Екологічні наслідки війни: рахунок, який доведеться сплачувати десятиліттями 22.06.2026 17:02 Укрінформ Окрім руйнувань міст і підприємств, війна залишає масштабний екологічний рахунок, який Україна відчуватиме ще багато років.
Війна в Україні спричинила не лише людські, економічні та інфраструктурні втрати. Вона стала окремим екологічним процесом, який змінює ґрунти, водні системи, повітря, ліси та природно-заповідні території. І цей вплив не завершиться разом із бойовими діями.
За офіційними даними, станом на 16 березня 2026 року Державна екологічна інспекція та її територіальні органи зафіксували 10 885 випадків шкоди довкіллю. Загальна сума розрахованих екологічних збитків уже становить майже 6,4 трлн грн. За оцінками Світового банку, Європейської Комісії, ООН та Уряду України (Rapid Damage and Needs Assessment 2025), потреби на екологічне відновлення України вже перевищують 85 млрд доларів США. Це одна з найбільших екологічних криз у Європі з часів Другої світової війни. Ідеться не про абстрактну оцінку, а про конкретні категорії втрат: 1,34 трлн грн — забруднення ґрунтів і засмічення земель, 1,15 трлн грн — забруднення атмосферного повітря продуктами горіння, 120 млрд грн — забруднення і засмічення водних ресурсів, 3,8 трлн грн — збитки територіям та об’єктам природно-заповідного фонду. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, під впливом війни опинилися близько 30 % усіх природоохоронних територій держави. Частина заповідників і національних парків залишається в зоні бойових дій або тимчасової окупації, що унеможливлює повноцінний моніторинг стану екосистем.
Ці цифри показують: екологічний вимір війни вже можна порівнювати з масштабами великої економічної катастрофи.
Повітря: невидимий фронт війни
Одним із найшвидших наслідків бойових дій є забруднення повітря. Ракетні удари, артилерійські обстріли, пожежі на промислових об’єктах і складах пального формують суміш небезпечних речовин — дрібнодисперсного пилу, оксидів азоту, чадного газу, летких органічних сполук і частинок важких металів.
За даними Міндовкілля, за перші 1000 днів повномасштабної війни загальний обсяг викидів парникових газів, спричинених війною, становив 180 млн тонн CO₂. Це не лише кліматичний показник. Це індикатор масштабу горіння, руйнування, переміщення людей, втрати лісів та промислових аварій.
Небезпека такого забруднення полягає в тому, що воно не має чітких меж. Повітряні потоки переносять домішки на сотні кілометрів, а наслідки можуть проявлятися у зростанні хронічних захворювань, додатковому навантаженні на медичну систему та погіршенні якості життя населення.
Ґрунти: чорнозем як «архів війни»
Українські чорноземи — один із головних стратегічних ресурсів держави. Саме вони зазнають значного навантаження через вибухи, пожежі, рух важкої техніки, мінування та засмічення уламками боєприпасів.
Вибухи змінюють хімічний склад ґрунту. У ньому накопичуються важкі метали, залишки вибухових речовин, паливно-мастильні матеріали. Рух бронетехніки ущільнює ґрунт, руйнує його структуру і знижує здатність утримувати вологу. Це прямо впливає на майбутню врожайність.
Окрема проблема — довгостроковий ефект. Забруднення ґрунтів не завжди проявляється одразу. Його наслідки можуть стати очевидними через роки: у вигляді падіння продуктивності земель, накопичення токсичних речовин у рослинах або обмежень для аграрного виробництва. Україна входить до числа найбільших експортерів аграрної продукції у світі. Тому деградація ґрунтів є не лише екологічною проблемою, а й питанням продовольчої безпеки та валютних надходжень держави. Втрата родючості земель безпосередньо впливатиме на аграрний сектор навіть після завершення війни.
Вода: найвразливіша система
Водні ресурси реагують на війну особливо гостро. Руйнування дамб, насосних станцій, очисних споруд і каналів створює каскадний ефект: забруднення поверхневих вод, порушення водопостачання, зміни гідрологічного режиму, засолення ґрунтів і деградація зрошення.
Найбільш показовим прикладом стало руйнування Каховської ГЕС. За офіційними даними, після руйнування греблі було втрачено близько 18 км³ води, затоплено понад 600 км² територій, підтоплено 64 тис. га лісів, а без належного водопостачання залишилися 143 населені пункти, де проживало понад 852 тис. людей. Розрахована шкода довкіллю від цього злочину перевищила 77,8 млрд грн, із яких понад 75,2 млрд грн — збитки природно-заповідному фонду.
Каховська катастрофа показала, що руйнування одного гідрооб’єкта здатне змінити екологічний баланс цілого регіону — від питної води до аграрного виробництва і стану природних територій.
Ліси та біорізноманіття: удар по природному каркасу країни
Війна створює постійний стрес для лісів, степів, водно-болотних угідь і заповідних територій. Пожежі, обстріли, мінування, неможливість доступу до природних територій і знищення місць існування тварин призводять до втрати біорізноманіття.
За публічним звітом Держлісагентства, у 2025 році в лісах галузі ліквідовано 1238 пожеж на площі 5565,5 га. Орієнтовні збитки становили понад 2,3 млрд грн. У липні 2025 року понад половину лісових пожеж спричинили обстріли та вибухонебезпечні предмети.
Це призвело до:
– втрати місць існування тварин;
– скорочення популяцій рідкісних видів;
– порушення міграційних маршрутів;
– деградації природоохоронних територій.
Це означає, що війна перетворює лісову пожежу з природного або побутового ризику на прямий наслідок бойових дій. А відновлення лісових екосистем може тривати десятиліттями.
Мінування: території відкладеного відновлення
Мінування стало одним із найтриваліших екологічних наслідків війни. За офіційною інформацією урядової платформи “Розмінуємо Україну”, до 144 тис. км² території України потенційно забруднені мінами та іншими вибухонебезпечними предметами й потребують обстеження. Для порівняння, площа потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами територій зіставна з територією таких держав, як Греція або Таджикистан. За оцінками Мінекономіки, повне гуманітарне розмінування може тривати десятиліття навіть за умови залучення міжнародної допомоги.
Це не лише безпекова, а й екологічна проблема. Заміновані землі не можна нормально обробляти, досліджувати, відновлювати чи очищати. Частина територій фактично “заморожена”: вони випадають з економічного, аграрного й природоохоронного обігу.
Уряд уже змушений шукати баланс між безпекою та потребою повертати землі у використання. За даними Мінекономіки, понад 10 тис. га земель, які обробляються, водночас мають статус імовірно або підтверджено забруднених вибухонебезпечними предметами. Це демонструє складність проблеми: аграрний сектор не може чекати роками, але кожен гектар потребує перевірки.
Екологічний рахунок війни
Екологічні наслідки війни — це не другорядна тема після руйнування міст і втрати інфраструктури. Це окремий рахунок, який країна сплачуватиме десятиліттями.
Забруднене повітря впливатиме на здоров’я людей. Забруднені ґрунти — на продовольчу безпеку. Пошкоджені водні системи — на якість життя цілих регіонів. Знищені ліси та природно-заповідні території — на кліматичну стійкість і біорізноманіття.
Головний висновок полягає в тому, що екологічне відновлення не може бути додатком до післявоєнної відбудови. Воно має стати її частиною — разом із моніторингом, розмінуванням, очищенням ґрунтів і вод, відновленням лісів, модернізацією промислової безпеки та міжнародним стягненням збитків із держави-агресора.
Екологічний рахунок війни вже відкритий. Його остаточна сума стане зрозумілою лише тоді, коли приховані наслідки — у воді, ґрунтах, повітрі та здоров’ї людей — проявляться повною мірою.
На відміну від зруйнованого будинку чи дороги, природні системи не можна відновити за один бюджетний цикл. Формування родючого шару ґрунту триває сотні років, відновлення лісових екосистем — десятки років, а очищення підземних вод у деяких випадках може бути практично неможливим. Саме тому екологічні наслідки війни можуть виявитися найдовшим за тривалістю видом втрат, які Україна успадкує після завершення бойових дій.
Діана Горбачук, Київ
Екологія Забруднення Війна з Росією Екоцид
Источник: www.ukrinform.ua