Ян Юнлян. Між капіталізмом і даосизмом

03.09.2021 15:00

Укрінформ

Справжнє мистецтво – це завжди спроба емігрувати в майбутнє

Сучасний китайський художник Ян Юнлян (楊泳樑) із Шанхая своєрідно наслідує традицію. Він таки наслідує традиції, але з точністю до навпаки.

До найменших дрібниць він дотримується правил композиції, непорушних для класичного китайського живопису в жанрі шань-шуй (山水; “гори і води”), але при цьому втілює їх у матеріал несподівано, використовуючи новітні принципи та досягнення цифрової фотографії ХХІ століття.

Пейзаж з попелом цигарок

У принципі – нічого нового. Подібно до художників близького і далекого минулого, наш молодий сучасник з Піднебесної створює пейзажі, що відображають виключно його особистий погляд на світ, хоча поволі ці фотографічні інтерпретації, схоже, містять критику страхітливої реальності.

Море нафти

Зграя

Одразу кидається в очі: дивні примарні пейзажі (蜃市山水; шеньші шань-шуей) із глядачем працюють паралельно на двох рівнях – здалеку вони здаються нескінченними гірськими краєвидами, а за ближчого огляду виявляються бетонними джунглями сучасного мегаполісу.

Нескінченний пейзаж

Для загального ознайомлення досить цього ось відео…

* * *

Нагадаю, китайському пейзажному живопису більш як півтори тисячі років, а жанр шань-шуй вважається одним із перших, який з’явився в художній традиції Піднебесної. При цьому, мова йде не тільки про живопис. Адже “гори і води” давно перетворилися на універсальну мову, якою зі світом спілкується прадавня культура.

Кінь та людина

Далі – більше. Свого часу в Серединній державі естетика шань-шуй поширювалася не тільки на жанр традиційного живопису. Велика частина класичної китайської поезії говорить із читачем мовою “гір і вод”.

Гори і води

Один із довершених пейзажних віршів “Терем лелеки та журавля” (登鹳雀搂) належить пензлю поета Ван Чжі-хуаня (王之渙; 688-742):

– Поспішає біле сонце сховатись за гору…
Води Жовтої ріки в море мчать до мети.
Аби простір безмежний відкрився погляду, –
Ярусом вище лише треба зійти.

Тим часом один із фотоколажних циклів Яна Юнляна називається “Подорож у темряву” (黑暗之旅; 2017). Це глобальна утопічна ідилія, занурена в ауру зловісного кошмару, де ліризм традиційного китайського пейзажного живопису ховається під залитим у бетон бурхливим розвитком постіндустріальної країни.

“Подорож у темряву”

* * *

Він народився 27 липня 1980 р. у районі Цзядін, Шанхай, розташованому в дельті річки Янцзи на сході КНР. З дитинства, опинившись у Гонконзі, Ян Юнлян старанно вивчав у професора Китайського університету Ян Яна (楊揚) традиційний національний живопис і каліграфію. Тривало це десять довгих років…

Ян Юнлян, 2014 р.

У 1995 р. юнак вступив до Шанхайської академії мистецтва і дизайну, де отримав диплом декоратора і дизайнера. Цього виявилося замало.

Минуло чотири роки. Молодий художник став студентом відділення візуальних комунікацій Китайської академії мистецтв, яка відкрила свою філію в Шанхаї.

Дев’ять драконів

У 2004 р. разом із однокласниками молодий художник відкрив в історичній будівлі в одному кварталі від Бунда, за два кроки від повільної річки Хуанпу, комерційну студію анімації. Через рік трапився культурологічний злам, і він переключився на… сучасне мистецтво (контемпорарі-арт):

– Раніше я писав традиційні пейзажі, але відчував, що класичний стиль китайського живопису сягнув апогею – і немає більше ніякого шляху до прогресу. Мені захотілося знайти нове естетичне середовище, більш сучасне, але, разом із тим, здатне відтворити дух пейзажного живопису. Цифрова фотографія здалася цією відповіддю. Вона – не тільки спосіб запису, як можна висловити або не висловити особисту думку чи емоцію, а й сама техніка, що швидко адаптується до зміни часу.

Самотні фігури

* * *

Це правда. З давніх-давен у Піднебесній пейзажний живопис вважався не стільки відтворенням на сувої реального фізичного світу митця, скільки ілюстрацією його психічного стану, стану душі, змальовану малярем у кожнім мазку туші. З покоління в покоління китайські майстри схильні писати один і той самий пейзаж, але писати його по-різному – залежно від того, що у них крутиться на думці й діється на серці.

Шлях

Багато в чому такий підхід діаметрально протилежний західному мистецтву. Скажу більше, азіатські майстри пензля можуть одночасно представляти в одній картині… кілька точок зору. Йдеться про те, щоб бачити і показувати об’єкти не такими, якими вони є, а такими, якими ти їх бачиш. Чи прагнеш представити.

Струмки

Кар’єру професійного художника Ян Юнлян розпочав у 2005 р., заявивши, що його мета – “створювати нові форми сучасного мистецтва”. І, як бачите, слова свого він тримається. Починаючи з 2007 р., китайський артдизайнер брав участь у 65 міжнародних виставках. Його роботи вже зберігаються в Британському музеї (Лондон), Національній галереї Вікторії (Мельбурн), в Художньому музеї Невади (Ріно, Невада), Художньому музеї Джордана Шнітцера (Юджин, Орегон), в Художній галереї Нового Південного Уельсу (Сідней), Художньому музеї Семюеля П.Харна (Гейнсвілл, Флоріда), у Національній бібліотеці Франції (Париж) і т.д.

Потім знайшлися “Індустріальні світи”; дивитися – тут.

* * *

Починаючи з 2006 р., вже на правах метра, він читає лекції в Шанхайському інституті візуальних мистецтв, відкритому при Фуданьському університеті. І ось одна, досить прониклива журналістка (Sophie Arni із часопису “Street Futures”) поцікавилась у китайського фотохудожника:

– Змішуючи сучасні міські краєвиди з класичними творами традиційного китайського живопису, своїми роботами ви мимохіть натякаєте, що сповідуєте два абсолютно різні світогляди: капіталізм і даосизм. Як ви вважаєте, в сучасному Шанхаї існує дихотомія між духовністю і споживанням?

– Коли я працював комерційним дизайнером, на мене особисто впливав саме духовний аспект роботи, а не комерційні правила. Через два роки це почало мене, знай, пригнічувати. Захотілося повернутися до більш чистої й вільної форми творчості. Оскільки моє рідне місто – Шанхай (населення – 25 млн городян. – О.Р.), так, я виразно відчуваю конфлікт між тихим мирним пейзажем, який я малюю, і безпосереднім хаосом мегаполісу.

Захмарна країна

Щоб розуміти мову “гір і вод”, слід завжди пам’ятати вислів Конфуція:

«Мудрий радіє водам, людинолюбний тішиться горами; мудрий віддає перевагу руху, людинолюбний тяжіє до спокою; мудрий прагне радості, людинолюбний шукає довголіття».

У цьому афоризмі, як ні в якому іншому, у споглядальному жанрі шань-шуй розкривається суть фундаментальних для китайської філософії понять – Інь і Ян. Нерухома, спокійна, але спрямований вгору гора – символ Ян, тобто символ людини, котра займається практиками безсмертя. Вода, що вічно перебуває в русі й мчить униз, заповнюючи собою всі порожні рівнини – символ Інь, символ людини, зануреної в мирські радощі.