Нетаньягу, який 30 січня особисто літав по Нааму до Москви.
Натомість лідер "Нашого дому Ізраїль" Авігдор Ліберман заявив, що наступний уряд буде сформовано без прем'єр-міністра Біньяміна Нетаніягу: "Ми хочемо ліберальну світську коаліцію, і я думаю, що це вкрай ймовірно. Всім набрид Нетаніягу. Всі члени фракції" Лікуд "втомилися від нього»… Втім, варто нагадати, що в грудні суперники Нетаніягу всередині партії «Лікуд» вже спробували змінити його. Партія провела праймеріз, на яких Нетаньягу отримав 72,5% голосів. Тому план союзу з «Лікудом без Нетаньягу» не видається реалістичним.
Зі свого боку нинішній міністр оборони Ізраїлю, голова союзницької до «Лікуду» партії "Яміна" Нафталі Беннетт категорично заперечує будь-яку можливість приєднання до уряду на чолі з лідером "Каголь Лаван" Бенні Ганцем. "Яміна" увійде в уряд тільки на чолі з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаніягу.
Глава вкрай правої партії "Оцма ле-Ісраель" Ітамар Бен-Гвір оголосив, що якщо Нетаніягу виконає п'ять його вимог, серед яких скасування Угод в Осло і припинення контролю Йорданії над Храмової горою зніметься з виборов, відтак потенційні голоси перейдуть до «Лікуду». У "Оцма ле-Ісраель", за опитуваннями, всього 1,5 відсотка виборців – сама вона в парламент і не потрапить, але «Лікуду» потрібні й ці голоси – тож можна ставити умови.
А тут ще коронавірус
Пандемія коронавірусу! Ось хоча би щось «свіже» на тлі неодноразово пройдених по колу дискусій: мовляв, які вибори, коли звідусіль така загроза? Ізраїль вже заборонив в'їзд іноземцям, які нещодавно відвідувалі низьку стран Азії, зокрема Китай, Японію та Південну Корею. Ізраїльтяни, які повернулися з Китаю, Таїланду, Гонконгу, Сінгапуру, Макао, Південної Кореї і Японії, потрапляють прямо в карантин. Очікується заборона на в’їзд з Італії, про це заявив голова МВС.
Борючись із чутками, в Міністерстві охорони здоров'я країни повідомили журналістам, що причин скасовувати вибори з медичної обережності немає необхідності. Але в Центральній виборчій комісії Ізраїлю побоюються потоку фейкових новин про поширення вірусу з метою знизити явку на вибори. Натомість гарантують, що забезпечать голосування «за будь-якої погоди», включно з можливістю проголосувати навіть тим, хто в карантині.
У цілому світі криза виборчої демократії – і Ізраїль не виняток
Список країн, де з виборами «щось пішло не так», і без того доволі довгий. Чи час називати це кризою? Принаймні, той різновид електоральної демократії, який став узвичаєним, особливо за другу половину XX століття, раз за разом дає збої і висуває в переможці «нєжданчиків», контрасних на тлі «старих еліт»: Трамп, Джонсон, Макрон, Зеленський. На черзі щось подібне очікується в Німеччині. Власне за цей «контраст», з яким виборці, ймовірно, пов’язують сподівання на майбутнє, їх і обирають.
Як бачимо, в Ізраїлі жодні події останніх місяців: ні «план Трампа» з палестинсько-ізраїльського примирення, ні знищення іранського генерала сил спецоперацій Касема Сулеймані, ні загострення в Сирії, ні обстріли із сектора Газа, – для ізраїльських виборців нічого не змінюють, принаймні значущим для результату чином – більшість знає «свого» кандидата і його тримається. Політики мали б здогадатися – що коли робити одне й те саме, то і результат буде одним і тим самим. Але наразі не відмовляються від думки додавити суперників, а самому залишитися недодавленим. Хто перший на Землі Обітованій стане «нєжданчиком» – макроном, трампом, зеленським по-ізраїльськи – розруливши замкнене коло?
Источник: www.ukrinform.ua
