Як російський нацизм воює з українським «нацизмом» 22.06.2026 12:19 Укрінформ Російська нацистська держава насправді є найстарішою у світі: вона веде свою історію від Івана Грозного
22 червня 2026 року. Рівно 85 років тому Друга світова війна, яка на той момент тривала уже майже два роки, прийшла до того, хто її разом із нацистською Німеччиною де-факто розв'язав. То був закономірний підсумок недолугих сталінських намагань, скориставшись моментом, поділити Європу на двох із Гітлером. 1418 днів тієї страшної війни, яку в Радянському Союзі назвали Великою Вітчизняною, обійшлися в десятки мільйонів жертв і колосальні спустошені простори від Балтики до Волги, але це не знімає відповідальності з комуністичного режиму, який був прямо причетний до неї, як винуватець.
Нинішня війна, яку російська імперія розв’язала проти незалежної України без жодного притомного приводу, ще в січні 2026 року подолала символічну межу в 1418 днів. Протягом як мінімум десятка років до її початку імперська пропаганда обробляла росіян і європейців агресивним лозунгом «можем повторить». Де в чому «повторить» у них насправді вийшло: зруйновані міста України, ріки крові – кількість жертв з обох боків обчислюється мільйонами… Але тепер точно так, як 85 років тому війна на крилах українських далекобійних дронів повернулася туди, звідки прийшла – у Москву безпосередньо. Втім, у ХХІ столітті є визначальна відмінність: світова демократія тепер на боці України, а не Росії, як тоді. Тож і фінал цієї війни, яку цілком обґрунтовано можна назвати частиною Третьої світової, гібридно-технологічної – визначений наперед. Імперія приречена на поразку.
Залишається відповісти на питання: хто в цій битві світів грає роль «нациста»? Здається, відповідь очевидна: відносно невелика Україна, так чи інакше підтримана світовою демократією, зійшлася в непримиренному герці з монструозною нацистською імперією з центром у Москві. Але при цьому російська пропаганда, озброєна настановами, розробленими в ОГПУ-НКВД-КГБ-ФСБ, примудряється тупо стверджувати зворотне: мовляв, нацистською є Україна. На цю безсумнівну маячню можна було б не звертати уваги, якби не п’ять важливих обставин:
1. Москва користується цим брудним прийомом далеко не вперше. І деякі зі згенерованих на Луб’янці подібних наклепів досі отруюють свідомість мас у різних країнах, обзиваючи «фашистами/нацистами» всіх, хто їй не подобається.
2. Росія щедро підживлює свою «машину брехні» – ЗМІ, інформаційні канали, агентура на зарплаті, корисні ідіоти – безпрецедентними для решти світу фінансовими вливаннями.
3. Технологічна революція ХХІ століття – інтернет, соціальні мережі, відсутність кордонів для ворожої пропаганди – підсилила пропагандистську потугу ФСБ на порядок.
4. Сучасна війна є інформаційною, передусім. Тож не варто цим легковажити.
5. Брехлива пропагандистська кампанія, розв’язана проти України, певні результати дає. «Чим неймовірніша брехня, тим скоріше у неї повірять», казав Йозеф Геббельс, німецький нацист №3, міністр інформації Третього Рейху. Путін ще у 2014-му році назвав його «талановитою людиною», і Геббельс дійсно багато чому навчив своїх російських учнів. І тому нам доводиться протистояти їм, щодня виводити наклепників на чисту воду.
ТО ХТО З НАС НАЦИСТ?
Визначень нацизму/фашизму існує декілька. Є масштабні, з 14 пунктів, які належать Умберто Еко, від незаперечних до, м’яко кажучи, емоційних тверджень, на кшталт занадто великої кількості державних символів у суспільному просторі – прапорів, гербів, виконання гімну… Є й чимало схожих між собою визначень з 5-6 пунктів, які приводять різні дослідники. Усі вони подібні в одному: жодний із цих пунктів не має відношення до України, але практично всі можна розпізнати у законодавстві чи способі життя сучасної Росії. Це не заважає останній безперервно брехати, звинувачуючи у нацизмі жертву свого нападу. В тому, що знаходяться у світі часто відомі люди, хто не відкидає одразу ці відверті наклепи, немає нічого дивного. «Чим більша брехня, тим швидше у неї повірять». Це сказав той же Йозеф Геббельс – вчитель Росії, як то кажуть, на всі часи. І, на жаль, це стосується не лише простолюду, але й академіків.
Український нацист у свідомості пересічних росіян, згенерованій системною пропагандою, – це той, хто говорить українською мовою, читає українською, дивиться українські кіно і театр; хто заперечує російську антинаукову, антиісторичну маячню про «один народ» і наполягає на державній незалежності, як природній умові існування України та українства в сучасному світі. Всі ці розмови про «притеснения жителей Донбасса и Крыма», «запрет русского языка» є 100-відсотковою брехнею і безліч разів переконливо спростовані. Звинувачення у «переслідуванні» Української православної церкви у складі Московського патріархату тиждень тому були яскраво проілюстровані пожежею після російської дронової атаки по Успенському собору в Києво-Печерській лаврі – святині святинь православ'я. А ще є статистика руйнувань сакральних об'єктів в Україні, починаючи з 2014 року. Отак з «нацистською» Україною воює «антифашистська» Росія на чолі з Путіним.
То як виходить, що на цивілізованому Заході досі є люди і партії, які тою чи іншою мірою вірять (або удають, що вірять) в тотальну брехню ФСБ про «укронацистів»? Хтось вірить у це щиро за «рецептами Геббельса», а хтось експлуатує цей міф у власних політичних інтересах. І це попри те, що Україна є реальною демократією. Так, у нас вистачає того, що називається проблемами росту, але в українському законодавстві відсутні й натяки на норми нацизму, в нашому політичному полі немає помітних груп, які б проповідували нацизм у своїх політичних програмах та практиці.
Але нацист у цій Великій війні українського народу, яка вийшла уже на глобальний рівень, насправді є. Це імперська Росія.
ОЗНАКИ ФАШИЗМУ/НАЦИЗМУ І РОСІЯ
Пересвідчитися у цьому доволі просто. Достатньо спертися на визначення нацизму і пройти по його пунктах. Їх, повторимо, є чимало, вони багато в чому схожі, а конкретно це взяте з допису відомого українського журналіста Леоніда Сапожнікова, колишнього головреда журналу «За кермом. Україна».
1. Пожиттєвий вождь.
2. Одна правляча партія як його опора.
3. Відсутність громадянських свобод.
4. Силове придушення інакомислення.
5. Мілітаризація суспільної свідомості.
6. Агресивна зовнішня політика.
Коли держава має всі ці шість ознак, вона стовідсотково є фашистською. Якщо додати сьому – геноцид інших націй, а це (згідно з визначенням) не лише безпосереднє знищення етнічних груп, але й «свідоме створення для груп життєвих умов, розрахованих на їх повне, або часткове фізичне знищення» то й вийде нацизм.
Всі ці ознаки ми бачимо у Російської Федерації. А де вони в України? Відсутні.
Фашизм і нацизм це явища з одного «кошика». Те, що фашизм є лівою ідеологією, а нацизм – правою, принципового значення не має. Їх поєднують методи, в основі яких крайній екстремізм. І – так, нацизм теж еволюціонує. У ХХІ столітті він уже багато в чому відрізняється від нацизму ХХ-го. Незмінним залишається сутність – людиноненависництво, намагання знелюднити інших. У минулому столітті німецькі нацисти відмовляли євреям у праві на життя. Нині російські нацисти відмовляють у праві на існування українцям, щоправда, дещо розширивши «інструментарій»: додались виморювання холодом, ракетний терор, а ще – і це основне – заперечення існування самого українського народу в історичній ретроспективі з подальшою асиміляцією, передовсім, дітей.
ЩО КАЖУТЬ ВЧЕНІ
Ярослав Грицак, історик, професор УКУ вважає, що «режим Путіна має очевидні фашистські риси. Він прагне контролювати всі сфери життя – аж до відключення інтернету, оголошує ЛГБТ терористичною організацією та обіцяє відродити Російську імперію з її "традиційними цінностями". Не кажучи вже про такі характерні ознаки, як культ вождя та придушення опозиції».
Володимир Єрмоленко, філософ, доктор політичних студій, головний редактор UkraineWorld, президент Українського ПЕН: «Німецький нацизм будувався не лише на теорії расової ієрархії, а й на ідеї "пораненої імперії", на відчутті втрати імперської величі та необхідності її відновлення. І нацизм, і фашизм заперечують свободу особистості, право людини на вільний вибір. У Росії цей елемент присутній беззаперечно. Є й переконання в тому, що Росія та росіяни нібито вищі за інші народи, зокрема за українців, але не тільки. Це стосується також європейців, американців та багатьох інших.
Втім, є й важливі відмінності. Німецький нацизм був ідеологією консервативної революції. Він проголошував необхідність розриву з безпосереднім минулим, зокрема з демократичним досвідом Німеччини. У Росії такої потреби немає, адже там фактично відсутня сильна демократична традиція.
Тому російський нацизм не потребує революційного стрибка ні в майбутнє, ні в минуле. Його завданням є радше відновлення старої російської політичної традиції. Рашизм історично глибший за класичний нацизм і фашизм. Це не породження ХХ століття. Його корені сягають значно далі – аж до епохи Івана Грозного, Петра І та інших етапів формування російської державності.
Там, де німецький нацизм робив ставку на відокремлення чи знищення, російський варіант значною мірою спирається на асиміляцію та налаштування. Водночас він також передбачає й знищення тих, хто чинить опір асиміляції, зокрема національної інтелігенції та носіїв окремої ідентичності».
Німецький нацизм, як й італійський фашизм, був ідеологією молодих поколінь – вважає пан Єрмоленко. Натомість сучасний рашизм – це значною мірою ідеологія росіян старшого покоління. Водночас ключові риси залишаються схожими: проголошення вищості власної нації над іншими, експансіонізм і прагнення до захоплення нових територій.
Ігор Рейтерович, політолог: «Якщо спрощено характеризувати нацизм, то його прихильники виходять із того, що інші нації або взагалі не мають права на існування, або є апріорі нижчими й повинні підкорятися «вищій» нації. Саме в цьому контексті сучасна Росія є відверто нацистською державою.
Росія не визнає існування української нації, – продовжує Ігор Рейтерович. – Російська пропаганда роками нав'язує тезу, що українці – це не окремий народ, а якась "збита ворогами Росії з правильного шляху" частина росіян. Сталін принаймні визнавав існування трьох окремих східнослов'янських народів. Путін же фактично заперечує саме існування українців як окремої нації. Теза про "один народ" у цьому сенсі є класичним проявом нацистського мислення.
Тут варто згадати політику щодо корінних народів Російської Федерації. Фактично йдеться про етноцид і поступове розмивання їх ідентичності. Буряти, башкири, інгуші та представники інших народів формально можуть називати себе росіянами, однак у побутовій культурі великої частини російського суспільства вони залишаються об'єктами расистських стереотипів і зневажливих ярликів.
При цьому сама Росія після розпаду СРСР досі не змогла остаточно визначитися зі своєю ідентичністю. Деякі дослідники називають Російську Федерацію унікальною державою, яка є "російською" за назвою, але не має окремої національної республіки для етнічних росіян, на відміну від Татарстану, Чечні чи інших національних суб'єктів федерації.
У результаті маємо державу, яка дедалі більше спирається на шовіністичну та ксенофобську риторику, водночас звинувачуючи в нацизмі всіх своїх опонентів. Концепт "боротьби з нацизмом" став для російської влади надзвичайно зручним інструментом, оскільки це чи не єдина історична тема, добре відома переважній більшості придушеного тоталітарними практиками населення».
До початку повномасштабної війни Ігорю Рейтеровичу доводилося брати участь у телевізійних ефірах, де співрозмовники з російського середовища називали його «нацистом» лише через те, що він говорив про українську націю та українську державність. Практично вся сучасна Європа створена на засадах здорового націоналізму, який уміє поважати себе та інших. Такий націоналізм нічого спільного не має з нацизмом. Але ці поняття просто злиті в одне в свідомості росіян.
То як українці стали «нацистами»? Політолог переконує: для багатьох росіян Друга світова залишається головним історичним міфом, через який вони сприймають світ. Тому ярлик «нацист» там часто використовується не як політичне чи історичне визначення, а як універсальна образа для будь-кого, хто не погоджується з російською демагогією.
Очевидно для нас – нацистською.
Сергій Тихий, Мирослав Ліскович, Київ
Перше фото: pressmedya.com, The Buffalo News / twitter.com/adamzyglis
Війна з Росією Нацизм
Источник: www.ukrinform.ua