або Як зробити «слово року» не тільки новорічною забавкою, а й серйозним дослідженням
Словник сучасної української мови та сленгу "Мислово" обрав слово "діджиталізація" словом 2019 року. Як зазначає сайт, воно із великим відривом очолило список найвідвідуваніших сторінок.
Це єдине слово з претендентів на першість яке не є «політичним», решта відображали політичні події: «Зе» (як скорочення прізвища президента країни), «монобільшість», «турборежим», «розведення», «червоні лінії», «полонені».
Словник "Мислово" створений у 2012 році, щоб фіксувати неологізми, сленгові вислови та інші прояви живої сучасної мови. Слова та визначення до них розміщують на сайті самі користувачі. На цій основі ось уже сьомий рік поспіль «Мислово» називає слово року. Переможцями в минулі роки були: 2013-й – Євромайдан, 2014-й – "кіборги", 2015-й – блокада, 2016-й – корупція, 2017-й – безвіз, 2018-й рік – томос.
"Світові тренди, такі як зміна клімату чи проблеми ґендерної ідентичності, не набули суттєвого поширення в українській публічній дискусії", зазначає "Мислово". Утім, не будемо перебільшувати достовірність цих спостережень. Як зазначено на самому сайті, він спирається на базу з чотирьох тисяч слів станом на 2017 рік.
Ніде не зазначено, яка саме кількість відвідувачів сайта вивела «діджиталізацію» в лідери, лічильника на відповідній сторінці немає. Можемо дізнатися лише, що слово занесено в базу сайту ще 2014 року, і відтоді його «лайкнули» 33 відвідувачі.
Суто інтуїтивно не викликають заперечень ні переможець цього року («діджиталізація»), ні його попередники: томос, безвіз, блокада, кіборги, Євромайдан. Справді, саме ці події були в центрі уваги у відповідні роки, тож резонували і в мовному полі. Звісно, якби за їх вибором стояла масштабна і фахова наукова робота, було б набагато краще. Але подякуємо сайтові «Мислово»… бо без нього не було б і такої.
Польові дослідження української діджиталізації
Слово, утворене від англійського digitalization, спершу було просто перекладом слова «оцифрування». Але поступово стало набагато ширшим, означати зміни в усіх сферах суспільного життя, пов’язанні з використанням цифрових технологій, тож тепер точніше будет його розуміти як "цифрова трансформація".
Ось на прикладі матеріалів Укрінформу. Більше ніж за рік, скажімо, з вересня 2018 року до грудня 2019-го у нас оприлюднено 136 великих і маленьких текстів із згадкою «діджиталізації». З них 10 – аналітичні публікації, 6 – в інтерв’ю, один раз слово промайнуло у блогах, решта – у поточних новинах. Частота вживання стала помітно більшою в другій половині року – після створення у країні профільної державної структури – Міністерства цифрової трансформації. Більше третини згадок пов’язані саме з його діяльністю та планами. Ось лише кілька новин Укрінформу, присвячених питанням «діджиталізації» за останні два місяці:
Явище діджиталізації торкається безмежно широкого спектру питань: тут і інвестиції, і боротьба з контрабандою, і оподаткування, і земельні кадастри, і освіта, і туризм, і музейна справа, і спорт.
Втім, водночас визнаймо, що в чверті випадків слово вживається в іронічних лапках, коли йдеться про негаразди у її зіткненні з приземленим життям аж ніяк не «діджиталізованих» українців. Коли виснуть електронні квитки – і не потрапити у метро, або коли біля смарт-терміналу у банківському відділенні чергує співробітник, щоб допомагати пенсіонерам правильно заповити форму в платіжках тощо.
… а де ж «квантитативні дослідження»?
Нині, коли комп’ютерний пошук сягнув таких ступенів досконалості, що, здавалося б, можна моніторити стан реальної живої мови хоч безперервно – від письмових художніх і публіцистичних творів, поезій, законодавчих і наукових текстів (як це робиться у «класичних» словниках) до усного мовлення в телеефірах та соціальних мережах – виявляється, що «слово року»… нікому визначити, крім невеличкого сайту, який на волонтерських засадах збирає охочих зробити запис щодо уподобаного неологізму, сленгу тощо.
І це при тому, що академічні квантитативні (тобто статистичні) дослідження – не винахід XXI сторіччя. Ще до появи комп’ютерів мовознавці «вручну» тримали під контролем зміни в лексичному складі, зокрема і шляхом підрахунків слів у масивах текстів, складали і оновлювали спеціальні частотні словники. Ось деякі з них представлені на Лінгвістичному порталі.
Перші частотні словники створювалися задля вдосконалення систем стенографії та для відбору лексичного мінімуму. У другій половині XX століття вони слугували для потреб інформаційного пошуку та машинного перекладу.
А нині таке враження, що професійні лінгвісти існують десь у своєму паралельному світі, а живу мову досліджують аматори – і саме так, як це роблять аматори: щиро, з ентузіазмом і на око.
У світі відбувається чимало досліджень поточної лексики, призначених для широкого кола читачів. Але скрізь задають тон профі, а на їх результат можна покластися як на достеменну наукову роботу. Як зазначає з аналогічного приводу оглядач Радіо «Свобода», якщо подивитися на історію "Слова року" в Європі та Америці, то побачимо різних засновників конкурсів. Іноді для однієї мови, зокрема англійської, таких конкурсів багато. Найвідоміші проводяться під егідою словників, наприклад, видавництва Оксфордського університету, видавництва «Merriam-Webster», агентства Global Language Monitor. В Австралії акцію підтримує «Macquarie Dictionary» (щолютого презентуються аж два «слова»: одне від фахового журі і друге – визначене громадським голосуванням). Свої версії у США та Німеччині пропонують відомі ЗМІ, телеканали. Вибір «Слова року» в Данії здійснює спеціальне журі, в якому представлені члени Датської мовної ради, провідні університети і засоби масової інформації. В Японії визначають і «Слово року» і «Ієрогліф року».
Що далі
Повноцінне фахове дослідження мовних змін і пріоритетів додало б ваги «Слову року». Не тільки як передноворічній «вишеньці на торті» – напівжартома, – а як серйозному віддзеркаленню реалій, над якими варто замислитися, які не мають залишитися непоміченими в інформаційному потоці або які у статистичному розрізі постають з несподіваного боку.
На часі «євроінтегруватися» не тільки у галузях економіки та законодавства, а й за методиками моніторингу мови. Ну справді, чому маркетологічні моніторинги оптимізуються завдяки дедалі досконалішому контекстному пошуку, а мовознавчі – ні.
«Слово року» може приємно співпасти з тим, що ми й так розуміли – як це є нині з «діджиталізацією». А може привернути увагу до явищ, які не на поверхні суспільної уваги, коли йдеться про певні професійні чи соціальні групи. Слово року, наприклад, серед дітей чи пенсіонерів, або заробітчан, або ув’язнених точно було б іншим, але теж було б значущим і вартим уваги.
Побажаємо собі, щоб за рік «діджиталізація» стала не тільки словом, а й ділом року. Бо наразі (отака іронія!) виведення слова в лідери року відбулося саме без цифрових інструментів. Щоб активізувалися ті академічні інституції, від яких, власне, і слід чекати фахових статистичних досліджень живої мови – і не один раз перед новим роком, а постійно.
Источник: www.ukrinform.ua
