Ревальвація гривні не спричинила падіння споживчих цін ні на вітчизняні товари, ні на імпорт. Є й об’єктивні пояснення, і суб’єктивні причини.
Українська національна валюта продовжує зміцнюватися. Приміром, на понеділок НБУ підвищив офіційний курс на 6 копійок – до 23,97 гривні за долар. Курс євро – 26,32. Такою “сильною” гривня не була з початку 2016-го. Багатьох співвітчизників тішить, що й на готівковому ринку вже кілька днів можна побачити давно забуті цифри: долар купують по 23,90, 23,85 і навіть – по 23.80.
Отже, рівень наших заробітків у перерахунку на “зелені” збільшується. Майже на 15% з початку року… Але варто лише перевести погляд із табло обмінних пунктів на цінники в магазинах, як відчуття “покращення” де й дівається. Бо, виявляється, те, що здається цілком логічним споживачеві (гривня – вгору, ціни – вниз) для виробників і продавців – зовсім не аксіома. Вартість товарів не те що не зменшується, а за багатьма позиціями навіть зростає. І мова не лише про сезонне підвищення (як зараз, приміром, стрімко дорожчають яйця, овочі, молочна продукція), а й про товари, виробництво яких жодним чином від сезонності не залежить…
Те, що, попри зміцнення нацвалюти, не падають ціни на вітчизняні товари, виробники і продавці пояснюють так: основні їхні витрати – також у гривні. А чому ж не дешевшає імпорт? Валюта для придбання товарів обходиться імпортерам дешевше, вони менше перераховують до бюджету (оскільки більшість мит і акцизів обраховуються в доларах чи євро і сплачуються за курсом НБУ). Відповідно, й державна казна недоотримує, і громадяни цінового полегшення не відчувають (за даними Держстату, з початку року споживчі ціни в середньому зросли на 3%). Чому?
Доки гривня “вгору” – цінник очі виїсть. Економічна “класика” чи українська особливість?
Очікуваного внаслідок значної ревальвації гривні зниження цін на ринках і в торговельній мережі ми й справді не помічаємо. Виняток – хіба що незначна частка імпорту. Та й то в сегментах із державним регулюванням (мова, приміром, про літнє зниження ціни на газ). Щодо споживчих товарів, то, попри зменшення витрат імпортерів (зокрема – митних і податкових), цінники на ринках і в магазинах фактично не змінилися. Тобто, прибутки зарубіжних виробників і наших трейдерів та посередників зростають. Рівень витрат споживачів – не змінюється. Єдине, що деякі товари таки можна купити дешевше у рамках усіляких акцій на кшталт “чорної п’ятниці”. Та й то йдеться, здебільшого, про різноманітні маркетингові трюки, у результаті яких покупці “виграють” небагато. Щоправда, завдяки міцній гривні продавці отримують більше “можливостей для маневру”: можуть пропонувати (іноді – “дуті”, а деколи – і реальні) знижки на ширшу номенклатуру товарів. Як наслідок, конкретний споживач зрештою і може розраховувати на якусь для себе вигоду. Проте, так би мовити “сукупності споживачів” – суспільству – це приносить хіба що додаткові проблеми.
1. Переплачуємо за імпорт. Хтось заробляє, більшість – втрачає
Здавалося б, добре, що українці мають із чого обирати, отримують доступ до все нових і нових іноземних товарів різної якості і за різну ціну. Але… Виявляється, продукція багатьох світових брендів, які “себе поважають”, надходить на наш ринок не напряму, а через посередників. Іноді – за “сірими” схемами, що, утім, жодним чином не позначається на вартості продукції. Просто хтось наживається на отриманій у такий спосіб додатковій маржі. Усе – через непрозорі “правила гри”, які все ще залишаються визначальними для нашого ділового життя, – вважає експерт Growford Institute Олексій Кущ.
Олексій Кущ
“Український ринок сприймається як токсичний, – констатує економіст. – Якщо іти до нас легально, через митницю, шанси зберегти хоча б якусь норму рентабельності мінімальні. Тому та ж IKEA давно говорить про вихід на наш ринок, але так тут і не з'являється. Наші торговельні мережі належать бізнесу, який контролює "сірі" та "чорні" канали поставок. Відповідно, світові бренди йдуть через ці потоки, а для виробників, котрі дорожать своєю репутацією, це неприйнятно”. Відповідно, на їхній продукції заробляють бариги-посередники, котрі просто перекуповують цей товар закордоном. А українці змушені купувати якісні товари набагато дорожче, аніж, приміром, жителі сусідніх європейських країн. Однаковий товар у Варшаві може коштувати у півтора-два рази дешевше, аніж у Києві. Це – один із чинників, які й призводять до збереження “цінового статус-кво” в умовах зміцнення національної валюти.
2. Бізнес не позбувся звички “ловити рибку в каламутній воді”
"Ще одна із причин ситуації, коли гривня зміцнюється, а ціни не падають, – інерційність. Підприємці, імпортуючи товар, закладали значно вищий курс долара і євро. Тому й не переносять ефект на споживачів відразу", – наголошує заступник голови правління НБУ Дмитро Сологуб.
Источник: www.ukrinform.ua
